Пам'ятна дошка А.В. Річинському, м. Кременець

   В м. Кременці на будівлі медичного училища по вул Словацького, 12 встановлено пам'ятну дошку Арсену Васильовичу Річинському.

   Арсен Васильович Річинський був не просто висококваліфікованимлікарем, але одночасно філософом, релігієзнавцем, культурологом, мистецтвознавцем, церковним композитором і фольклористом.
  А.В. Річинський народився 12 липня 1892 р. в с. Тетельківці Кременецького повіту Волинської губернії (сьогодні село Шуського р-ну Тернопільської області). Його батько був православним священиком в цьому селі. Батьки були добрими привітними людьми, які користувались заслугованою шаною серед односельців.
   Початкову освіту Василь отримав в рідному селі, а потім навчався в Клеванській духовній школі і Кременецькій гімназії. Після цього за наполяганням батька вступив до Житомирськії духовної семінарії. народження в родині священика закономірно породило в ньому зацікавленість релігійним життям. Хоча Річинський обрав світську кар'єру, він гарно орієнтувався в питаннях церковної догматики, однак виключною сферою його зацікавленості була церковна народна культура.
   Після закінчення семінарії А.В. Річинський кілька місяців вчителював в церковно-приходській школі в с. Седнярки Луцького повіту. В 1911 р. він вступив на медичний факультет Варшавського університету, однак через початок Першої Світової віойни змушений бул евакуюватись і перевівся в Київський університет. В травні 1915 р. А.В. Річинський закінчив медичний факультет і працював дільничним лікарем в с. Хролине Ізяславського повіту, с. Василівці Петровського повіту Саратовської губернії, с. Поповци Рильського повіту Курської губернії і с. Вечірки Полтавської губернії. Навесні 1917 р. склав державний іспит при Київському університеті і отримав посаду лікаря в Изяславській повітовій лікарні, де і працював до березня 1920 р.
   В цей час в Києві виникла Центральна Рада, яка проголосила створення Української Народної Республіки. А.В. Річинський брав активну участь в громадському житті. В Ізяславі організовував концерти, виставки, займався видавничою діяльністю, а також був постійним лектором на курсах українознавства для вчителів.
   Навесні 1920 р. А.В. Річинський виїхав в с. Тростянець Луцького повіту, где одружився на донці місцевого священика. Однак його життя не було спокійним. На нього донесли і заарештували. Тільки завдяки зусиллям дружини Річинський бів звільнений.
  В 1922 р. Річинський переїжджає в м. Володимир-Волинський, де стає головним лікарем міської лікарні. На цій посаді він перебівав до серпняя 1925 р., а потім був заарштований за звинуваченням в активній проукраїнській діяльності. Однак довести його провину не змогли і відпустили.
   В цьому ж році А.В. Річинський зклав збірку загальнодоступних церковних пісень для сільських хорів під назвою «Всенародні співи в українській церкві». А.В. Річинський бере участь в діяльності кількох українських громадських і політичних організацій. Був активістом Володимир-Волинської «Просвіти» і «Рідної хати». Під його орудою на Волині було організовано молодіжну спільноту «Пласт».
   В 1927 р. у Володимирі-Волинському було проведено церковний з'їзд, головні доповіді на якому зробив А.В. Річинський. Після цього виник конфлікт з митрополитом Діонисиєм. 15 квітня 1929 р. синод Православної церкви в Польщі своєю постановою № 14 відрік А.В. Річинського від церкви. В цей період (1927-1932 рр.) Річинський видає кілька грунтовних релігієзнавчих і водночас блискучих культурологічних творів.
   У списку активістів ОУН Володимир-Волинського повіту, зкладеному воєводським відділом безпеки в 1934 р. ім'я А.В. Річинського стоїть на першому місці. Його неодноразово затримували, потрапляв він і до “славнозвісного” концтабору Береза Картузька. Однак через відсутність складу злочину його відпускали. Все ж Польща хоч трохи була правовою країною.
   А.В. Річинський не кинув своєї діяльності і після введення до Західної України радянських військ. 5 травня 1942 р. «особим совещанієм» при НКВС СРСР А.В. Річинського було засуджено на 10 років позбавлення волі. Звільнений він був у 1949 р., однак влада не дозволила йому повернутись на Батьківщину, а змусила мешкати в Казахстані в м. Казалинськ, де він працював лікарем.
    Помер А.В. Річинський 13 квітня 1956 р. в Казахстані. Поховали його на кладовищі станції Джусалі Кизил-Ординської  області. І лише в 2006 р. його прах було перевезено на рідну землю в Тернопіль.
Джерело.