Памёятник Т.Г. Шевченку в Кременці

Зображення користувача butilkavodi.
  • Теги:
    • Шевченко Тарас Григорьевич,
    • Пам'ятники,
    • Скульптура (Изваяние)

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаТернопільська областьКременець
Опис

   В центральному парку м. Кременця, розташованому по вул. Тараса Шевченка, встановлено пам'ятник славетному кобзареві.

   Тарас Григорович Шевченко - національний герой України. Не знати його біографію сором для будь-кого, хто вважає себе справжнім українцем. Народився поет 9 березня (25 лютого) 1814. Місцем його появи на світ було село Моринці (Київська губернія на той час). Народився він у родині кріпака, поміщиком якого був Енгельгардт. Після 2 років проживання в Моринцях сім'я Тараса Григоровича переїхала в с. Кирилівка, де він і провів все своє важке дитинство. Мати померла в 1823 р. Після її смерті батько одружився вдруге, причому його обраницею була вдова, у якої було троє дітей. Не дивно, що вона недолюблювала Тараса Шевченка і ставилася до нього суворо, а часом і жорстоко. Єдиною людиною, яка ставилась до Тараса з розумінням і співчуттям, була його сестра Катерина. Але після того як вона вийшла заміж її підтримка закінчилася. У 1825 помирає батько, а Тарасові тільки виповнилося 12 років. Почалося доросле життя...
Тарас Шевченко з народження любив писати і малювати. У дитинстві він часто ховався в бур'яни і на маленькому клаптикові паперу складав вірші або малював. Незважаючи на те, що він залишився сиротою, Тарас Григорович намагався знайти собі вчителів. Першим його вчителем був дяк, який любив випити і не раз бив Тараса через поганій настрій. Незважаючи на таке навчання, Тарас Шевченко всеж-таки зміг вивчити грамоту. Другими його вчителями були сусідні маляри, але вони змогли лише навчити Тараса Шевченка елементарним прийомам малювання. Після них Шевченко став пастухом овець, але недовго їм був, бо коли йому виповнилося 16 його забрали в прислуги пана Енгельгардта (спочатку в ролі кухарчука, потім - козачка). Захоплення живописом не проходило, а навпаки збільшувалося з кожною хвилиною. За цю пристрасть Шевченко не раз отримував «по шиї» від свого хазяїна. Втомившись лупити Тараса і помітивши у нього талант до малювання, Енгельгардт віддав його на навчання до майстра живопису Ширяєва. Саме там Шевченку вдавалося змальовувати статуї в Літньому саді і відвідувати Ермітаж. Одного разу, змальовуючи чергову статую, Тарас Шевченко познайомився з І.М. Сошенко. Це знайомство мало величезне значення у біографії Тараса Шевченка. Адже саме завдяки Сошенко він познайомився з Венеціановим, Брюлловим, Жуковським. Ці люди і викупили Шевченка у поміщика Енгельгардта. На ті часи це було ціле багатство. І що б отримати його, Брюллов намалював портрет Жуковського. За допомогою графа В'ельгорского був влаштований приватний аукціон, на якому продали цей портрет за 2500 рублів. Саме за цю ціну був звільнений Тарас Григорович Шевченко 22 квітня 1838 р.
У вдячність за звільнення Шевченко присвятив одне з найзнаменитіших своїх творів «Катерина» Жуковскому. 1840 - 1847 - період розквіту творчості Тараса Шевченко. Саме в цей час вийшли такі великі твори як: «Гайдамаки» (найбільша робота), «Перебендя», «Тополя», «Катерина», «Наймичка», «Хусточка». Природньо, що всі вони засуджувалися критикою, адже були написані українською мовою. У 1846 р. поет приїжджає в Україну до Києва, де зближується з Н.І. Костомаровим, який і підштовхнув його до вступу у Кирило-Мефодіївське товариство. Тарасу Шевченку не пощастило - члени цього товариства були заарештовані і звинувачені у політичній зраді, за що і понесли різного виду покарання. Тарасу Григоровичу дісталося найбільше - із-за його віршів він був відправлений на заслання до Орської фортеці (Оренбурзька губернія). Найстрашніше в цьому було не те, що він був позбавлений волі, а те, що його позбавили можливості писати й малювати, причому ніякі клопотання його друзів не змогли йому допомогти. Невеличким порятунком для нього стала експедиція Аральським море у 1848-1849 рр. Завдяки нормальному відношенню лейтенанта Бутакова, Тарасу Шевченку було дозволено змальовувати пейзажі узбережжя. Та щастя тривало не довго, незабаром про сприятливе відношення до Тараса Шевченка дізнався уряд, як результат – Шевченко був відправлений в Новопетрівське, а лейтенант отримав догану. Тарас Григорович перебував у Новопетрівському з 17 жовтня 1850 р. по 2 серпня 1857 р. Перебування в цьому засланні було дуже важким. Через неможливість малювати Шевченко почав пробувати себе в фотографії, але це в той час було дороге задоволення. Тому він кинув це заняття й знову взявся за перо і написав кілька російських повістей - «Княгіня», «Художнік», «Блізнєци». В цих творах Тарас Шевченко дуже багато написав автобіографічної інформації.
У 1857 р. Шевченка з підірваним здоров'ям звільнили. З 1858 по 1859 рр. Тарас Шевченко мешкав у Ф.П. Толстого. В 1859 р. Тарас Григорович поїхав на Батьківщину. У нього відразу ж з'явилася думка придбати будиночок над Дніпром, але, нажаль, не довелося – 26 лютого 1861 р. він помер. Поховали Кобзаря на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а через два месяці труну з тілом, згідно до відомого "Заповіта" поета, було перевезено в Україну і поховано на Чорнечій горі біля Канева - над Дніпром.
Ім'ям Т.Г. Шевченка в Україні названо чимало різних об'єктів: навчальних закладів різного ступеня, театрів, майданів, вулиць тощо. Нараховується понад 1400 пам'ятників Т.Г. Шевченку в світі: 1256 в Україні (на "Шукачі" поки 83) і 128 за кордоном - в 35 країнах. Твори Кобзаря перекладено майже на всі мови світу.
Джерела: 1, 2

0
Ваш голос: Ні

Повернутися до початку