Меморiал воїнської Слави в смт. Чутове

Аватар пользователя Tan-Tol
  • Теги:
    • Памятник воинам 1939-1945,
    • Памятники,
    • Захоронение воинов,
    • Братская могила,
    • Место погребения

Оценка: +5 / 1 участник / 1 рекомендация / (+0) (-0) качество

  • УкраинаПолтавская областьЧутове
Описание

В центрi села Чутове Полтавської областi біля траси Харкiв-Київ знаходиться Меморiал Слави на честь воїнів, загиблих в боях в Велику Вiтчизняну вiйну.
Пам’ятник встановлено в 1978 роцi.
Архитектор I. Фомiн, скульптор О. Черницький. Бiля монументу горить вічний вогонь. Поховано усього 947 воїнiв, з них 863 невiдомих.(Джерело)
Лiворуч та праворуч від монументу знаходяться дві гранитнi книги, на сторінках яких викарбовано імена загиблих. На жаль, списки дуже важко читаються. 

Джерело

КНИГА ПАМ'ЯТІ УКРАЇНИ. Полтавська обл.: Хорольський р-н, Чорнухинський р-н, Чутівський р-н, Шишацький р-н /Головна ред. кол.: І. О. Герасимов (голова редколегії) та ін.; обласна ред. кол.: П. Г. Шемет (голова редколегії) та ін. — Полтава: Полтавський літератор, 1998. — 944 с.

Війна перервала мирну працю трудівників району. Уже в перші дні чутівці влилися в ряди Червоної Армії. З 23 червня по жовтень 1941 р. в діючу армію було мобілізовано 4140 чоловік.

Героїчно, з боями і тяжкими втратами захищали оборонні рубежі на території району воїни 95, 226, 300 стрілецьких та 47 гірськострілецької дивізій. Особливо жорстокі бої тривали в районі Штурмової балки з 27 вересня по 6 жовтня 1941 р., яка знаходилася за 2 км від с. Водяне. Тут у ці страшні дні загинули тисячі воїнів. Майже повністю загинули 226 стрілецька та 47 гірськострілецька дивізії.

На рубежі Чутове — річка Чутівка противник був зупинений. З 21.09 по 16.10. 1941 р. в руках ворога опинилися три залізничні станції і всі населені пункти. Окупувавши район, фашистські війська встановили режим терору і насильства. Населення всіляко чинило опір окупантам. У районі створюється антифашистське підпілля. Патріотична група із 9 чоловік — жителів сіл Шевченківка та Іскрівка — під керівництвом О. X. Спаського діяла з січня 1942 р. по серпень 1943 р. і підтримувала зв'язок з партизанами, які дислокувалися в рублівсько-диканських лісах. Друга група під керівництвом М. І. Фененка проводила роботу з грудня 1942 р. по серпень 1943 р. До її складу входило 12 працівників Артемівської лікарні. Вони надавали допомогу радянським бійцям, які виходили з оточення або виривалися з фашистського полону. Крім того, в районі вели боротьбу з окупаційним режимом 164 партизани і підпільники, які переховували військовополонених, збирали для них у населення одяг і продукти харчування. Розповсюджували зведення Інформбюро, виводили з ладу телефонний зв'язок. Жителька с. Капітонівка Л. П. Найденко врятувала життя воїну Курбану Ніязову, переховуючи його весь час окупації. Після війни жив у Туркменії, став композитором. Начальник залізничної станції Іскрівка О. М. Куликов організував у 1943 р. аварію німецького ешелону з боєприпасами, за що був страчений. Троє комсомольців з села Вільниця — С. З. Максименко, М. Г. Чорновол та П. О. Воробйов — зробили спробу розгромити штаб окупантів. Але вони були схоплені і закатовані фашистами.

Каральні органи гітлерівців, жандармерія і поліція широко практикували арешти, катування, ув'язнення в тюрми і концтабори. У лютому

1942 р. окупаційна влада видала розпорядження про примусову відправку молоді на працю до Німеччини, за ним було вивезено до рейху 1906 чоловік. З них чоловіків — 703, жінок — 1203. Не повернулися до рідного дому 267 чол., в тому числі: Сергій Мирошник із села Лисича загинув у концтаборі Маутхаузен 31.12.1942 р. та Олексій Ординський з села Черняхівка, який загинув у цьому ж таборі 3.02.1945 р. А Дмитро Мирось із села Новокочубеївка був відправлений 30.02.1942 р. в концтабір Бухенвальд тільки за те, що залишив робоче місце.

Бойові дії за звільнення Чутівського району проходили в кілька етапів. Розпочалися вони відразу після поразки фашистів у Сталінградській битві, в ході Харківської наступальної операції у лютому — березні 1943 р. військами Воронезького фронту. 18 лютого 1943 р. розпочали наступальну операцію і вже в кінці лютого вели бої на території Чутівського району. Жорстокі бої з великими втратами з обох боків людей і техніки тривали з 21 лютого по 7 березня 1943 р. Неодноразово із рук в руки переходили села Іскрівка, Дмитрівка, Шевченківка, Скибівка, Воєводське, Трудолюбівка, Вільхуватка.

