Пам’ятник О.М. Сучкову в Новомосковську

Зображення користувача Tan-Tol.
  • Теги:
    • Плита (Стела),
    • Видатні особистості,
    • Пам'ятники

Оцінка: +51 / 13 учасників / 3 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаДніпропетровська областьНовомосковськ
Опис

Джерело

(Нижче наведена стаття жителя Новомосковська StrelokPS, який дослiдив життєвий шлях О.М. Сучкова)

 

З ім’ям Олександра Михайловича Сучкова пов`язане визволення від фашистських загарбників Дніпропетровської області.
О.М. Сучков – почесний громадянин міста Новомосковська. Його ім’ям названа сама велика вулиця й міська площа, парк, при вході до якого установлена стела з барельєфним портретом героя. Його могила – біля Вічного вогню, в самому центрі міста, куди завжди приходять люди в будні і свята.
Ящо під час війни здобувається перемога в бою – згадують маршалів і генералів, які виграли цю битву. Але про звичайних командирів майже не знають. Тих командирів, що разом з солдатами йшли в атаку, тих командирів, що разом з солдатами жили в одній землянці і сиділи в одному окопі, а не в штабі. Нажаль про таких командирів майже не згадують.
Олександр Михайлович – дійсно дуже велика і героїчна постать.

Комдив Сучков –визволитель Новомосковська

Олександр Михайлович Сучков народився 30 серпня 1900 року в селі Благодатному Рильського району Курської області.
У 1912 році підлітком закінчив 3-річну школу, а 1913 року поступив чорноробом на шахту, де працював лампоносом, саночником та обмітчиком. На шахті «Іван» працював 4 роки – до 5 травня 1917 року. В 17 років почалася його військова кар’єра – 15 травня 1917 року Сучков записується до загону Червоної Гвардії, що формувався у Макіївці, і з цього моменту до самої смерті занурюється в армійські будні. У складі цього загону на чолі з командиром Потаповим, у січні 1918 року брав участь у бою з каледінцями біля станції Матвіїв Курган, де отримав своє перше поранення у правий бік. У тому ж 1918 році, після одужання, був учасником боїв проти козацьких загонів Краснова і Покровського. В бою за роз`їзд Кошкино поранений у ногу. 1919 року в складі Центральної групи військ України взяв участь у боях проти гайдамаків Петлюри.
У жовтні 1919 року був направлений курсантом у дивізійну школу 44-ї дивізії, яку закінчив 1920 року, і залишився при ній на посаді командира взводу, а згодом ад’ютантом начальника школи до нового призначення.
З листопада 1923 року Сучков проходив службу у 130-му Богунському полку на посаді помічника штабу. А у вересні 1924 його направляють у школу Командуючого складу ім.. Каменєва до міста Києва. Після її закінчення у 1926 році (у цьому ж році вступив до ВКП(б)) одержав призначення в Одесу командиром кулеметної роти у 151-й Бауманівський стрілецький порт. На посаді Сучков проявив гарні командирські здібності, тому 1930 року був направлений на навчання до Московської військової Академії ім. Фрунзе на Східний факультет. Після закінчення Академії, в 1933 році, отримує призначення до Розвідувального Управління РККА заступника начальника відділу. А вже в серпні 1934 року був призначений командиром 142 стрілецького полку .
З 1935 по 1937 року перебував у спецвідрядженні в Ірані на дипломатичній роботі, а коли повернувся, то отримав призначення в Розвідувальне Управління РККА.
У 1938 році Сучков одержав звання полковника. У жовні 1940 року він був направлений на навчання до Академії Генерального Штабу, а в липні 1941 року закінчує її.
В жовтні 1940 року Сучков, за те що відрізнився сумлінністю до служби і командирськими здібностями, був направлений до академії генерального штабу імені К.Є.Ворошилова, що надало б йому змогу після закінчення навчального закладу розпочати новий виток військової кар’єри. Але через те що 1941-го року почалася Велика вітчизняна війна і всі радянські люди стали на захист своєї Батьківщини, Сучкову так і не вдалося закінчити Ворошиловську академію.
Загарбавши майже всю Європу, фашистська Німеччина 22 червня 1941 року перетнула державний кордон СРСР. Гітлерівці сподівалися на легку перемогу, на успіх зухвалої тактики «бліцкригу» за планом «Барбаросса». Але ці сподівання були марними. Народи Радянського Союзу піднялися на захист своєї землі. Війна проти фашистської Німеччини стала Вітчизняною.
З самого початку війни О.М.Сучков на передовій, брав участь у найважчих, найкровопролитніших боях.
26 липня 1941 року Сучков призначений в Оперативне Управління Західного Фронту. Недалеко від міста Візьма Смоленської області, біля села Прохоровка, 9 жовтня 1941 року Сучкова було тяжко поранено у груди і пошкоджено ліктьову кістку правої руки. Він залишається у ворожому тилу, а його лікування організували підпільники, а потім, дуже ризикуючи, 20 січня змогли переправити червонного командира на «велику землю» для лікування в Москву.
Він проходив лікування в евакуаційному шпиталі № 2386 до 2 березня 1942 року. З цього часу йому надали місячну відпустку з від`їздом до м.Благовіщенська, де перебувала його родина в той час. Там Олександра Михайловича лікували ще місяць. Після цього Сучков повернувся до Москви і, раптом, 12 травня доповів начальнику Головного Управління кадрів НКО, що повністю одужав і готовий для подальшої служби. Через кілька днів він отримав призначення на посаду начальника штабу дивізії.
І знову, у березні 1943 року, був поранений: звик кидатися разом з бійцями у саме пекло бою, не вмів бути обережним і ховатися у штабних окопах. Два місяці знаходився на лікуванні в місті Кірсанові Тамбовської області.
Після цього поранення, в травні 1943 року О.М.Сучков став командиром 195-ї стрілецької дивізії, яка вела бої за визволення України.
Після Сталінградської битви наступив корінний перелом у Великій Вітчизняній війні. Радянські війська почали тіснити ворога з захоплених земель. Фашистські війська почали програвати одну битву за іншою.
В 1943 році дивізія під командуванням полковника Сучкова форсувала річку Сіверський Донець в районі міста Ізюм. Після жорстоких боїв сильно укріплена оборона ворога була прорвана. Зломлено супротив загарбника. 195 стрілецька дивізія успішно добивала ворога, переслідуючи його до річки Дніпро.
22 вересня 1943 року дивізія Сучкова звільняє Новомос-ковськ.
Звільнення Новомосковска проходило так само як і його здача німцям, тобто без великих боїв. У міському музеї зберігається копія текста зведення про хід звільнення міста від німців.

