Єкатеринославський Палац праці (Палац Ілліча), м. Дніпропетровськ

Історія будівлі відобразила всі перипетії радянської культурної політики щодо освіти «рабочих масс». Вже у 1920-х рр. в усьому Радянському Союзі будуються подібні Палаци при основних підприємствах - як «очаги пролетарской культуры». Дніпропетровський палац належав металургійному гіганту – заводу ім. Петровського.
В 1925 р. трест «Югосталь» отримав дозвіл на будівництво Палацу Праці в Єкатеринославі. Для розташування будівлі була виділена територія скверу «Сокольніки» і Чечелівського базару, розташованих на колишній Брянській площі, межі районів Чечелівки і Брянської колонії. В 1903, 1905 і 1917 рр. це місце ставало ареною багатотисячних мітингів робочих. Під час революції 1905 р. тут знаходився фактичний центр «Чечелівської республіки». Новий «храм культуры» розташували на священному місці, «обагренном кровью революционеров», як відмічали в радянських путівниках.
На проект будівлі оголосили всесоюзний архітектурній конкурс. Програмою передбачалось створення театральної зали на 3150 місць, зали зібрань на 600 місць, аудиторії на 500 місць, бібліотеки с читальною залою та інших приміщень. За підсумками конкурсу в тому ж році премії були розподілені наступним чином:
 1) проект Крестовнікова і Воінова;
 2) проект Грінберга і Власова;
 3) проект Бархіних;
 4) проект Когана, Райха і Фрідмана;
 5) проект Гінзбурга і Коршунова.
В конкурсі також брали участь: Зарощанський, Тіссен та інші архітектори.
Жоден з конкурсних проектів не був придатний до реалізації через значну вартість, складності будівельних робіт і нестачі будівельних матеріалів. В решті решт влада віддали перевагу місцевому архітектору.
Палац Ілліча – найбільша споруда стилю конструктивізм у Дніпропетровську, визначна (і єдина в цьому стилі) праці архітектора Олександра Красносельського (1877-1944).
Спочатку Палац праці, пізніше перейменований на Палац культури металургів ім. Ілліча, був задуманий в класицістичних формах. Саме через це проект Красносельського виграв всесоюзний конкурс на будівлю Палацу праці в Єкатеринославі, оголошений в 1925-м р. (інші проекти були виконані в стилі конструктивізма). В той час був розквіт авангардних течій в радянській архітектурі, але жюрі надало перевагу більш традиційним формам. Таким чином, подальше проектування Палацу праці доручили Красносельському. Архітектор все ж вирішив не обмежуватись класикою і попросив жюрі надати йому можливість ознайомитись з сучасними тенденціями в вітчизняній архітектурі та будівництві. Його прохання задовольнили і відрядили до Москви, Ленінграду та Києва. Під час поїздки Красносельський ознайомився з ідеями створення робочих клубів і з авангардними напрямками в архітектурі, в тому числі з конструктивізмом. Повернувшись, архітектор продовжив проектувння Палацу праці. Тепер він перевагу віддавав конструктивістським архітектурним прийомам і формам, з якими поєднував деякі класицістичні елементи.
Дослідники відзначають, що найбільше вплинули на Красносельського проекти Палацу праці в Москві братів Весніних і проект Палацу культури ім. Горького в Ленінграді архітекторів Гегелло і Кричевського. Історик архітектури Ігнатов відзначав, що «форма зали і сценічної частини Палацу праці Красносельського подібна запроектованної ленінградськими архітекторами».
До конструктивістським особливостей споруди відносяться:
1. Лаконізм архітектурних форм.
2. Призматичні еркери на головному фасаді і бокових корпусах будівлі.
3. Вікна: кутові, округлі вікна і вертикальні віконні пройоми на всю висоту сходної клітини.
4. Формування площини фасаду широкими прямокутними і квадратними віконними пройомами, які членяться імпостами і поперечинами віконних переплетінь. Між пройомами вузькі простінки. Таким чином, стіна фасаду стає менш масивною та більш прозорою.
З класицістичних елементів в архітектурі споруди присутні наступні:
1. Лопатки на головному фасаді, на фасадах бічних корпусів і на деяких задніх фасадах.
2. Карнізи. Щоправда, в основному вони сильно спрощені.
3. Наличники віон з 3-х і 4-х боків (задні і бічні фасади).
4. Портики бічних крил.
5. Арочні проходи під крилами головного фасаду.
6. Рустована штукатурка стін задніх і бічних фасадів.
Функціональна схема споруди відображала концепцію робітничого клубу: це повинна була бути споруда, в якій кожен бажаючий міг витратити свій досуг на підвищення рівня своєї культури у бажаному для себе напрамку, будь то спорт, наука або мистецтво. Таким чином, Палац праці повинен стати багатофункціональною будівлею.
Центральне місце в композиції будівлі займає велика глядацька зала театру на 1500 глядачів. Ліворуч і праворуч від неї розташовуються бічні корпуси, з'єднані з театром напівкруглими крилами, в яких розміщувались клубні приміщення. В лівому корпусі внизу розміщувався кінотеатр на 600 місць, на другому  поверсі була зала для танців. В правому корпусі на першому поверсі була спортзала, над якою - бібліотека і читальна зала. Таким чином, функціонально будівля поділяється на центральну видовищну частину у вигляді театра і дві бічні клубні частини. Це дозволяло експлуатувати їх автономно одна од іншої.

Глядацька зала театру (1930-ті рр.).

5 серпня 1926 р. відбулося урочисте закладання Палацу.

ПК у 1929 р.

А відкрився Палац у 1932 р. на честь 15-річча Революції.

 ПК. Листівка початку 1930-х рр.

Головний фасад (1930-ті рр.)

Дворец культуры металлургов. Фото 1976 г. (gorod.dp.ua).

На початку 1990-х рр. Палац Ілліча змінив своє ім'я на «Український дім» (за прикладом Києва, де так назвали колишню будівлю музея Леніна). Однак ця акція не стала символом відродження. Будівля Палацу зараз практично не використовується. Фасады ще цілі, але інтер'єри частково розграбовані. Що зараз він уявляє зсередини можна подивитичь тут.

Джерело 1, джерело 2, джерело 3.

Когда-то здесь кипела жизнь: