Пам'ятні дошки афганцям на школі № 26, м. Дніпропетровськ

На фасаді біля голавного входу в будівлю школи № 28 (вул. Каруни, 129) розміщені дві пам'ятні дошки на честь учнів цієї школи - воїнів-афганців. Дошки встановлені 4 березня 1995 р.  

З 1970 по 1976 рр. навчався в ЗОШ № 26 м. Дніпропетровськ. З дитинства мріяв буди військовим. Закінчив Свердловське суворовське училище, а потім Ташкентське військове загальновійськове командне училище.
Бугара В.В. - лейтенант, командир гранатометного взводу. Загинув 30.04.1984 р. в Афганістані. Увічнений в Залі Афганської Слави Амур-Нижньодніпровського району средньої школи № 26 м. Дніпропетровськ.
30 квітня 1984 р. перестало битися серце В'ячеслава Бугари. На його могилі в с. Діївка встановлено бронзовий горельєф, зроблений заслуженим скульптором України Положим Володимиром Степановичем. Через дев'ятнадцять років цей горельєф був викрадений і сданий вандалами до пункт кольрового металобрухту.
Джерело. 

Ім'я Богайчука В'ячеслава Івановича увічнено на меморіалі воїнам-афганцям в Дніпропетровську на Набережній Леніна і в Залі Афганської Слави Амур-Нижньодніпровського району середньої школи № 26 м. Дніпрпетровськ, де він навчався. 

Зі споминів Лапушко Ю.М., командира Керкінської ДШМГ 1984-1986 р.: 
"Богайчук Славік, призвисько «Слід». Стрілок-наводчик ПК. Він з 2 ДШЗ. Гарний був хлопець, симпатичний такий. Загинув в бою 31 липня 1985 г. Проводилась операція в зоні відповідальності Пянджського ПО. Тільки увійшли в к. Маллакулі. Блокували банду Файзрахмона. Обстріл почався одразу ж після висадки. Сарбозам була поставлена задача прочесати кішлак, але вони боягузливо відсижувались в ариках і за дувалами. Група з 3-х десантників рухалась до кішлака. Спереду сухий і глибокий арик. І хлопці стали рухатись пезпосередньо по цьому арику. Почалась інтенсивна перестрілка в самому арику. несподівано позаду на насипу з'явився дух і дав чергу з ППШ по десантникам. Славіка одразу поранило в голову, а Пашу Каменистого - в ноги. Паші кулями перебило обидві ноги. Духа знищили. Ми хлопців витягли з-під обстрілу. Було літо, спека. Славік лежить увесь у крові, але ще живий. Швидко прибіг лікар ДШа Толік Мунтянов. Він у відчаю намагався боротися за життя Славіка... Але вже зробити він нічого не міг. Поранення було смертельним…"  

Одна з останніх світлин Славіка. 

Згадує Михайлов Сергій (взвод АГС): "Був у Славіка на могилі, Лівобережне кладовище м. Дніпропетровська. 2 серпня у Славіка день народження. 31 липня 1985 р. мій розрахунок АГС в складі 2 ДШЗ не відразу потрапив в кішлак Малаккулі. Висадка відбулась помилково і була проведена в сусідньому кішлаку, назви не пам'ятаю. Група під командуванням капітана Радчука В.В., йдучі кішлаком, потрапила під обстріл. Прийнявши бій, "духи" були відкинуті вглибину кішлака. В наслідок вибуху гранати був важко поранений Занічковський Олександр. Відправлений бортами до шпиталя. Кілька років тому Занічковський загинув на будівництві. Земля йому пухом. Продовжуючи прочісування кішлака, ми потрапили в оточення. Основні силы ДШа допомоги надати не могли. Були викликані борти, в які ми завантажились під обстрілом, і тільки тоді нас перекинули в кішлак Малаккулі. Там, йдучі ариком, і відбулась історична сутичка з "духами", в якій загинув Славік Богайчук".
Джерело.