Пам'ятник политичному діячеві С.М. Кірову в с. Хрестище

Джерело

В селі Хрестище Красноградського рну Харківської обл. біля будівля сільради знаходиться пам'ятник. Ніяких написів на пам'ятнику немає, тому тривалий час не було відомо на честь кого він стоїть.
Зв'язавшись телефоном з головою сільради, з'ясувалось, що в Хрестищі раніше був колгосп імені С.М. Кірова, тому і стоїть тут пам'ятник цьому політичному діячеві.

Сергій Миронович Кіров (справжне прізвище Ко́стриков) (15 (27) березня 1886 р., м. Уржум, Вятська губернія - 1 грудня 1934 р., м. Ленінград) - радянський державний і політичний діяч.

 Джерело

Ранні роки
Сергій Миронович Костриков народився в місті Уржум Вятської губернії 27 березня (15-го за старим стилем) 1886 р. Батьки Сергія приїхали в Вятську губернію з Пермської напередодні його рождення. Четверо перших дітей в родині померли рано. Потім з'явились Ганна (1883-1966), Сергій і Єлизавета (1889-1968). В 1894 р. Сергій і його сестри зсиротіли - батько пішов на зарабітки і згинув без веіти, а матір померла. Дівчаток узяла на виховання бабка, а хлопчика віддали до притулку.
Сергій заківнчив Уржумське приходське, а потім - міське училище. Під час навчання він неодноразово нагороджувався грамотами і книгами. Восени 1901 р. поїхав в Казань, вступив до Казанського низшого механіко-технічного промислового училища за рахунок земства і Опікунського фонду міського училища м. Уржума за клопотанням вихователів притулку і вчителів міського училища. В 1904 р. він завершує освіту, отримавши винагороду першого ступеня, опинившись у п'ятірці кращих випускників того року. В 1904 р. почав працювати креслярем в міській управі Томська і навчатися на підготовчих курсах Томського технологічного інституту. Більше в Уржум Сергій не приїздив.

Революционная деятельность до 1917 года
В Томську в листопаді 1904 р. він вступил до РСДРП. Партійний псевдонім - Серж. В 1905 р. вперше брав участь в демонстрації і був зарештований поліцією. Після звільнення з тюрми очолює бойові дружини. В липні 1905 р. Томська міська партійна конференція обирає Кострикова членом томського комітету РСДРП. В жовтні 1905 р. організував страйк на великій залізничній станції Тайга. В липні 1906 р. заарештований і ув'язнений у томській фортеці (тюрмі) на півтори року. З 1908 р. Сергій Костриков стає професійним революціонером, провадить роботу в Іркутську і Новомиколаївці.
В 1909 р. приїжджає до Владикавказу, стає співробітником північнокавказької кадетської газети «Терек», друкується під псевдонімом Сергій Миронов, бере участь в аматорських спектаклях, захоплюється альпінізмом. Кіров любив театр, любив творчість Л.М. Толстого; писав рецензії на спектаклі міського театру і гастролюючих груп у Владикавказі. Тут він знайомиться змайбутньою дружиною Марією Львовною Маркус.
11 серпня 1911 р. Кірова було заарештовано у Владикавказі за справою підпільної типографії, його етапують в Томськ, суд 16 березня 1912 р. виносить оправдальний вирок через відсутність улік, тому що поліцейський пристав, головний свідок звинувачення, що заарештував Кірова в 1906 р., не впізнав його на суді. Повернувся до Владикавказу в квітні 1912 р.
Псевдонім «Кіров» взятий від імені Кір достатньо випадково. Історія його появи наводиться в нарисі Дзахо Гатуєва «Міронич». В квітні 1912 р. газета «Терек» опублікувала статтю «Поперек шляху», вперше підписану «С. Кіров». Під цим псевдонімом він і увійшов до історії СРСР.
Згідно офіційній версії радянської історії, його політичні погляди до 1917 р. чіткі - переконаний ленінець. Дослідження останніх років заперечують це твердження - Кіров тривалий час не міг обрати «політичну платформу», співчував міеньшовикам, підтримував Тимчасовий уряд, про що відкрито писав у статтях, і лише після Жовтневої революції 1917 р. перейшол на бік більшовиків.

