Меморіальна дошка на честь Бесєдова И.М. у Дніпродзержинську

Аватар пользователя Voliansky
  • Теги:
    • Мемориальная доска,
    • Памятники

Оценка: +5 / 2 участники / 0 рекомендации / (+0) (-0) качество

  • УкраинаДнепропетровская областьКаменское (Днепродзержинск)
Описание

Вулиця імені Бесєдова з’явилася на карті міста в кінці 40-х рр. ХХ ст., у складний і важкий час післявоєнної відбудови. ЇЇ поява зв’язана з будівництвом Придніпровського хімічного заводу. Перший будинок на ній виріс у 1948 р., а вже в середині 50-хх років сформувалася  гармонійний ансамбль з культурно-розважальним центром – палацом культури ім. Горького. Вулиця виросла за часів Радянської влади і цілком заслужено отримала ім’я одного із самих відомих учасників боротьби за її встановлення.
Про Ісаака Малаховича Бесєдова за радянських часів написано стільки, що здається ніби сказати щось нове практично неможливо. Але нещодавно знайдені працівниками музею у Російському державному історичному архіві (Санкт-Петербург) документи змушують нас поглянути на цю людину дещо під іншим кутом зору, без зайвої апологетики чи паплюження.
  
 Витяг із документів Катеринославського Губернського Жандармського управління від 3 травня 1906 р. (орфографія і мова оригіналу):
1.Фамилия, имя и отчество – Исаак Малахович Беседов.
2.Время рождения – 30-го мая 1870 г.
3.Место рождения – в г. Старый Быков, того ж уезда Могилевской губернии.
4.Вероисповедание – православный.
5.Происхождение – мещанин.
6.Народность – русский.
7.Занятия по электрической части (монтер).
8.Подданство – русcкий.
9.Семейное положение – женат: жена – Ольга Марковна.
10. Детей – нет.
11. Родственные связи – родители умерли – братьев и сестер нет.
12. Место воспитания – окончил 3-х летний курс народного училища в г. Старый Быков.  
13. Основания привлечения к настоящему дознанию – состоял членом боевого  стачечного комитета  в селе Каменском, раздавал билеты этого комитета на свободный проезд по железной дороге.
14. Время и место обыска или ареста – чинами полиции села Каменского обыска не производили, арестован 27-го марта 1906 года.
15.Принята мера пресечения – содержать под стражей.      

