Місто Васильків. Схованка.

A.G's picture
  • Атрибуты:
    • Контейнер преформа-21,
    • Особенности кеша,
    • Исторический ,
    • Атрибуты кеша
  • Состояние:
    • Действующий
  • Тип тайника:
    • Easy to find cache

Mark: 0 / 0 participants / 0 recommendations / (+0) (-0) qualities

  • UkraineKyiv regionВасильків
Description

Пам'ятник декабристам

Історія поселень на річці Стугні налічує кілька тисяч років. Трипільська культура, а також скіфські пам’ятки щедро відмітились на Васильківщині. Перше поселення існувало на місці Василькова ще в глибоку давнину. Перша літописна згадка про Васильків у «Повісті минулих літ» датується 988 роком. За ініціативи Володимира Великого тут було збудовано фортецю для захисту Києва з півдня від набігів степових кочівників — на його думку мала кількість міст навколо Києва робила княжу столицю уразливою. Цей рік і прийнято вважати роком заснування Василькова.

996 року печеніги знов прийшли до полян і напали на город Василев (Васильків), що Володимир назвав на своє християнське ім’я (Василій), й він став заміською резиденцією князя. Володимир вийшов проти печенігів з невеликою дружиною, але печеніги її розбили, а сам князь, пересидівши якийсь час під мостом, ледве втік та на честь цієї знакової події заклав у Василеві Преображенську церкву.

Фортеця була оточена земляними валами і ровами, й на кілька сотень років Василів стає надійним форпостом, головним південним форпостом Києва на торговому шляху з Києва до Європи. Свою сучасну назву Васильків отримав з легкої руки Юрія Долгорукого від імені сина князя — Василька Юрійовича, якому батько подарував місто після захоплення Київського престолу. У 1157-му році місто переходить в удільне володіння Василька Юрійовича (його ще називали Васильком Теребовлянським). 1159 року Василів разом з околицями, згідно з грамотою Андрія Боголюбського, був переданий у володіння Києво-Печерській лаврі.

Місто було одним із центрів оборони, ремесла та торгівлі Київської Русі. Територія, домонгольського Василькова складала 160 га , а територія його дитинця (центральної часитини міста – «кремля») складала 6 га, в Києві – 9 га. За територією, а отже й за чисельністю населення домонгольський Василев входив до семи найбільших міст Київської Русі.

Після спустошливої татарської хвилі середини XIII ст. місто сильно постраждало, але вижило. На початок наступного століття Васильків згадується як крупний торговий центр.

Після вигнання 1362 року татар з Києва князь Ольгерд приєднує ці землі до Великого князівства Литовського. Проте татари час від часу продовжували нападати на Київ, спустошуючи і Васильків. У записах 1552-го року Васильків згадується як запустіле селище.

Відродженням Василькова опікується Києво-Печерський монастир, адже саме у Василєві народився в році засновник монастиря Феодосій Печерський. Монастир володів в цих краях певними землями, і навіть збудував у відродженому Василькові замок.

Собор Антонія та Феодосія

Грамоту на володіння усім містом монастир отримав лише від польського короля Стефана Баторія, у 1586-му. Монахи просто сказали, що стара княжа грамота на Васильків в них… згоріла. Тож король і видав «дублікат».
28 березня 1586 році Васильків отримує Магдебурзьке право від польського короля Стефана Баторія, тобто право на самоуправління, проведення торгів, ярмарок. Однак це не заважає Києво-Печерському монастирю призначати до Василькова свого управителя.

Під час Хмельниччини Васильків — сотенне місто. Наприкінці XVI століття Васильків огороджують третьою оборонною лінією, т. зв. козацькими валами. Надзвичайно важливим історичним джерелом в дослідженні Василькова є його опис, залишений сином та особистим секретарем Антіохійського патріарха Макарія архідияконом Павлом Алепським в праці «Подорож патріарха Макарія». 24 червня 1653 року він разом з батьком по дорозі до Москви відвідали Васильків. Перед містом почесну делегацію зустрічав васильківський сотник зі своїми козаками. Ось як про це розповідає Петро Алепський: «Мы проехали четвертую милю и были встречены сотником с 50 козаками, прибыли к городу Василико (Василькову), коему действительно приличествует такое имя, ибо он велик, крепок и составляет не один, а три большие города с цитаделями и укреплениями, один внутри другого на вершине неприступной горы. Но все они пусты, потому – что два года тому назад появилась мировая язва и истребила всех его жителей. Нас встретили за городом священники и народ с хоругвами, поднялись с нами к самому высокому месту города и привели нас в благолепную церковь во внутри третьей крепости, во имя св. Антония та Феодосия Великих, двух святых земли козацкой».