Партійна кар'єра
Навесні 1918 р. він обраний членом Терської обласної ради, в липні бере участь в П'ятому Всеросійському з'їзді Рад за гостьовим квитком, а у листопаді - він вже повноправний делегат VI Всеросійського з'їзду Рад.
З 25 лютого 1919 р. - голова тимчасового революційного комітету в Астрахані, очолює придушення контрреволюційного бунту (за офіційною версією): розстріляні робітничі виступи, в яких брала участь велика кількість червоноармійців.
24 травня 1919 р. розстріляна хресна хода в прославління святого Іосифа Астраханського. В травні-червні 1919 р. курирує арешт і розстріл мітрополита Астраханського Мітрофана і єпископа Леонтія.
В цьомуж році стає членом Реввоїнради XI Червоної Армії.
28 квітня 1920 р. в складі XI Червоної Армії вступає до Баку, стає членом Кавказького бюро ЦК РКП(б), в червні 1920 р. призначається повпредом Радянської Росії в Грузії, в жовтні 1920 р. очолює радянську делегацію на перемовинах в Ризі по заключенню мирного договору з Польщею.
1921 р. - на X з'їзді РКП(б) обирається кандидатом в члени ЦК. В тому ж році стає Першим секретарем ЦК компартії Азербайджана. В квітні 1923 р. на XII з'їзді РКП(б) обраний членом ЦК РКП(б).
В 1926 р. С.М. Кірова обирають першим секретарем Ленінградського губернського комітету (обкому) і міськкому партії і Північно-Західного бюро ЦК ВКП(б), кандидатом в члени Політбюро ЦК ВКП(б). В складі групы ЦК відправляється в Ленінград для ідеологічної боротьби з зінов'ївською опозицією. Кіров відвідую зібрання на заводах. За рік зроблено понад 180 виступів.
В кінці 1929  р. група ленінградських функціонерів (в тому числі керівник Ленінградської ради і областої партійної контрольної комісії) вимагали у Москві зняти Кірова з посади через дореволюційне співробітництво з лівобуржуазною пресой». Справа розглядалась на закритому засіданні Політбюро і Президіуму ЦКК ВКП(б). В більшості завдяки підтримці Сталіна Кіров вийшов з цього зіткнення переможцем. Його супротивники були зняті з соїх посад в Ленінграді. Однак в рішенні засідання Політбюро і Президіуму ЦКК передреволюційна діяльність Кірова була все ж оцінена як «помилка». Кілька років згодом у відомій «платформі Рютіна» Кіров був поставлений в один ряд з колишніми супротивниками більшовиків, які через свою політичну безпринциповіть особливо вірно слугували Сталіну.
За ствердженням історика Хлевнюка Кіров, недивлячись на благовоління до нього Сталіна, залишався маловпливовою фігурою в Політбюро. Перебуваючи членом Політбюро, Москву він відвідував вкрай нечасто, в голосуваннях партійної верхівки участі майже не брав, всі його думки обмежувались Ленінградом.
Кіров любил книги і зібрав величезну власну бібліотеку. В 1928 р. знайомиться з М. Горьким і надає йому піддтримку у видавничій справі.
Надає великої уваги розвитку промисловості Ленінграда і свого Північно-західного округу.
В 1933 р. разом з Мєдвєдєм і Кадацьким входив до «трійки» Ленінградськой області з розлядання справ про бунтівництво і контрреволюцію з правом винесення розстрільного вироку.
До 1934 р. С.М. Кіров нагороджений орденом Леніна за видатні заслуги в справі відновлення і реконструкції нефтяної промисловості. Він член Політбюро ЦК ВКП(б) з 1930, з 1934 - секретар ЦК ВКП(б) і член Оргбюро ЦК ВКП(б).
Увечорі 1 грудня 1934 р., в Смольному, де містився Ленінградський міськом і обком ВКП(б), С.М. Кірова вбив пострілом у потилицю Леонід Миколаїв. Більшість сучасних дослідників єдні в тому, що вбивця керувався власними мотивами - образою обо ревнощами. Версія про ревнощі спирається на свідчення про любовні зв'язки Кірова з Мільдою Драуле, дружиною Леоніда Миколаїва.
Вже через кілька годин після вбивства С.М. Кірова офіційно заявлено, що Кіров став жертвою заговірників - ворогів СРСР, а Президіум ЦВК СРСР в той же день прийняв постанову «Про внесення змін до діючих карно-процесуальних кодексів союзних республік»: «Слідчим владам - вести справи звинувачуваних у підготовці або скоєнні терористиних актів прискореним сином. Органам суду - не затримувати виконання вироків…» Наступні масові репресії проти партійних і господарських керівників в СРСР отримали назву «єжовщини».
Після вбивства Кірова з Ленінграду потягнувся «Кіровський потік» зісланих і репресованих.
Урна з прахом С.М. Кірова 6 грудня 1934 була закладена у Кремлівський мур на Червоній площі в м. Москва.
Ім'ям Кірова в СРСР було названо велику кількість різних об'єктів.