Свіча пам'яті

Автором проекту Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні є народний художник України Анатолій Васильович Гайдамака.

Структурно Меморіальний комплекс складається з трьох основних частин: Свічі пам'яті, Залу пам'яті і символічних "чорних дощок" на яких розміщено назви населених пунктів, що постраждали у роки Голодомору.

На початку алеї, при вході до Меморіального комплексу, з обох сторін розміщені скульптури ангелів - охоронців душ померлих у лихоліття Голодомору. Ця композиція є своєрідним вхідним порталом, за яким далі розкривається площа Меморіалу.

У центрі площі мощенням сформовано коло, по зовнішній частині якого розташовані кам'яні жорна - "жорна історії", які мають подвійну символіку. З одного боку вони символізують 24 години у добі, а з іншого те, що за одну добу в лихоліття Голодомору вмирали 24 тисячі голодуючих українських селян.

У центральній частині площі пам'яті розташована скульптурна композиція "Дівчинка з колосками", яка нагадує про трагічну долю найвразливішої категорії жертв Голодомору - дітей.

П'ять пшеничних колосків у руках дівчинки символізують сумнозвісний "Закон про п'ять колосків". За яким до обвинувачених у розкраданні колгоспного майна селян застосовували 10-річне ув'язнення, а до так зв. "куркулів" та організованих груп людей - розстріл з конфіскацією майна. Не були виключенням навіть діти і старі люди, які намагалися врятуватися від голодної смерті. Крадіжкою державного майна вважалися навіть декілька колосків, зірваних дитиною, декілька замерзлих картоплин знайдених на колгоспному полі.

Автор композиції - Андрій Гайдамака розповів, що голодна дівчинка з декількома колосками у худеньких руках запам'яталася йому з дитинства, коли разом з такими ж босоногими дітьми у голодному 1947 році він збирав колоски на скошених полях.

Алея зроблена у вигляді ріллі, яка символізує родючість українських чорноземів (Україна напередодні Голодомору забезпечувала продовольством не лише СРСР, але й була житницею Європи). Однак, незважаючи на природні багатства країни, у 1932 - 1933 років українці були приречені на смерть.

Центральна частина меморіалу - Свіча пам'яті є символом незнищенності української пам'яті про пережиті трагедії. Заввишки свіча 30 метрів і орнаментована скляними хрестами різної величини, що символізують душі померлих від Голодомору. Малі хрести - душі маленьких дітей, хрести більшого розміру символізують душі дорослих. Основа Свічі - чотири металеві чорні хрести, прикрашені фігурами бронзових лелек, які є свідченням українського відродження.

Наступною складовою Меморіального комплексу є Зал пам'яті. У Залі представлені томи Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років в Україні. Тому кожен відвідувач має можливість отримати інформацію про жертв Голодомору у тому чи іншому населеному пункті України, може заповнити Анкети обліку жертв Голодомору 1932 - 1933 років в Україні і надати інформацію про своїх рідних, які загинули у лихоліття Голодомору.

Із Залу пам'яті відвідувачі виходять на сходи до основного Музею меморіалу та до символічних "чорних дощок" - гранітних плит на яких викарбувані назви населених пунктів, що постраждали у лихоліття Голодомору. На даний момент дослідниками встановлено 14 тисяч назв, з 53 тисяч населених пунктів, що перебували у той час в складі радянської України. Але кожен з нас має зрозуміти, що це лише початок роботи. З кожним днем дослідники віднаходять нові документи, відкриваються нові факти з історії Голодомору. Тому зазначений перелік не є повним, а відтак робота у цьому напрямку триватиме і надалі.

Що означають символічні "чорні дошки"? Режим "чорних дощок" - це система примусових заходів до населення України, яке не виконувало заходів більшовицької влади (хлібозаготівель, колективізації тощо) або чинило їй опір.

Села, занесені на "чорні дошки", оточувалися збройними загонами, звідти вивозили всі продовольчі та насіннєві запаси, заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів. Занесення сіл на "чорні дошки" прирікало людей на голодну смерть. «Чорні дошки» стали одним із трагічних символів Голодомору 1932 - 1933 років.

Український інститут національної пам'яті є відповідальним за наповнення інформаційними матеріалами Зали пам'яті (в електронному, плакатному чи іншому демонстраційному форматі). До завершення комплексу робіт, які дозволять розмістити стаціонарно відеопроекційне та аудіообладнання, Зала пам'яті функціонує у тимчасовому форматі. В Залі пам'яті експонується виставка Українського інституту національної пам'яті «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу». Також там демонструються 19 томів Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні та її електронний варіант.

Меморіальний комплекс та Зала пам'яті постійно відкриті для відвідувачів. Проводяться екскурсії для організованих груп. Меморіал та Залу пам'яті оглядає також велика кількість поодиноких відвідувачів, які ознайомлюються із виставкою і Національною книгою пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні та мають можливість внести дані до карток обліку жертв Голодомору. Краєзнавці залишають матеріали власних досліджень, де також вказано імена багатьох жертв Голодомору, які не увійшли до виданих томів Книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Загалом, щодня Меморіальний комплекс відвідує близько 1000 осіб.

Музей працює щоденно з 10.00 до 18.00, окрім понеділка (день технічної профілактики)

Організовані екскурсії проводяться щогодини з 10.00 до 17.00

Директор музею - Діденко Віктор Володимирович

Контактний телефон - (044)254-45-11, 254-45-13 

Джерело