Кам'яний Свято-Духівський храм (1902 г.), с. Вільне

Зображення користувача butilkavodi.
  • Теги:
    • Памятник архитектуры,
    • Культові споруди,
    • Больше 100 лет,
    • Православный храм,
    • Церковь,
    • Пам'ятники

Оцінка: +43 / 10 учасників / 2 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаДніпропетровська областьВільне (Новомосковський р-н)
Опис

Місцевість, де розкинулось село Вільне свого часу була дуже прекрасна в запорізькому краї. Віддалена від великих поселень і огорожена з усіх боків прохолодними, багатими водами ріки Самарь і дрімучими лісами, цей край являв для своїх поселенців повний захист і нездолану фортецю. «Тут був повний простір злій волі людській, безмірний розгул для диких страстей людських». Всі кримінальні злодії, що переховувались від переслідуван Кошу і державної влади, тікали в ці місця і находили для себе безпечний прихисток. Это було немов би давнє право сховища – jus azyli. На тих, хто тут сховався влада Кошу вже не мала ніякої законної сили. Мешканців цього ммісця стерігся сам полковник Самарської паланки і всі його єсаули.
З знищенням Запорізького Коша зникла і необхідність подібного сховища.
Але назва села Вільне досі нагадує «про колишній тут притон всілякого безчиння і неподобства».

В 1902 р. за ініціативи прихожан розпочалось будівництво великої кам'яної церкви. Через три роки - в 1905 - за благословеням єпископа Єкатеринославського і Таганрозького Симеона (Покровського) новий кам'яний Свято-Духівський храм, збудований у вигляді хреста, був урочисто освячений.
З приходом радянської влади режим залишив свій слід і на кам'яному Свято-Духівському храмі села Вільне. Його двічи закривали, а приміщення використовували під сільськогосподарські потреби. З величної дзвінниці вже не відкривався чудовий краєвид на сусідні села - вона була зруйнована. В 1961 р. були знесені куполи, а храм перетворили в клуб. Для більшої наруги над святинею і почуттями вірян - алтар перетворили на сцену. Старожили дуже гарно пам'ятають цей скор скорботний час, тому саме вони в 1990 р. виступили головними ініціаторами відродження святині. Пенсіонери власними руками очистили пам'ятник архітектури від сміття і здобули дозвіл на передачу храма у власність Православної Церкви.
З 27 грудня 1991 р. розпочалась нова сторінка в житті приходу. На прохання активу прихожан і з благословіння єпископа Дніпропетровського і Запорізького Глеба (Савіна) була зареєстрована Свято-Духівська громада і настоятелем призначено молодого священника ієрея Олексія Гетьмана. Завдяки його праці поряд з храмом була споруджена дзвінниця.
4 липня 1995 р. наказом правлячого архієрея Дніпропетровської єпархії архиєпископом Ірінеєм (Середнім) настоятелем храма був призначений ієрей Георгій Ханов, який і тепер несе це послухання.
З самого першого дня дня свого призначення настоятель і прихожани додають максимальних зусиль для відновлення колишкього архітектурного образу храма. 18 жовтня 2007 р., до дня святкування знаменної дати - 225-ї річниці утворення приходу був освячений і встановлений в храмі центральний купол. Також в той день на фасаді храма над центральним входом поновилась храмова ікона, яка довгі роки була затьманілою.
В період Великого посту 2008 р. зуусиллями настоятеля і благодійників були відновлені ще три малих і один великий куполи. Для збереження точної ідентичності пам'ятника історичної спадщини куполи були виконані за старими кресленнями та ескізами. Проект відновлений завдяки праці експертів з Дніпропетровської будівельної академії. Також вже відновлена церковна огорожа і завершується благоустрій території. За словами настоятеля ближчим часом храмовій споруді повернуть первинний вигляд.

