Пам’ятна дошка В.Б. Грабовському в Житомирi

22 серпня 2006 року в Житомирі на будівлі обласної державної адміністрації (вул. Мала Бердичiвська,25) відкрито пам’ятну дошку Валентину Грабовському. На дошці знаходиться портрет поета та надпис: «У цьому будинку в редакції газети «Радянська Житомирщина» працював з 1974 по 1985 рік видатний український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч Валентин Болеславович Грабовський».

Народився Валентин Болеславович 10 липня 1937 року в селі Городне на Харківщині. Через кілька років родина переїхала у село Вірівку Ємільчинського району Житомирської області.
Дитячі і юнацькі роки минали в батьківському селі Вірівці. Спочатку це було не село, а хутір, розташований у лісі серед розмаїття мальовничої природи. Хлопчиком Валентин любив часто збирати ожину, малину, ходити по гриби, рибалити на річці. Рано втратив батька, він загинув на війні. Залишився з матір’ю, яка згодом стала головною героїнею його поезії. У Вірівці Валентин закінчує початкову школу, потім Нараївську семирічку.
У 1954 році закінчує зі срібною медаллю Великояблунецьку середню школу і вступає до Житомирського педагогічного інституту на філологічний факультет, а згодом - на факультет журналістики в Києві. Проба журналістського пера розпочалась у Володарськ-Волинській районній газеті «Колгоспна праця», Черняхівській районній газеті «Нове життя», а з березня 1964 року по серпень 1986 року - в обласній газеті «Радянська Житомирщина». Майже 10 років працював заступником редактора цієї газети. Впродовж двадцяти років очолював обласне літературне об’єднання імені Бориса Тена.
Писати і друкуватися Валентин Грабовський у місцевій пресі почав зі шкільних років.
Перша поетична збірка Валентина Болеславовича «Ключі» вийшла друком в 1966 році у видавництві «Молодь». Збірка відзначалася напруженим пошуком молодого автора власних тем і власного поетичного слова. Основним лейтмотивом поетичної збірки стали хвилюючі роздуми про високе призначення людини, про велич самопожертви заради інших, вірність землі батьків. Водночас він намагається глибоко осмислити красу і складність життя.
Вітер поля дихає весною,
Тоне сніг у синюватій млі,
І ключами в небі наді мною
З вирію вертають журавлі,
Тут місця знайомі їм повсюди:
Тут зросли й літати почали,
Їх зраділий клич на повні груди
Чути угорі: «курли-курли».
Сонце їх купає у промінні,
Я стою, дивлюсь на небо синє,
Наче й сам збираюсь полетіть.
«Ключі»
Друга поетична збірочка «Наснилася матері вишня», яка вийшла в 1968 році у видавництві «Радянський письменник», засвідчила не тільки про творче і духовне зростання, а й яскраво продемонструвала ще одну помітну грань його літературного обдарування – проникливий ліризм. Теплотою сповнені поезії збірки про найдорожчу для кожного людину - матір.
Побудь ще, синку.
Розкажи новини.
Та я ж їх розказав ще вчора, мамо…
І ми прощаємось. І постать рідна
Ще довго самотіє серед брами.
Побудь ще, синку, - навіть не благальним -
Озвалась мама голосом гукнути:
«Вернися, може, завтра не застанеш…»
А їй, мабуть хотілося кричати:
«Мій нездогадливо-жорстокий сину,
Мені ти розказав усі новини,
А скільки ж я тобі не встигла розказати!»
Вона й тепер стоїть перед очима,
Біль затаївши у надламах брів:
На світі варто поспішати, сину,
Та тільки не од рідних матерів.
«Наснилась матері вишня»

Валентин Болеславович Грабовський видав півтора десятка книг – віршів, перекладів, мистецтвознавчих розвідок. Це поетичні збірочки: «Над Тетеревом» (1973), «Грім-дерево» (1979), «Лісові цимбали» (1982), «Передчуття» (1993), «На цьому березі» (1997).
В останній період творчості автор усе частіше звертається до історичних тем (поезії «Володимир», «Свідчить попіл», «Гайдамацька мати»).
Його також непокоїть проблема екології природи й екології душі. На Житомирщині він бачить не тільки чарівні картини природи, а й страшні трагічні наслідки колишньої війни, Чорнобиля, змальовує їх у творах. Але важливі соціальні проблеми, які знаходять висвітлення у творах поета, не відтісняють на другий план ліричні почуття, не позбавляють його потреби оспівувати красу любові («Трояндові вуста», «Вишенька», «Ніч, дарована тобою» та інші).
У 1999 році побачила світ збірка Валентина Грабовського «Загадки житомирських картин», в якій письменник цікаво розповідає про живописні полотна, представлені в картинній галереї Житомира. Книга «Загадки житомирських картин» - це низка захоплюючих новел та поезій, що знайомлять читачів з історіями створення знаменитих картин, з життям їх творців.
Значне місце в поетичній творчості Валентина Грабовського займали переклади. У списку перекладів - Адам Міцкевич, Олександр Пушкін, Густав Олізар, Максим Танк та інші. Вони зібрані в книзі «Розмова з каменем» (2005). Гортаючи сторінки, переймаєшся відчуттям того, що спілкуєшся з живим словом справжнього поета – словом, що розкриває глибину, вищу суть людини, яка не знає етнічних меж, приналежності віку, статі. Перекладаючи, автор, вірний своєму стилю, доносить до читача дух оригіналу, прокладаючи мости – від епохи до епохи, від серця до серця. Валентин Болеславович - лауреат обласної премії Миколи Шпака та літературної премії ім. Лесі Українки (Українського фонду культури) за збірку «Передчуття» (1996).
Поет, публіцист, перекладач та громадський діяч Валентин Болеславович Грабовський пішов з життя 24 грудня 2004 року, залишивши після себе багату творчу спадщину і добру пам’ять колег і друзів, побратимів по перу. Він багато працював із творчою молоддю, відкривав і підтримував молоді таланти, багато часу віддавав громадській діяльності. Його вірші часто звучать зі сцен на шкільних і студентських вечорах, по радіо в літературних передачах. Самобутність його поетичного таланту, гостра сучасність творчості знайде відгук у шанувальників поезії майбутніх поколінь.
джерело тексту i фото