Після так званого Вічного миру 1686 року, що закріпив Андрусівське перемир’я 1667 року, укладене між Росією та Річчю Посполитою до 1793 року Васильків стає митним містом на кордоні між Річчю Посполитою та Росією, що значно сприяло його розвитку.

На початок XVIII у місті налічувались чотири брами і чотири церкви. Церква св. Антонія і Феодосія (Печерських) побудована під керівництвом будівничих справ майстра, уродженця села Гвоздова Степана Ковніра в 1758 році року збереглася до наших днів. П’ятикупольний храм збудований на пагорбі, у стилі українського бароко. Проте час йде, влада церковна поступово замінюється владою світською. Крім того тут з’являється Васильківський форпост, у місті все більше квартирують війська. У 1792-му році постає ще один збережений до наших днів храм — Свято-Миколаївська церква.. В 1786 році відбулася секуляризації церковних земель, у Василькові стверджується світська влада. У 1796-му році Васильків набув статусу міста. У 1797-му році після приєднання до Росії Правобережної України місто Васильків стає центром повіту, до повіту входили такі містечка як Фастів та Біла Церква.

1825 року військові частини, що тут базувалися, брали участь у повстанні декабристів. В грудні розквартирована тут армія без жодного пострілу здається повстанцям-декабристам, на чолі з Михайлом Бестужевим-Рюміним. Вже під новий 1826-й рік до Василькова прибуває Сергій Муравйов-Апостол із сумною звісткою. За кілька днів повстання остаточно придушують. У Василькові збереглася адмінбудівля 1817 року в камерах якої перебували арештовані декабристи.

Неодноразово, ще за кріпацтва, буває у Василькові Тарас Шевченко. Добре, що і пам’ятник поетові тут не набундюжений, як це в нас заведено. На шевченківський час припадає ось цей опис Василькова: «Настоящее состояние Василькова довольно ничтожно. В нем всего только два каменных дома, улицы не мощенные, множество неопрятных деревянных хижин оскорбляют взор путешественника. Церквей в нем 4, из которых 3 каменные, домов вообще 700 с лишним, лавок 52, трактирных заведений 2, питейных домов 33.»
Проте у другій половині XIX століття в містечку мешкає вже понад десять тисяч жителів, діють кілька фабрик (тютюнові, миловарні), заводів (цегельні, цукроварні, свічкові, пивоварні). Проводяться ярмарки, розвивається підприємництво. Статистика 1897-го: 13 крамниць, 15 рундуків, 48 шинків і 7 трактирів.

У 1918—19 роках місто декілька разів звільнялося від більшовицької окупації армією УНР. У липні 1921 року Васильків віднесено до селищ міського типу, а навесні 1923-го він став райцентром. 1935 року Васильків віднесено до категорії міст. На початку 30-х край косить Голодомор. Звісно, не кращими були і військові роки. Під час ІІ світової війни у Василькові квартирувала за штаб чеської дивізієї очолюваною генералом, згодом президентом Чехословачинни Людвіком Слободою, нажаль ця будівлю була знищена наприкінці 90-х років минулого століття.
Великим випробуванням для васильківців стали події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Тисячі васильківців пішли на фронт та в партизанські загони. Під час окупації в місті активно діяло підпілля на чолі з П.Бубновим. У бойових операціях брав участь місцевий партизанський загін під керівництвом І. Дубиніна.

6 листопада 1943 року воїни 7 гвардійського танкового корпусу під командуванням генерал-майора К. Сулейкова, гвардійці 23 мотострілкової бригади та воїни Чехословацької бригади під командуванням Л.Свободи звільнили Васильків від німецько-фашистських загарбників.

В Меморіалі Слави та пам’ятниках увіковічена пам’ять двічі Героїв Радянського Союзу О. О. Головачова, С.В. Хохрякова, Героїв Радянського Союзу М. Л. Бурки, П. С. Кітченка та інших наших земляків , які захищали місто в роки Великої Вітчизняної війни.

Героїчна праця васильківців дозволила вже у 1949 році вивести економіку міста на довоєнний рівень, перетворити його на один із розвинутих економічних центрів Київської області у 1975-му він стає містом обласного підпорядкування

На сьогодні: Васильків — місто обласного підпорядкування у Київській області, районний центр розташоване за 30 км на південь від Києва на річці Стугна. Васильків є центром Васильківського району. Населення 2010 рік – 45 080 меш. Відстань до Києва  - фізична 33,6 км  - залізницею 46,5 км  - автошляхами 35,5 км

Джерело

Миколаївська церква

Церква Різдва Богородиці


Схованка знаходиться в дуплі, у верхній лівій його частині. 


How to get to the point: 
Маршруткою 303 з Києва від метро "Либідська"
0
Your rating: None

Back to top