смт.Зачепилівка. Схованка

смт.Зачепилівка. Схованка.
Схованка прімагнічена до металевого куточка на рівні 2м. Щоб дістати треба підтягнутися на руках. Фізкультура - це здоров'я!

_______________________________________________________________________________________________

Історія селища міського типу Зачепилівка Харківської області.
Зачепилівка - селище міського типу, Зачепилівський селищна рада, Зачепилівський район, Харківська область.
Код КОАТУУ - 6322255100. Населення за переписом 2001 року становить 4409 (2017/2392 м / ж) осіб.
Є адміністративним центром Зачепилівського району.
Є адміністративним центром Зачепилівського селищної ради, в який, крім того, входять села Нагірне і Скалонівка.
Селище міського типу Зачепилівка знаходиться на лівому березі річки Берестова біля місця впадіння в неї річки Вошива (ліва притока), вище за течією річки Вошива примикає до села Миколаївка, на протилежному березі річки Берестова розташовані села Нагірне і Кочетовка, нижче за течією примикає село Скалонівка. Річка Берестова звивиста, на ній багато лиманів і заболочених озер, зокрема озеро Горіле. На відстані в 1 км знаходиться залізнична станція Зачепилівка.

^{джерело тексту}
Точної дати заснування Зачепилівки не встановлено. За одними відомостями вона була заснована запорізькими козаками в першій половині XVII ст. {Л. В. Падалка. Минуле Полтавської території та її заселення. Полтава, 1914. стр. 191.}, за іншими - в кінці XVII - початку XVIII ст., коли вихідці з Полтавського полку осіли хуторами на берегах Орчика, Берестовий і Орелі. Серед поселень по річці Берестовій згадується і козацьке село Зачепилівка {Журнал Міністерства державного майна, серпень 1860, ІХХХІII, стор 56.}. Село розвивалося повільно. Його зростанню перешкоджала постійна загроза з боку кримських татар. Так, в 1737-1738 рр.. вони зруйнували багато пріорельскіх сіл, в т. ч. і Зачепилівки. Комендант Бєлєвської кре-/341/пості (нині Красноград) з метою запобігання руйнування віддав розпорядження, щоб «зачепилівським жителі зважаючи очікування нападу татар на Українську лінію почали ховати в ями хліб і особисте своє майно і відходили за укріплену лінію» {А. Рігельман. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків ... СПб., 1885, стор 184.}.
У 1764 році в Зачепилівці налічувалося 734 жителя, через 20 років кількість населення збільшилася всього на 25 осіб {Там же, стор 184.}. Тільки після звільнення Північного Причорномор'я від турецько-татарського ярма посилився зростання населення. Основним заняттям жителів було землеробство, скотарство, полювання і рибальство, деякі займалися чумацьким промислом - возили хліб до портів Азовського моря, а звідти привозили сіль і рибу. Після створення Полтавської губернії Зачепилівка в 1802 році стала волосним центром Костянтиноградського повіту. Два рази на рік тут влаштовувалися ярмарки, щотижня - базари, де жителі Зачепилівки та навколишніх сіл торгували сільськогосподарськими продуктами і ремісничими виробами. Більшість місцевого населення і після 1783 року становили козаки, які за своїм становищем стояли близько до державних селянам. За ними були закріплені земельні наділи від трьох до шести десятин на ревізьку душу. Козаки платили державі подушну подати від одного до трьох рублів і виконували різні державні повинності - ремонтували дороги, мости, поштові тракти. Крім того, вони містили солдатів, що знаходилися у них на постої.