Підрозділи 180 стрілецької дивізії зав'язали бої за звільнення сіл Трудолюбівка, Кочубеївка, Іскрівка, Філенкове, смт Чутове. 27 лютого 1943 р. частини 13 стрілецької та 30 танкової бригад 12 танкового корпусу підійшли до села Вільховатка і після раптового короткочасного бою село було звільнене. 28 лютого позиції радянських воїнів атакували ворожі танки і понад 400 автоматників, підтримуваних авіацією. Перевага у живій силі і техніці була на боці ворога. Відбивати атаки фашистів мужньо допомагали майже всі жителі села. Але бій був нерівний і ввечері рештки наших військ залишили село. Серед загиблих воїнів на полі бою залишилось 308 жителів села. Серед них — 96 відважних жінок, які під час бою надавали допомогу пораненим бійцям. Розлючені фашисти творили розправу над мирним населенням з нечуваною жорстокістю. Вони підпалювали будинки, ходили по полю бою і добивали поранених. Тільки за два дні було страчено 208 вільхуватців.

У Чутівському районі фашисти розстріляли 373 чоловіка, спалили живцем 93 чоловіка, було заморожено 252 військовополонених. Тільки у концтаборі, який був розташований на території племзаводу «Чутове», загинуло 250 військовополонених. Фашисти закатували та розстріляли 408 мирних громадян (крім 208 жителів села Вільхуватка), спалили живими 7 чоловік: 76-річну Марію Чмур та її сина С. Г. Чмура, С. Г. Михайличенка, Наталію Охмат, Марію Гавриленко, Анастасію Ярошко. Розстріляли інженера Артемівського заводу Станішевського разом із сім'єю. По-звірячому був катований і розстріляний електромонтер В. Г. Жуков. Гестапівці піддали тортурам електричним струмом і вбили члена комуністичної партії Бездуганова. В районі також розстріляно 45 невідомих громадян.

Протягом 18 — 22 вересня 1943 року, продовжуючи наступ на Полтавському напрямку, підрозділи та з'єднання Степового фронту успішно просувалися вперед. В ніч з 18 на 19 вересня два передових загони 214 та 233 стрілецьких дивізій пройшли з боями в тил ворога на 12 — 15 км, сіючи паніку в лавах противника, захопили полонених, знищили 8 танків, 11 гармат, звільнили близько 20 тисяч жителів Чутівського району, яких фашисти гнали на захід.

19 вересня 84 Харківська стрілецька дивізія, розвиваючи наступ, звільнила райцентр Чутове. У боях за звільнення Чутівщини брали участь 7 стрілецьких і одна повітрянодесантна дивізії.

За два роки окупації було спалено і знищено цукровий та спиртовий заводи, три залізничні станції, 46 колгоспів і 5 радгоспів, Скороходівську МТС, млин, спалено 51 населений пункт, зруйновано 5440 дворів колгоспників (94,1%), знищено 23 лікувальних заклади (100%), 41 клуб та бібліотеку. Спалено у копах хліб та сіно в стогах. Майже повністю знищено поголів'я худоби (99%). Матеріальні збитки склали 1 мільярд 800 тис. крб. (у тодішньому обчисленні). 

З вересня 1943 р. й до кінця війни в діючу армію мобілізовано 6200 воїнів-земляків. Путівці відзначалися вірністю військовій присязі, мужністю і відвагою. Вони захищали Київ, Севастополь, Москву, Ленінград, воювали в Сталінграді і на Курській дузі. Високий професіоналізм і мужність показав військовий лікар І. І. Пономаренко з Чутового, який 66 днів і ночей надавав допомогу пораненим у Сталінграді, а у критичні хвилини допомагав відбивати атаки фашистів. За подвиги на фронтах у 1943 році присвоєно звання Героя Радянського Союзу гвардії лейтенанту Г. С. Кабаковському, полковнику В. Я. Петренку. Тепер останній генерал-лейтенант, знаходиться на заслуженому відпочинку. У 1944 році присвоєно звання Героя Радянського Союзу М. І. Симоненку, в 1945 році — начальнику інженерних військ генерал-лейтенанту П. В. Швидкому. Кавалерами ордена Слави трьох ступенів стали О. Т. Артюшенко та С. К. Боровик. За участь і подвиги у Вітчизняній війні орденами і медалями нагороджено більше 3 тисяч жителів району.

На території Чутівського району знаходиться 35 військових поховань, в яких поховано більше 6 тисяч загиблих воїнів та жертв фашистського терору, в тому числі 33 братські могили і дві могили невідомих воїнів. Для увічнення їх пам'яті в районі споруджено 14 меморіальних комплексів, 9 пам'ятних знаків на честь полеглих воїнів та частин і з'єднань Степового фронту, які визволяли район від німецько-фашистських загарбників.

Отчёты
Аватар пользователя Eduard
1 Фото
Eduard
0
Ваша оценка: Нет

Вернуться к началу