Миколаївський собор 1660 р. у м.Ніжин

Свя́то-Микола́ївський собо́р, Миколаївський собор, Соборна церква Святого Миколи у Ніжині — споруда часів раннього українського бароко. Могутній, спрямований вгору центричний об'єм споруди заввишки 55 метрів, із щільно стуленими п'ятьма банями, став в українській барокковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п'ятибанних храмів. Він повністю відтворює в цеглі звичні прийоми народного дерев'яного зодчества. Особлива, парадна роль споруди підкреслена і в інтер'єрі, де обабіч головного входу влаштовано на підвищенні спеціальні лоджії для полкової старшини. Панівне розташування собору в міській забудові і досі лишилося поза конкуренцією, хоча громадський центр змістився на іншу площу. Головна вісь забудови пройшла від ринку вздовж Остра.

Раніше на місці собору стояв дерев'яний однойменний храм. Про те, коли саме збудовано кам'яний, невідомо. Вважається, що це відбулося наприкінці 1650-х або 1660-х років.

Він побудований козаками Ніжинського полку за гроші братів Золотаренків. Зберігся текст купчої грамоти 1655 року, за якою ніжинська міщанка Васса Копачовчиха заповідала третину своїх коштів козацькому полковнику Івану Золотаренку та його матері на будівництво нової церкви.

Як свідчить «Літопис Самовидця» від 18 червня 1663 року, саме Миколаївський собор став центром драматичних подій, пов'язаних із «Чорною радою».

Протягом дворічної фашистської окупації Ніжина собор діяв, а потім був знову закритий.

Собор багаторазово горів, перебудовувався, а з 1920 по 1939 рік у ньому розміщався склад — сховище солі.

1946 в приміщенні теплої церкви Іоанна Предтечи Миколаївського собору відкрився міський Будинок культури.

Відреставровано 1990 року і передано віруючим.

Джерело