Єкатеринославський Палац праці (Палац Ілліча), м. Дніпропетровськ

Зображення користувача butilkavodi.
  • Теги:
    • Дом культуры,
    • Архітектурні споруди,
    • Інфраструктура,
    • Будівля

Оцінка: +50 / 12 учасників / 4 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаДніпропетровська областьДніпро (Катеринослав, Новоросійськ, Дніпропетровськ)
Опис

Історія будівлі відобразила всі перипетії радянської культурної політики щодо освіти «рабочих масс». Вже у 1920-х рр. в усьому Радянському Союзі будуються подібні Палаци при основних підприємствах - як «очаги пролетарской культуры». Дніпропетровський палац належав металургійному гіганту – заводу ім. Петровського.
В 1925 р. трест «Югосталь» отримав дозвіл на будівництво Палацу Праці в Єкатеринославі. Для розташування будівлі була виділена територія скверу «Сокольніки» і Чечелівського базару, розташованих на колишній Брянській площі, межі районів Чечелівки і Брянської колонії. В 1903, 1905 і 1917 рр. це місце ставало ареною багатотисячних мітингів робочих. Під час революції 1905 р. тут знаходився фактичний центр «Чечелівської республіки». Новий «храм культуры» розташували на священному місці, «обагренном кровью революционеров», як відмічали в радянських путівниках.
На проект будівлі оголосили всесоюзний архітектурній конкурс. Програмою передбачалось створення театральної зали на 3150 місць, зали зібрань на 600 місць, аудиторії на 500 місць, бібліотеки с читальною залою та інших приміщень. За підсумками конкурсу в тому ж році премії були розподілені наступним чином:
 1) проект Крестовнікова і Воінова;
 2) проект Грінберга і Власова;
 3) проект Бархіних;
 4) проект Когана, Райха і Фрідмана;
 5) проект Гінзбурга і Коршунова.
В конкурсі також брали участь: Зарощанський, Тіссен та інші архітектори.
Жоден з конкурсних проектів не був придатний до реалізації через значну вартість, складності будівельних робіт і нестачі будівельних матеріалів. В решті решт влада віддали перевагу місцевому архітектору.
Палац Ілліча – найбільша споруда стилю конструктивізм у Дніпропетровську, визначна (і єдина в цьому стилі) праці архітектора Олександра Красносельського (1877-1944).
Спочатку Палац праці, пізніше перейменований на Палац культури металургів ім. Ілліча, був задуманий в класицістичних формах. Саме через це проект Красносельського виграв всесоюзний конкурс на будівлю Палацу праці в Єкатеринославі, оголошений в 1925-м р. (інші проекти були виконані в стилі конструктивізма). В той час був розквіт авангардних течій в радянській архітектурі, але жюрі надало перевагу більш традиційним формам. Таким чином, подальше проектування Палацу праці доручили Красносельському. Архітектор все ж вирішив не обмежуватись класикою і попросив жюрі надати йому можливість ознайомитись з сучасними тенденціями в вітчизняній архітектурі та будівництві. Його прохання задовольнили і відрядили до Москви, Ленінграду та Києва. Під час поїздки Красносельський ознайомився з ідеями створення робочих клубів і з авангардними напрямками в архітектурі, в тому числі з конструктивізмом. Повернувшись, архітектор продовжив проектувння Палацу праці. Тепер він перевагу віддавав конструктивістським архітектурним прийомам і формам, з якими поєднував деякі класицістичні елементи.
Дослідники відзначають, що найбільше вплинули на Красносельського проекти Палацу праці в Москві братів Весніних і проект Палацу культури ім. Горького в Ленінграді архітекторів Гегелло і Кричевського. Історик архітектури Ігнатов відзначав, що «форма зали і сценічної частини Палацу праці Красносельського подібна запроектованної ленінградськими архітекторами».
До конструктивістським особливостей споруди відносяться:
1. Лаконізм архітектурних форм.
2. Призматичні еркери на головному фасаді і бокових корпусах будівлі.
3. Вікна: кутові, округлі вікна і вертикальні віконні пройоми на всю висоту сходної клітини.
4. Формування площини фасаду широкими прямокутними і квадратними віконними пройомами, які членяться імпостами і поперечинами віконних переплетінь. Між пройомами вузькі простінки. Таким чином, стіна фасаду стає менш масивною та більш прозорою.
З класицістичних елементів в архітектурі споруди присутні наступні:
1. Лопатки на головному фасаді, на фасадах бічних корпусів і на деяких задніх фасадах.
2. Карнізи. Щоправда, в основному вони сильно спрощені.
3. Наличники віон з 3-х і 4-х боків (задні і бічні фасади).
4. Портики бічних крил.
5. Арочні проходи під крилами головного фасаду.
6. Рустована штукатурка стін задніх і бічних фасадів.
Функціональна схема споруди відображала концепцію робітничого клубу: це повинна була бути споруда, в якій кожен бажаючий міг витратити свій досуг на підвищення рівня своєї культури у бажаному для себе напрамку, будь то спорт, наука або мистецтво. Таким чином, Палац праці повинен стати багатофункціональною будівлею.
Центральне місце в композиції будівлі займає велика глядацька зала театру на 1500 глядачів. Ліворуч і праворуч від неї розташовуються бічні корпуси, з'єднані з театром напівкруглими крилами, в яких розміщувались клубні приміщення. В лівому корпусі внизу розміщувався кінотеатр на 600 місць, на другому  поверсі була зала для танців. В правому корпусі на першому поверсі була спортзала, над якою - бібліотека і читальна зала. Таким чином, функціонально будівля поділяється на центральну видовищну частину у вигляді театра і дві бічні клубні частини. Це дозволяло експлуатувати їх автономно одна од іншої.

Глядацька зала театру (1930-ті рр.).

5 серпня 1926 р. відбулося урочисте закладання Палацу.

ПК у 1929 р.

А відкрився Палац у 1932 р. на честь 15-річча Революції.

 ПК. Листівка початку 1930-х рр.

Головний фасад (1930-ті рр.)

Палац Красносельського органічно поєднував естетичні, функціональні, технічні і економічні вимоги. Будівля віддалена від червоної лінії пр-ту Калініна на 30 м, має симетричну композиці з трьох об'ємів: головного (пізніше до нього прибудували театр) і бічних корпусів, з'єднаних двома напівкруглими крилами.
Незабаром після відкриття Палацу стала очевидною необхідність його подальшої реконструкції і розширення. В 1935 р. почали прибудовувати великий театр. 20 січня 1936 р. газета «Зоря» відзначала: «Це буде найбільший і кращій театр в нашій області… Крупніше в Дніпропетровску – театр опери і балету і театр ім. Т.Г. Шевченка вміщують кожний по 1100-1200 глядачів, а вновзбудований театр металургів буде вміщувати більш 1600 глядачів. Сценічний майданчик цього театру своїми розмірами буде рівний сцені Великого академічного театру в Москві. Для театру на нейкращих меблевих фабриках України замовлено високоякісні стильні меблі…». Автором проекта театру був той же Красносельський. Будівництво театру завершено в кінці 1936 р.
Після Великої Вітчизняної війни зруйнований Палац був відновлений і ще півстоліття слугував містянам. 18 грудня 1955 р. був відкритий після реконструкції і його театр на 1500 місць. Ось який опис палацу наводитвся в путівнику 1959 р.: «Сьогодні Палац Культури ім. Ілліча є осередком соціалістичної культури. В ньому працюють десятки гуртків… В кінозалі на 500 місць щоденно демонструються кінофільми. Зала театру має підковоподібну форму і оформлена з великим смаком. Її прикрашає величезна люстра, виготовлена за спецзамовленням в Москві».
1950-ті рр. XX ст. стали лебединою піснею Палацу Ілліча. Після ПК поступово втратив своє значення в культурному житті Дніпропетровська. Відновлені будувля театрів – ім. Шевченка, ім. Горького і театр опери та балету стали культурною «меккой» інтеліигенції. Відійшли часи, коли в Палаці Ілліча розташовувася «Великий театр». Повльне руйнування ПК відобразило процес занепаду південно-захудного району, стрижнем якого є проспект Петровського. В 1920-1930-х рр. інтенсивно забудовуються робітничи селища ім Фрунзе, Крупської, Стаханова. А з кінця XX ст. це один з депресивних районів мегаполіса.


Дворец культуры металлургов. Фото 1976 г. (gorod.dp.ua).

На початку 1990-х рр. Палац Ілліча змінив своє ім'я на «Український дім» (за прикладом Києва, де так назвали колишню будівлю музея Леніна). Однак ця акція не стала символом відродження. Будівля Палацу зараз практично не використовується. Фасады ще цілі, але інтер'єри частково розграбовані. Що зараз він уявляє зсередини можна подивитичь тут.

Джерело 1, джерело 2, джерело 3.

Когда-то здесь кипела жизнь:

Звіти
Зображення користувача Aleksis.
3 Фото
Aleksis
Зображення користувача Lapsha.
1 Фото
Lapsha
Зображення користувача vv.
1 Фото
vv
Зображення користувача butilkavodi.
1 Фото
butilkavodi
Зображення користувача Кельтика.
1 Фото
Кельтика
Зображення користувача Alimvovan.
1 Фото
Alimvovan
Зображення користувача Orlan.
1 Фото
Orlan
Зображення користувача Dmitriy.
1 Фото
Dmitriy
Зображення користувача SLA.
1 Фото
SLA
Зображення користувача Granit.
1 Фото
Granit
Зображення користувача valka1000.
1 Фото
valka1000
Зображення користувача dombrovskii_a.
9 Фото
dombrovskii_a
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку