Заповедник "Аскания-Нова" имени Ф.Э. Фальц-Фейна

Посилання на джерело тексту 1, посилання на джерело тексту 2, посилання на джерело тексту 3.

Офіційний сайт заповідника - www.askania-nova-zapovidnik.gov.ua

Серед заповідних об'єктів України біосферний заповідник "Асканія-Нова" займає особливе місце, так як історія заповідання його території нараховує близько 110 років.

Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна - найстаріший степовий резерват миру, одне з 7 природних чудес України, що входить в сотню найбільш відомих заповідних територій планети.

Історія формування заповідності в Асканії-Нова почалася в другій половині XIX сторіччя, коли ще юний Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн (1863-1920 рр.), нащадок німецьких колоністів, що освоювали південноукраїнські степи, і які володіли цією територією, почав створювати перші вольєри для птахів і звірів. Дитяче захоплення Фрідріха незабаром стало справою його життя, якій він залишався вірний до кінця своїх днів.

Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн народився 16 квітня 1863 року в Асканії-Нова і був старшим серед семи братів і сестер.

Вчителем для Фрідріха запросили француза Конрадса. Конрадс, мабуть, і прищепив тямущому і допитливому хлопчиськові любов до природи. У сімнадцять років за відмінно складені іспити в Херсонську гімназію Фрідріх отримав від батьків дозвіл на обладнання першої вольєри. У 1880 році недалеко від панського будинку в Асканії-Нова Фрідріх огородив 8 десятин степу, де утримував декілька степових тварин.

У 1882 році Ф.Е. Фальц-Фейн вступає в Дерптський (Юр'євський) університет і під час канікул об’їжджає всі крупні ботанічні сади і зоопарки світу. Першу ділянку цілини в районі урочища Кролі Фрідріх став охороняти, закінчивши університет в 1889 році. Цю дату можна вважати початком організації першого заповідника, як на Україні, так і в цілому в Російській імперії.

Ділянка в урочищі Кролі виявилась не дуже вдалою, по ній раніше проходив чумацький шлях, і тоді за порадою ботаніка І.К. Пачоського Фальц-Фейн закладає в 1898 році нові заповідні ділянки в 500 і 120 десятин. А потім, в маєтках братів — ще три ділянки в 45 десятин. Цікаво, що вже тоді вони мали буферну зону. З 1897 року він створює зоопарк і ботанічний парк, з 1898 року — природничий музей. На глибину 70 метрів були прориті свердловини, з яких за допомогою могутнього насоса викачувалося по 300 тисяч відер води щодня для поливів. Пізніше Фрідріх Едуардович провів в Асканію водопровід, телеграф, телефон, електричне освітлення, побудував пошту, лікарню, створив велику бібліотеку.

Він повністю підпорядкував господарські інтереси природоохоронним і науково-біологічним. Прибуток від продажу овець і шерсті він пускав на розвиток заповідника, зоопарку, дендропарку і біологічних досліджень (по 20—40 тисяч в рік). Охорона природи і біологія стали в Асканії при Фальц-Фейні справою номер один.

У 1889 році Фрідріх Едуардович відвідав Всесвітню виставку в Парижі, де познайомився з відомим зоологом Сент-Хіліром.

«У Вас, — сказав йому учений, — щасливо поєднуються любов до природи, знання, енергія і наявність необхідних коштів для виконання Ваших планів».

Незабаром Фрідріх Едуардович подружився з відомим мандрівником генералом П.К. Козловим. При його допомозі Фальц-Фейн, після декількох невдалих спроб, нарешті в 1899 році здобуває в Монголії коней Пржевальського. Жеребця дарує цар, і незабаром в Асканії (вперше в світі) дикі коні дають приплід. На початку ХХ століття у вольєрах Асканії-Нова міститься 58 видів ссавців, 344 види птахів, більше ніж 1800 різних тварин. У квітні 1902 року в зоопарк з Біловіжжя привозять зубрів. Від них Фальц-Фейн з помічниками добивається приплоду. З 1902 року аськанійські степи систематично стали вивчатися І.К. Пачоським і іншими значними вченими.

Великою науковою установою стає і зоопарк. В ньому працюють більше 100 чоловік, з них 10 кваліфікованих екскурсоводів.

Далеко за межами Росії розійшлася слава про «райський сад». З 1912 по 1917 роки його відвідало 12850 чоловік. Бували професора І.К. Пачоський, Г.К. Висоцький, М.М. Завадовський, Н.Н. Клепінін, М.Ф. Іванов, І.І. Іванов, А.А. Браунер, німецький вчений Лейдекер, мандрівник П.К. Козлов. У 1913 році у Фальц-Фейна гостював відомий німецький пропагандист охорони природи Р. Конвенц. «Райським садом» назвав Асканію професор Хеч.

