Олександр Миколайович Пашутін - мер з душею імператора

Олекса́ндр Микола́йович Пашу́тін (26 листопада 1846, Єлисаветград — †1 листопада 1906, Єлисаветград) — колезький радник, єлисаветградський міський голова (1878—1905), почесний громадянин міста.

О.М. Пашутін відомий, перш за все, як автор оглядової монографії «Історичний нарис Єлисаветграда» . Попри очевидну цінність книги як джерела з історії міста, існують й інші погляди на твір і на постать О.М. Пашутіна, як на вірного служаку російського царського режиму^.

Олександр Миколайович Пашутін народився 26 листопада 1846 року в родині спадкового почесного громадянина міста великоросійського походження та православного Миколи Петровича Пашутіна. Мати - купецька дочка Ірина Кирилівна (до заміжжя Остроухова). Батько (міський Голова в 1848—1851, 1863—1864 рр.) а також його старший брат ще до Олександра Михайловича вже займали посаду міського голови.

Рід Пашутіних належав до старих купецьких сімейств з росіян-розкольників, що з'явилися ще в часи зведення Єлисаветинської фортеці (сер. XVIII ст.). Добробут сім'ї Пашутіних в Єлизаветграді базувався на торгівлі, в першу чергу алкогольними напоями. Комерційні інтереси родини тісно перепліталися з сімейною традицією керування містом.

Олександр Миколайович навчався в Одеському комерційному училищі. Потому успадкувавши батькову торгову справу (винна і бакалейна торгівля), зміг не лише забезпечити рентабельность фамильного бізнесу, а й повністю віддатися громадській і благочинній діяльності.

25 червня 1871 року О.М. Пашутін був вперше обраний гласним єлисаветградської міської думи, а 12 травня 1878 року — міським головою, перебуваючи на цій посаді фактично до останніх років свого життя.

Відомо, що Олександр Миколайович Пашутін, крім суто бюрократичної діяльності, в т.ч. і на посаді міського голови, був щиро відданий місту та його жителям, займався благочинністю, нерідко витрачав на неї свої власні статки — так, він брав активну участь у роботі Червоного хреста (понад 25 років), інших міських благочинних установ; був членом правління реального училища (від 1874 р.), почесним опікуном жіночої (від 1872 р.) і чоловічої (від 1881 р.) гімназій, почесним мировим суддею (від 1877 р.); обирався на різноманітні головуючі посади — у спостережному комітеті Спілки взаїмного страхування (понад 23 роки), Товаристві поширення грамотності та ремесел (понад 20 років), раді старшин Громадських зборів (понад 25 років); від 1880 року був гласним (депутатом) єлисаветградського повітового земського зібрання і гласним же херсонського губернського земського зібрання.

За управління Олександра Пашутіна Єлисаветград пережив розквіт у всіх сферах міського життя — так, саме в цей час запущено водогін (1893), у місті відкрився перший український професіональний театр (1882), з'явився міський трамвай (перші проекти від 1887 року, реальний запуск — у 1897 році).

Попри виняткову зайнятість на усіх офіційних і громадських посадах О.М. Пашутін став першою особою, що в історії міста звела до купи і виклала на папері його історичний розвиток, — він є автором унікальної міської хроніки, виданої [1897] року під назвою «Исторический очерк г. Елисаветграда».

О.М. Пашутін помер 1 листопада 1906 року. Наступного дня (2 листопада) відправили громадську панахиду, і перенесли тіло небіжчика до Успенсьго собору (дотепер не зберігся), а на слідуючий день Пашутана поховали на Петропавлівському кладовищі. В останню путь міського голову проводжало чи не ціле місто.

Джерело інформації.

В 2009 році на площі був поставлений монумент Пашутіну.

Перейменування Олександром Пашутіним вулиці Невської на Пашутінську під час святкування 25-ліття перебування його на посаді міського голови є першим випадком в історії Кіровограда іменування вулиці на честь конкретної особи за її життя. Це є також унікальним випадком найменування вулиці на честь себе самого, що історично було звичайним для осіб в ранзі імператора.