Трахтемирів. Тарасова гора - схов.

І Трахтемиров геть горою

Нечепурні свої хатки

Розкидав з долею лихою,

Мов п'яний старець торбинки.

(«Сон», Т.Г.Шевченко)

У самому серці України знаходиться мальовничий Трахтемирівський півострів. Розташований на правому березі Дніпра, він вражає своїми крутими схилами, висота яких подекуди сягає 100 метрів. Корені минулого Трахтемирова губляться ще в пізньому палеоліті (близько 130 тис. років тому). У добу енеоліту ця територія ввійшла до ареалу поширення однієї з найдавніших і найзагадковіших археологічних культур на теренах України – Трипільської. У VII столітті до нашої ери українські степи захопили скіфи. Не став винятком і Трахтемирів де археологами знайдено багато археологічного матеріалу, що відноситься до ранньоскіфської доби. Пізніше Трахтемирів освоїли творці Зарубинецької культури, яку, як і Трипільську, відкрив відомий археолог Вікентій Хвойка. Цікавою є історія Трахтемироваза часів слов’яно-русів. Деякі дослідники припускають, що тут була розташована велика фортеця, про що свідчать залишки укріплень і жител. Знахідки арабських дихмерів, сирійського скла, монет, скляних намистин підтверджують проходження крізь цю територію легендарного торгівельного шляху «з варяг у греки». Справжньої слави Трахтемирів пізнав у часи Козаччини, коли в 1578 році польський король Стефан Баторій офіційно передав його у власність козакам, цим самим зробивши Трахтемирів столицею реєстровців. Терехтемирів, як звалося місто в ті часи, був тиловим військовим центром: тут зберігалися зброя, порох, провіант. При православному Успенському монастирі існував військовий шпиталь; монастир був місцем, куди йшли доживати віку козаки. Певний час містечко Трахтемирів було резиденцією гетьмана П. Сагайдачного. Саме тут, уперше після призначення писарем реєстровців, на політичну арену виходить Б. Хмельницький.

Але, крім усього іншого, це також Шевченківські місця. Тарас Шевченко відвідав Трахтемирів улітку 1845 року. З високого правого берега Дніпра поет милувався чудовою панорамою Переяслава та наддніпрянськими козацькими селами. Колись ці давні села відігравали важливу роль в історії українського козацтва, української держави, а потім занепали (а нині й зовсім затоплені водами Канівського водосховища). За переказами саме тут, на одному з мисів який тепер зветься Тарасовою горою, поет написав вірш «Сон» (Гори мої високії...).

Аби дістатися Тарасової гори необхідно в місці де ґрунтова дорога, що веде від будинку Скіфа до висоти 222, робить стрімкий поворот праворуч (див. координати) повернути вліво на малопомітну стежку.

 Ось це місце:

Справа – стрімкий схил вздовж якого йде ґрунтова дорога у напрямку висоти 222:

Вам потрібно вліво:

Ця стежка вздовж обриву і виведе вас на Тарасову гору. Стежка досить сильно заросла, ходять там не часто (у нашій справі – це плюс), часом губиться, але потім з’являється знову через кілька метрів. Двічі, або тричі вона виводить на відкриті ділянки, такі собі «оглядові майданчики»,

і з рештою перед вами виникає такий краєвид:

Ви на Тарасовій горі, а це вид на урочище Монастирок, Марків Шпиль і гребінь ліворуч від нього, по якому ходять до джерела.

Ось Марків Шпиль і гребінь при збільшенні:

Від повороту ґрунтової дороги до виходу на Тарасову гору я нарахував 400 кроків.

А тепер шукайте дику грушу майже на самому краю (екстремального нічого нема):

Схованка знаходиться у заглибленні під самим стовбуром з боку водосховища, трішки присипана землею, сухим листям і травою.

Заступ чи патичок непотрібні, але будівельні рукавички не завадять.

Хто перший знайде, тому дістанеться невеличкий подарунок – кремінь з родовища поблизу Бахчисараю:

Приємної прогулянки і вдалих пошуків!