У 1901 році Микола II, відвідавши Всеросійський торговий ярмарок і познайомившись з асканійськими експонатами, твердо вирішив погостювати у Фрідріха Едуардовича, чим вперше порушив палацовий етикет, що забороняє імператорові зупинятися у приватних осіб в їх власному будинку.

21 квітня 1914 року в Асканію прибув полковник Спірідович, начальник секретної служби. А через два дні на трьох автомашинах з Криму приїхав Микола II. Господар довго водив царя по своїх володіннях, розповідаючи, як вирішує проблему розведення в неволі зникаючих тварин. Імператор всім цікавився, задавав масу питань.

Від'їжджаючи, самодержець обіцяв дати господареві Асканії нагороду за його працю — звання «спадкового дворянина». І обіцянку виконав. Єдиний випадок, коли за охорону природи отримали дворянське звання. Пізніше цар ще раз хотів відвідати Асканію, узявши сина, та почалася війна.

З початком першої світової війни в Росії видали низку «антинімецьких указів»: вся німецька власність ліквідовувалася, німцям заборонялося говорити на рідній мові, збори більш ніж двох німців оголошувалися поза законом, коней конфіскували, свиней — реєстрували, поштових голубів за наказом місцевого генерал-губернатора Ебелова — переписували і забороняли випускати. Відчув зайву увага влади і господар Асканії.

На початку 1917 року Ф.Е. Фальц-Фейн покидає Асканію. Живе в Москві, де займається природоохороною, організовує Московське товариство охорони природи.

Через рік Фрідріх Едуардович виїжджає до Німеччини, де в лютому 1919 року виступає з доповіддю про Асканію на засіданні природоохоронної комісії під головуванням професора Р. Конвенца. Господар Асканії дуже важко переносив розлуку з своїм заповідником.

«Як важко жити в місті, тут навіть не видно, як заходить сонце» — передає його слова Е. Козлова.

Помер Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн в санаторії Бад Кіссінген у 57-річному віці 2 серпня 1920 року. Похований на старому кладовищі «Дванадцяти апостолів» в Берліні. На могильному камені, із зображенням двох степових орлів, висічений напис: «Тут покоїться знаменитий творець «Асканії-Нова».

Ще при Фальц-Фейні, вчені-природники не раз піднімали у пресі питання про націоналізацію заповідника-зоопарку. Друг Фрідріха Едуардовича — Петро Кузьмич Козлов писав в 1915 році: «...У завершенні дозволю собі висловити щире побажання, щоб Асканійський зоопарк — гордість Росії, швидше перейшов в національну власність і являвся б, таким чином, живим відгуком на сучасне питання «про охорону пам'ятників природи».

З 1 квітня 1919 року Декретом Ради Народних Комісарів УРСР "Асканія-Нова" була проголошена Народним заповідним парком, в лютому 1921 р. на цих землях створюється перший державний степовий заповідник "Чаплі". У грудні 1984 р. заповідник на VIII сесії Бюро Міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера" був включений до міжнародної мережі біосферних резерватів (Сертифікат ЮНЕСКО від 15 лютого 1985 р.). Указом Президента України від 26 листопада 1993 № 563 йому надано статус біосферного заповідника, а постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 213 визначено сучасну назву - "Біосферний заповідний "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна".

На сьогодні "Асканія-Нова" це природоохоронна науково-дослідна установа загальнодержавного і міжнародного значення, перед якою стоять завдання збереження генофонду та природних біотопів типчаково-ковилового степу, вивчення динаміки природної та трансформованої степових екосистем; збереження, вивчення, відтворення і поповнення в штучних умовах колекцій видів дерев, чагарників та квітково-декоративних рослин, особливо рідкісних та зникаючих; збереження, збагачення та вивчення генофонду тварин з колекції зоологічного парку, розробка технологій їх утримання та розведення, ренатуралізації аборигенних видів.

У заповіднику працюють 286 осіб, з них у науковому підрозділі 38, у службі охорони 40 осіб.

Загальна площа заповідника становить 33307,6 га. Згідно з функціональним зонуванням його території, площа заповідної зони становить 11054 га, буферної зона - 6895,6 га, зони антропогенних ландшафтів - 15358,0 га. До його землекористування входять: цілинний степ і перелоги (11054,0 га), дендрологічний парк (196,6 га) та зоопарк (61,6 га). Решта території - суходільні та поливні землі господарств Інституту тваринництва степових районів "Асканія-Нова", фермерські господарства і населені пункти.