Документ №1
« Из боевых донесений штаба 564 стрелкового полка
21.9.43 г. 12.00
546 стрелковый полк в 23.00 начал наступление на опорный пункт Орловщина, продолжает вести наступление на водный ру-беж р.Самара и город Новомосковск. В 4.00 форсировал реку Самара на юго-восточной окраине Новомосковска с задачей овладеть городом. В 5.00 полк достиг центральной части города, где на бывшем здании райисполкома установили красный флаг и к 5.30, очищая квартал за кварталом, вышел на северную окраину Новомосковска, где и занял оборону. Вел разведку в направлении Решетиловский Кут и Кулебовка.
Город Новомосковск почти полностью разбит и сожжен. жители Новомосковска встречали полк с большой любовью и радостью. Население горячо приветствовало бойцов и офицеров, забрасывая их цветами и устилая путь. Имеются многие случаи уничтожения гитлеровцами мирного населения и издевательств. Все продсклады спалены, колодцы заражены.
Потери: убито рядовых – 3, ранено сержантов – 1, рядовых – 9.
Командир полка майор – И. Даненко.
Начальник штаба – В. Тюрнев».

24 жовтня дивізія Сучкова заходить у тил до ворога, форсує річку Дніпро і оволодіває містом Дніпродзержинськом, не давши ворогу зруйнувати його. Звільнивши Кривий Ріг бійці 195-ої стрілецької дивізії продовжують заглиблюватись на південь України, ведучи невпинний наступ на ворога. За ці подвиги дивізія нагороджена орденом «Красное Знамя». Їй було присвоєно звання «Новомосковської».
В подальшому дивізія під командуванням Сучкова бере участь у звільненні міста Кривий Ріг і з боями продовжувала наступ.
23 березня 1944р. під час визволення Одеської області в районі населених пунктів Раково і Болгарка на р.Південний Буг від розриву снаряду Сучков загинув. Перед смертю він просив щоб його поховали в місті Новомосковськ. За розпорядженням військової ради 37 армії (до складу якої входила в той час дивізія) полковника, як він і просив, поховали в Новомосковську.

Епілог.

Сучков Олександр Михайлович Почесний громадянин міста Новомосковська. Історію життя цієї людини, яка проявила високий приклад патріотизму, потрібно брати за взірець. Біографія Сучкова доводить, що людський фактор - найголовніший чинник перемоги над ворогом у війні.

Звіти
Зображення користувача Алкон.
1 Фото
Алкон
Зображення користувача Viktoriya.
1 Фото
Viktoriya
Зображення користувача butilkavodi.
1 Фото
butilkavodi
Зображення користувача Alimvovan.
1 Фото
Alimvovan
Зображення користувача Orlan.
1 Фото
Orlan
Зображення користувача vv.
1 Фото
vv
Зображення користувача Dmitriy.
2 Фото
Dmitriy
Зображення користувача Granit.
1 Фото
Granit
Зображення користувача valka1000.
1 Фото
valka1000
Зображення користувача Vikont.
1 Фото
Vikont
Зображення користувача prokhozhijj.
1 Фото
prokhozhijj
Зображення користувача ганс.
1 Фото
ганс
Зображення користувача dombrovskii_a.
1 Фото
dombrovskii_a
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку