Меморіальна дошка Василю Величковському у Львові

Біля квартири-музею Василя Величковського йому встановлено меморіальну дошку. Василь Володимирович Величковський — новомученик Української греко-католицької церкви, релігійний діяч, єпископ УГКЦ, редемпторист. Народився в 1903 році в сім'ї священника, який походив зі Східної України, із села Величків. Рід Величковських визначається тим, що був священичим уже більш 300 років. Він відвідував початкову школу в селі Пробіжна, а опісля навчався у василіанському Інституті святого Йосафата. У 1920 р. вступив до Духовної семінарії у Львові; З 1928 єромонах Василь — учитель і місіонар на Волині. Переобладнав у  церкву латинського обряду в Ковелі в греко-католицьку. У 1936 один із головних доповідачів на Об'єднавчому з'їзді УГКЦ у Львові. У 1938 випустив ювілейний альманах до 25-ліття діяльності редемптористів в Україні. В 1939 уперше викликаний в НКВД за організації масової процесії, з 1942 — ігумен монастиря в Тернополі, де в 1945 його заарештовано. Смертний вирок замінено 10 роками примусової праці під Воркутою. Повернувся в 1955 до Львова і зайнявся організацією життя УГКЦ в підпіллі. У 1959 Папа Іоанн XXIII номінував його єпископом; архієрейські свячення прийняв 1963 р. від звільненого з ув'язнення митрополита Йосипа Сліпого. Став єпископом Луцьким і місцеблюстителем глави УГКЦ в Україні. В 1969 повторно ув'язнений. Після закінчення терміну виселений за межі СРСР. Провів деякий час в Римі; на запрошення ордену редемптористів  переїхав в Канаду. Помер в  1973 у м. Вінніпег. Церемонія перенесення останків Блаженного Василія Величковського до храму св. Йосифа відбулася в  2002. Відкривши труну, очевидці завмерли в подиві— за 30 років тіло Блаженного Василія не зазнало змін. нетлінне тіло помили й зодягнули в нові архієрейські ризи. Мощі Блаженного Василія Величковського вшановують паломники і не лише українського походження, а й інших національностей та різних конфесій.

^{Джерело тексту та фотографії}