Як згодом доповідав, уже в іншій справі, у Петербург Директору Департаменту поліції начальник Катеринославського губернського жандармського управління генерал-майор Крітський: «об упомянутом же Исааке Беседове в делах вверенного мне управления имеются сведения, что проживая в 1904 году в г. Могилеве, он являлся видным представителем РСДРП и объезжал организации последней с партийными целями. В 1906 году Беседов прибыл на жительство в село Каменское».
На той час Кам’янське являло собою фактично робітниче селище на чолі якого стояла сільська громада і в якому проживало більше 24 тисяч жителів. Крім великого металургійного заводу де тоді працювало близько 10 тис. робітників, в селі діяли низка дрібних підприємств та залізнична станція Запоріжжя – Кам’янське. Населення Кам’янського складали місцеві селяни, робітники Дніпровського заводу, переважно вихідці з Росії, Білорусії та Польщі, а також різночинці. На Дніпровському заводі з 1897 року діяло два соціал-демократичні гуртки, на базі яких у 1898 р. було створена Кам’янська соціал-демократична організація, що входила до складу Катеринославського комітету РСДРП. Робітники вже мали певний досвід страйкової боротьби, початок якої сягав ще часів будівництва заводу.
Січневе повстання 1905 р. у Петербурзі майже одразу знайшло відгук у Кам’янському. 12 січня припинили роботу деякі цехи Дніпровського заводу, а з лютого було складено «Адресу до петербурзьких робітників» - лист підтримки робітників Дніпровського заводу робітникам столиці, який був відредактований В.Леніним і опублікований у газеті «Вперед».
Наростання в «країні страйкової боротьби та викликаний нею спад виробництва, що спричинило як зменшенню прибутків підприємців, так і зниженню матеріального становища робітників, змусило шукати нових підходів у розв’язанні суперечностей між працею і капіталом. Виникла потреба у посередниках між найманими працівниками та роботодавцями, які працювали б на постійній основі. Такими комунікаторами стали виборні органи: заводські комісії, комісії уповноважених, депутатські збори, які діяли на підставі закону від 10 липня 1903 р. про фабрично-заводських старост та «Тимчасових правил про виборних від робітників майстерень та паровозних депо на державній залізниці».
У березні 1905 р. за вимогою робітників та на підставі угоди з дирекцією розпочали свою роботу Депутатські збори Дніпровського заводу. Порядок виборів уповноважених робітників, їх повноваження, функції були викладені у «Тимчасових правилах про виборних від робітників у відділеннях Дніпровського заводу Південно - Російського Дніпровського металургійного товариства», розроблених і затверджених керівництвом заводу. Депутатські збори налічували 82 виборних від усіх цехів та відділень і мали досить широкі повноваження у вирішенні трудових суперечок з адміністрацією заводу. Керівника у сучасному розумінні цього слова вони не мали.
Створення депутатських зборів - приклад розумного компромісу між роботодавцями  та широкими пролетарськими масами, яких відлякували ультрарадикальні гасла та засоби, що їх використовували політичні партії лівої орієнтації. Більшість подібних утворень переросли у профспілки - органи повсякденної боротьби за інтереси пролетаріату. У деяких містах депутатські збори переростали у Ради робітничих депутатів - виборні органи, які репрезентували інтереси всіх робітничих колективів населеного пункту і брали на себе частину повноважень органів місцевого самоврядування.
У ході подальшого загострення страйкової боротьби у Кам’янському у грудні 1905 р. на коаліційній основі був створений Бойовий страйковий комітет (БСК). До його складу ввійшли представники Депутатських зборів Дніпровського заводу, Кам’янської організації РСДРП та депутатів-службовців Дніпровського заводу.   Очолював його, за свідченням поліції, член РСРДП Сергій Яндовський. БСК взяв на себе функцію керівництва страйком та забезпечення умов його проведення. З цією метою всі жителі Кам’янського були обкладені прогресивним податком на користь страйкуючих. було заборонено торгівцям підвищувати ціни на продукти та предмети першої необхідності, організована матеріальна допомога сім’ям страйкарів. Для  прикладу, в бюлетені Катеринославського БСК від 22 грудня 1905 р. повідомлялось що сума, яку службовці та адміністрація Дніпровського металургійного заводу в Кам’янському «жертвує» страйкуючим перевищує 30 тис. крб. на місяць (близько одного мільйона гривень по сьогоднішньому курсу). Ось де витоки знаменитого заклику «Грабуй награбоване!» бо важко собі уявити, щоби адміністрація підприємства добровільно жертвувала 50% свого заробітку (а 30 тис. крб. якраз і складали 50% зарплати службовців заводу) на підтримку страйкуючих на її підприємстві робітників.
Всі дії БСК здійснювались під прикриттям озброєного загону самооборони із робітників. З’явившись у  Кам’янському в такий бурхливий час І.Бесєдов зразу стає членом БСК. Цей факт  з певною долею вірогідності дає підстави стверджувати, що Бесєдов який належав до когорти т.з. «професіональних революціонерів» з’явився  у Кам’янському не випадково, а скоріше за все був відряджений центральними органами РСДРП для надання страйковій боротьбі дніпровських металургів певного політичного забарвлення . Вірогідно, що він був фактичним керівником БСК, оскільки за спогадами ветеранів партії, його прізвище асоціюється  з керівництвом страйковим комітетом. І.Бесєдов був заарештований 27 березня 1906 р., а вже 6 червня того ж року був звільнений з під арешту (до речі єдиний із всіх заарештованих) під заставу в 300 крб. (річна зарплата робітника), яку вніс його «родич» Д.З.Горбатенко, 8 липня 1908 р. справа проти Бесєдова була закрита за недостатністю доказів.
Після поразки революції Бесєдов, який продовжував працювати на заводі і проживав у двокімнатній квартирі у будинку № 15 на вулиці Провідній (нині Червоноармійська) і далі займається нелегальною революційною діяльністю. Він був одним із організаторів і членів правління т.з. лікарняної каси, яку більшовики використовували для партійної пропаганди. квартира Бесєдова на Провідній була одним із адресів на Катеринославщині , на який поступала із-за кордону, зокрема із Відня, нелегальна партійна література. Сам Бесєдов знаходився під таємним наглядом поліції, у нього регулярно проводили обшуки, його неодноразово арештовували.
У 1913 р. І.Бесєдов, як свідчать документи жандармського управління, входив до групи т.з. ліквідаторів на чолі з А.Войцеховичем ( цей факт у часи сталінського терору коштував би йому життя) які, як зазначалося, впливом на робітників не користувалися. Ліквідатори , як певний напрямок у РСДРП, усвідомлюючи передчасність революції та наслідки до яких вона може привести, закликали відмовитися від революційних методів боротьби і підготовки нової революції, та створити легальну  реформістську партію західноєвропейського зразка. Безперечно, з позиції сьогоднішнього дня , це був найбільш прогресивний шлях партійного будівництва, який міг у випадку реалізації привести до інших наслідків ніж ті, які були отримані в результаті перемоги Жовтня. Тим більше, що в Росії на той час склалися для цього всі передумови. Поразка у російсько-японській війні та перша російська революція привели до обмеження самодержавства, введення елементів парламентаризму та столипінської аграрної реформи. Але склалося як склалося. У партії переміг ленінський ультрарадикальний напрям, який відбивав настрої мас і очолив їх протестний рух. Проявом такого руху в Кам’янському став квітневий страйк 1916 р. на Дніпровському заводі, одним із організаторів і очільників якого був І.Бесєдов. У страйку прийняло участь більше 7 тис. робітників, які вимагали підвищення заробітної плати та встановлення 8-годинного робочого дня. Страйк був придушений, більше 300 робітників відправлено на фронт, організаторів та керівників страйку в тому числі і Бесєдова, арештовано.
З перемогою Лютневої революції І.Бесєдов повертається в Кам’янське й очолює місцеву організацію РСДРП. На виборах повітового земства, яке в інших регіонах України репрезентувало інтереси Центральної Ради, у Кам’янському перемогли більшовики, а головою земської управи став Бесєдов. Він займався господарськими справами та підготовкою виборів до Установчих зборів.
У подальшому життєвий шлях І.Бесєдова –це дзеркальне відображення поступу країни: участь в боях з австро-німецькими військами; від’їзд  до Москви і посада начальника одного з райвідділів міліції; повернення до Кам’янського і праця у виконкомі Ради; служба у лавах Червоної Армії під час боротьби з Денікіним у складі військового трибуналу, а потім знову повернення до Кам’янського.     