Процес класового розшарування на селі ще більше посилився в пореформений період. Уже в другій половині XIX століття в руках сільських багатіїв зосередилися великі земельні ділянки, в основному, за рахунок розорення бідняцьких господарств. У багатьох селянських господарствах збільшувалася кількість членів сім'ї, а надільні ділянки залишалися незмінними. За даними за 1889 рік з 510 зачепилівським господарств - 20 не мали посіву, 133 - засівали від однієї до трьох десятин, 238 - від трьох до шести десятин, 80 - від шести до дев'яти десятин, а 35 - від дев'яти до двадцяти десятин. Тяглових господарств налічувалося 184, супрягу користувалися 207 господарств {Збірник з господарської статистикою Полтавської губернії, т. 14. Костянтиноградського повіт. Таблиці, що показують господарське становище селищ кожній волості. Полтава, 1894, стор 122, 128, 129.}. Становище селян посилювали невисокі врожаї, основною причиною яких був низький агротехнічний рівень обробки грунту.
Доведена до відчаю селянська біднота, яка працювала в поміщицьких маєтках, в 1902 році брала участь в розгромі економії Зінов'єва і Катеринича. Царський уряд жорстоко розправився з учасниками селянських заворушень. В журналі «Полтавське справа» за 1905 рік так розповідалося про звірячої розправи солдатів над селянами Зачепилівської волості, які брали участь в розгромі поміщицького маєтку в селі Семенівці. «... Несподівано 12 січня з'явилися у нас солдати, справник, становий пристав і стражники. "Господи, що ж це буде?" - Шепотіли селяни і оніміли, коли почули страшний нелюдський крик. Що брали участь в розгромі економії били страшно, а потім побитих і понівечених погнали як скотину, веліли бігти поруч з кіньми по заметах снігу. Що було далі, неможливо описати »{Журн. «Полтавське справа», 1905, стор 13.}.
Після столипінської реформи ще більш посилилася експлуатація селян-бідняків. Багато хто, продавши свої ділянки за безцінь, покидали рідні місця та йшли на заводи і фабрики Харкова та Катеринослава, будівництво залізниць, шахти. Росла прошарок бездомних і безземельних селян, які працювали за наймом в поміщицьких і куркульських господарствах, ще більш зміцніли після столипінської аграрної реформи. Вийшовши на відруби, кулаки за безцінь скуповували землю у бідняків, що не мали тягла і зайвих робочих рук. За сприяння повітового земства ще в 1905 році в Зачепилівці заснували Сільськогосподарське товариство. Метою його створення було підвищення рівня господарювання та створення культурно-показових ділянок на землях членів суспільства. Але членами суспільства могли бути тільки ті господарі, які мали не менше дев'яти десятин землі, достатня кількість тягла та внесли високий внесок {Звіти малорайонних сільськогосподарських товариств Костянтиноградського повіту за 1911 рік. Костянтиноград, 1912, стор 356, 357.}. Товариство відіграло значну роль у подальшому зміцненні куркульських господарств. У 1900 році в селі жило 3862 людини. Щорічно тут відбувалися 3 ярмарки {Список населених місць Полтавської губернії за 1900 рік. Полтава, 1904, стор 400, 401.}.
Медичне обслуговування було на вкрай низькому рівні. Населення Зачепилівської волості обслуговувала невеличка лікарня, відкрита в 1859 році, де працював лише один фельдшер. При лікарні діяла аптека. Лише в 1865 році тут було відкрито парафіяльне училище, де викладав священик і навчалися тільки хлопчики {Історія Полтавського земства. Дореформений період і введення земських установ, вип. 1. Полтава, 1914, стор 40, 99.}.
У 1889 році з 3290 чоловік, що проживали в Зачепилівці, читати і писати вміли всього 111 осіб, серед яких не було жодної жінки {Збірник з господарської статистикою Полтавської губернії, т. 14. Костянтиноградського повіт. Таблиці ..., стор 128.}. Становище з освітою трохи покращився на початку XX століття. У 1910 році тут вже діяли дві церковнопарафіяльні і земська школи.
Перша світова війна ще більше загострила класові суперечності на селі. Десятки синів з бідняцьких сімей послали на фронт. Різке скорочення кількості робочих рук, реквізиції для потреб фронту погіршили і без того важке становище бідняцько-середняцьких мас.

^{джерело тексту}