Міський ломбард, м. Дніпропетровськ

Хоча ломбарди і неможне вважати повноцінними банками, та, навіть, їх неможна вважати банками взагалі, але в системі кредитних закладів вони виконують достатньо важливу функцію, забезпечюючи кредити мінімального розміру під заставу власного майна.
На відміну від інших кредитних закладів, ломбарди були утворені як благодійні. В XV ст., після палких проповідей монаха Барнабе в Перуджі, по всім містам Італії починають відкриватись спеціальні кредитні установи для видачі ссуд бідним без процентів або з невеликим процентом під заставу майна. Заклади отримали назву «ломбарди», так як першими почали видавати ссуды під заставу рухомого майна банкири Ломбардії (Флоренція). В 1512–1517 рр. діяльність ломбардів була благословлена Папами Римськими, але з умовою обов'язкової сплати невеликого проценту на утримання адміністрації.
Неможна сказати, що ідея ломбардів так вже легко прижилась, але до кінця XIX ст. вони були дуже широко розповсюджені в світі. В процесі розвитку ломбарди, зберігаючи первинну менту і методи роботи, поступово комерціоналізувались, перетворившись суттєвими прибутковими підприємствами. Особливістю ломбардів як кредитних установ стала їх повна підконтрольність державній владі. Тільки в Великій Британії і США право на відкриття ломбардів мали приватні особи. У всіх інших країнах ломбарди утворювались тільки як державні установи під контролем держави.
Для Росії типовим статутом міського громадського ломбарду був визнаний статут Вологодського ломбарда, затверджений 12 грудня 1886 р. Основними фондами ломбардів могли бути тільки кошти міських самоврядувань. Ссуди під заставу видавались на строк від 1 до 12 місяців з правом відстрочки на 2 місяці. Максимальний розмір ссуди визначався в 90 % вагової вартості дорогоцінних металів, або 3/4 оцінки іншого майна. Максимальний процент не повинен перевищувати 1,5 % на місяць (річний процент таким чином сягав 18 %, що значно превищувало навіть 12 % ростовщицького максимуму). Своєчасно невикуплене майно підлягало продажу на аукціоні.
Рішення про утворення Єкатеринославського міського ломбарду було прийнято Міською Думою на засіданнях 23 вересня і 3 жовтня 1903 р. Для розробки статуту ломбарда була обрана спеціальна комісія в складі гласних Думи: Олександрова, Хватевського, Гололобова, Карпова і Теличенко. Проект статуту було подано до розгляду Думи на засіданні 25 жовтня 1904 р.
За статутом основний капітал ломбарду первинно визначався у 50000 руб. З них 5000 руб. місто отримувало за заповітом купця Колеснікова, а 45000 руб. надходило з резервного міського капіталу. Строк застави визначався від 1 до 12 повних місяців з двома місяцями пільги. При заставі на строк понад шести місяців збираилсь 6 % річних, або 0,5 % на місяць, при заставі на меньші строки – 9 % річних (0,75 %\міс.). В обов'язково збиралось 0,5 %\міс. з вартісної сумы на страхування і 0,5 % - за зберігання майна. Всього максимальний процент складав зазначені 18%\рік.
При обговоренні статуту гласний Думи Ланшин заявив, що «міський ломбард являє собою до відомої міри благодійний заклад, за участі якого Міське Громадське Управління бажає допомогти незаможнім містянам». Відтак він запропонував обмежити максимальний процент 12 %\рік. Під час обговорення його думка знайшла підтримку у нотаріуса Маньковського, голови повітової земської управи Бродницького, купця Гололобова, міліонера Копилова. Однак меркантильність перемогла, і розроблений статут було прийнято 31 проти 13 голосів.
Війна з Японією і революція значно ускладнили відкриття міського ломбарду. Роботу він почав тільки 1 жовтня 1909 р. в будівля, що належала місту по вул. Московській, 17. Більш ніж скромні міські будівлі (на 1907 р. на ділянці знаходилось два дерев'яні, обкладені цеглою будинки і кілька сараїв) мало відповідали потребам ломбарда. Вже в 1911 р. було прийнято рішення про будівництво нової будівлі на Великій Базарній (Чкалова) вулиці. 3 кітня 1912 р. відбулись торги на будівництво, які виграв підрядник Шефтель Абрамович Френкель. Спорудження будівлі було розпочато влітку 1912 р., а вже 26 серпня 1913 р. Єкатеринославський Міський ломбард розпочав працбвати в новій будівлі.
На здивування, ломбард доволі вдало пропрацював до осени 1919 р. і припинив діятельність тільки після розграбування махновцями. Вдруге він був відкритий 12 березня 1925 р. в тій же будівлі на Базарній вулиці, але вже з назвою «Комунальний ломбард». Майже до кінця 1990-х рр. це був єдиний ломбард, діючий в місті Дніпропетровськ.

На жаль, з появою великої кількості приватних ломбардів, працюючих з дорогоцінними металами, міський ломбард не витримав конкуренції і був закритий, хоча потреба в заставі недорогоцінного майна існіє така ж, як і 100 років тому.
Джерело.