Перебуваючи на посаді заступника голови  Кам’янського райвиконкому І.Бесєдов з серпня по листопад 1921 р. одночасно очолював Дніпровський завод , який практично не працював, знаходився у жахливому стані і майже весь був розграбований, тобто з заводу було винесено все, що можна було винести. У зв’язку з розслідуванням крадіжок І.Бесєдов навіть деякий час перебував під арештом, а його прізвище було занесено у «Список працівників губернських органів, вихідців із інших партій». Але 20-і це ще відносно поміркований час і І.Бесєдов незважаючи на темні плями в біографії , з погляду ортодоксальних більшовиків, потрапив до складу делегації Катеринославщини на І Всесоюзний з’їзд Рад, який відбувався у грудні 1922 р. і на якому було проголошено створення СРСР. Останні роки життя І.Бесєдов працював у Катеринославі де очолював Катеринославську сільгоспкооперацію губернії.

Похований біля пам’ятника «Прометей».

І.Бесєдов належав до генерації старої більшовицької гвардії, її робітничого прошарку, внаслідок чого був ближче до життя  людей. У нього було відсутня готовність пожертвувати близьким і відчутним во ім’я віддаленого й ефемерного, що було притаманне інтелігентсько-різночинському прошарку більшовизму. Звідки і його коливання, аж до меншовизму що зокрема не дало йому можливості зробити партійну кар’єру.
Разом з тим він був вірним солдатом партії, який діяв у відповідності з обставинами часу і в рамках тієї ідеології, яку він сповідував. Бесєдов був щирим у прагненні побудувати нове суспільство, нову країну на засадах добра і справедливості і не його вина, що побудована ціною великих жертв держава не витримала викликів історії й самоліквідувалася.   

Матеріал взято з сайту http://museumkamyanske.at.ua/

 

Отчёты
Аватар пользователя Vikont
1 Фото
Vikont
Аватар пользователя dombrovskii_a
2 Фото
dombrovskii_a
0
Ваша оценка: Нет

Комментарии

Аватар пользователя Tan-Tol

Дякуємо за дуже цікаву

Дякуємо за дуже цікаву розповідь. Торік ми були зовсім поруч, але, на жаль, за короткий осінній день не встигли побувати в цьому районі міста.

Аватар пользователя Voliansky

Дуже приємно, але чесно

Дуже приємно, але чесно кажучи, то не мені треба дякувати, а нашому історичному музею, а точніше заступнику директора музея з наукової роботи Сабову - це його матеріал.

Аватар пользователя dombrovskii_a

Читаем тут, значит первое

Читаем тут, значит первое спасибо тебе.

Вернуться к началу