Клімат території помірно континентальний із жарким посушливим літом та м'якою нестійкою зимою. Середньорічна температура повітря становить +9,5оС (мінімум - -32оС, максимум - +40,3оС). Середньорічна сума опадів - майже 400 мм з мінімумом 164 мм (1943 рік) та максимумом 703 мм (1997 рік). Рівнинний рельєф сприяє швидкому поширенню як холодних, так і теплих повітряних мас.

Основні території цілинного степу розташовані в центрі сухої безстічної рівнини, де зовсім немає природних водотоків. Лише навесні після танення снігу та під час сильних дощів у вибалках утворюються тимчасові струмки, які несуть воду до подових блюдець.

Особливістю околиць "Асканії-Нова" є глибоке залягання підземних вод. Перший водоносний горизонт знаходиться на глибині від 18 до 30 м, наступний (артезіанський) - у понтичних пористих вапняках на глибині 45 м і більше. За жорстких посушливих кліматичних умов, сезонного розвитку рослинності на лесах, своєрідного впливу степової фауни сформувались південні чорноземи й темно-каштанові ґрунти, які є найпоширенішими на суходолах. У подових западинах трапляються глейосолоді та інші варіанти лучних ґрунтів.

Заповідник забезпечує збереження єдиної в Європі ділянки типчаково-ковилового степу з переважаючою рослинністю дернових злаків. Структуру рослинності складають справжні, лучні і чагарникові степи, справжні, остепнені і болотисті луки. До Зеленої книги України занесено 1 чагарникову і 3 степові асоціації. Флора заповідника нараховує 1316 видів судинних рослин (із них у заповідному степу - 515 видів), мохоподібних - 57, лишайників - 55, водоростей - 285, а грибів - 388 видів.

Загальна кількість видів природної фауни у заповіднику становить 1873 види, з них 67 видів ссавців, 272 - птахів, 5 - плазунів, 4 - земноводних, 8 - риб, 14 - молюсків, 1109 - комах, 9 - багатоніжок, 186 - павукоподібних, 10 - ракоподібних.

До Червоної книги України віднесено 30 видів флори, з них 4 види лишайників, 4 - мікобіоти та 73 види фауни, до Європейського червоного списку - 12 видів флори і 16 - фауни, до списків видів, що охороняються Бернською конвенцією - 203 види фауни і 3 - флори.

Особливо велике значення має територія заповідника для збереження мігруючих видів птахів. Щорічно тут збираються величезні зграї сірих журавлів (9-15 тис.особин), сірих (5-10 тис.) і білолобих гусей (20-500 тис.), десятки тисяч крижнів і інших видів.

Зоопарк "Асканія-Нова" (акліматизаційний зоопарк тут було засновано ще у 1874 році) за масштабами утримання тварин у напіввільних умовах, технологіями акліматизації, реакліматизації немає рівних собі серед країн СНД і є одним з найкращий у світі. Його спеціалізація - розведення і вивчення біології копитних тварин степів, саван, пустель і гірських районів, навколоводних птахів та рідкісних птахів степової зони. У зоопарку утримуються 114 видів тварин, у тому числі 15 аборигенних і 99 екзотичних, серед яких багато рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення. Деякі з цих видів - журавель степовий та сірий, орел степовий та огар розмножуються в умовах зоопарку.

Біосферний заповідник "Асканія-Нова" - найбільший еколого-освітній центр на півдні України. Щорічно його відвідують близько 68 тис. осіб. Крім відвідання дендропарку і зоопарку відвідувачам пропонуються екскурсії по спеціальних маршрутах та екологічних стежках, прокладених територією біосферного заповідника.

Екскурсія біля пам'ятника Ф.Е. фон Фальц-Фейну. Пам'ятника було встановлено його нащадками 16 жовтня 2009 р.

Зрошувальна система зоопарку:

Сучасний дендрологічний парк складається з двох частин: старої, закладеної у 1885-1902 роках та нової - з насадженнями 20-30-річного віку. Колекційний фонд дендропарку становить 1647 видів, форм і сортів деревних та квітково-декоративних рослин з 56 родин (з них 1087 інтродукованих видів). Тут культивується майже 90 видів реліктових, рідкісних та зникаючих рослин, з них 68 занесено до Червоної книги України, 3 - перебувають під міжнародною охороною.

Вхід до дендропарку:

Зрошувальна система дендропарку:

Маленька, але горда пташка... На відміну від своїх побратимів вона живе наодинці в дендропарку:

А тут знімали фільм "Діти капітана Гранта":