  

  

  

Окрім відродження колишньої краси храмової споруди столітньої Свято-Духівської церкви прихід активно допомагає школам, лікарням і дітбудинкам. «Ми вважаєм, - каже настоятель громади, - що хгодування дітей, що залишились без без батьківського покрову, і допомога потребуючим її, є найважливішим для нас. Не дивлячись на те, що наш прихід - це маленька сільська церкова, ми намагаємось докласти максимум зусиль для надання допомоги людям».
Неможна не сказати і про проповіди патріотизму серед підлітків. Саме любов до Вітчизни настоятель храма отець Георгій вважає основним принципом  у вихованні юнацтва і додає максимум зусиль для цього. Вся літературна діяльність ієрея Георгія Ханова в основному спрямована на дитячу просвіту. І це не дивно. Адже до своєї пастирської діяльності він з 1985 р. був вчителем руської мови і літератури в школах Росії і України. Після прийняття сану він не кинув своєї педагогічної діяльності фі зараз завдяки його невтомній праці діти можуть познайомитись з життям святих на сторінках ілюстрованих видань. З-під пера о. Георгія вже виходило декілька книга для дітей. Так в 2004 р. він написав ілюстровану проповідь для дітей «Святитель Лука: сповідник, правідник, захисник», в якій він знайомить читачів з життям і дивами відомого хірурга і православного подвижника архієпископа Луки (Войно-Ясенецького). В тому ж році в пам'ять про руського солдата Євгена Родіонова разом з Всеросійською національною премією «Воїни Духу» було випущено твір «Безцінний подарунок. Матері солдата присвячується», а через два роки, до 10-річчя геройського вчинку Євгена - «Слово про солдата». В 2006 р. він написав книгу для дітей «Вогняний духом», присвячену 70-й річниці мученичеської смерті одного з архіпастирів Дніпропетровського краю - священомученика Макарія (Кармазіна).
19 липня 2004 р. актив громади увічнив пам'ять загиблих воїнів Христових і захисників Православної Вітчизни спорудивши при в'їезді в село придорожній уклінний хрест. Святкове освячення очолив мітрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іріней.
20 жовтня 2005 р. громада Свято-Духівського храму села Вільне зустріла світлий ювілей - 100-річчя з дня освячення храму і 15-у річницю з дня відродження приходу. За благословенням мітрополита Ірінея ювілейні свята очолив секретар єпархії протоієрей Валентин Цешковський. Свято під сводами столітнього храма зібрало багато вірян різних соціальних верств суспільства. Сонм священників, що прибули поділити радість ювілея, відслужив Божествену літургію і святковий молебен.
По закінченню богослужіння і хресної ходи секретар єпархії за дорученням Його Високопреосвященства нагородив від імені Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира відданих працівників приходу, які з моменту відкриття приходу після важкого атеістичного часу в 1990 році продовжують нести нелегку ношу відновлювальних робіт. Регенту храма Натальї Григоровні Гетьман і двом ветеранам Великої Вітчизняної війни Федору Івановичу Тургану і Матроні Василівні Сергієвої за заслуги перед УПЦ вручені медалі святого рівноапостольного князя Володимира «За церковні заслуги». Інші активісти приходу нагороджені благословенними архієрейськими грамотами.
3 жовтня 2007 р. настоятель Свято-Духівського храму села Вільне ієрей Георгій Ханов зустрів свій 45-річний ювілей! Радість визначної події розділив з ювіляром митрополит Іріней. Під сводами давнього храму митрополит виконав Божественну літургію, за якою нагородив ювіляра саном протоієрейства.
В тому ж 2007 р. 25 листопада Свято-Духівська громада святково зустріла 225-у річницю Дня свого заснування і першої Божественної літургії. Святкування ювілейних заходів очолив митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іріней. Свято зібрало багато вірян з усього Новомосковського району. Поздоровити приїхала і районна влада - голова райдержадміністрації Ігор Іванович Гуртовий взяв участь в загальній молитві за Літургією.
В кінці богослужіння на амвоні відбулось нагородження ювілейним пам'ятним знаком «Сошестя Святого Духу», виготовленним спеціально до 225-річчя приходу. Нову нагороду отримали митрополит Іріней, керівник прес-служби Дніпропетровської єпархії диакон Георгій Скубак, священники, представники районної влади, козаки Свято-Євгенівського куреня Самарського полку, викладачі загальноосвітнях шкіл, журналісти і активні прихожани. Вручав ювілейні знаки голова райадміністрації Ігор Гуртовий і Владика Іріней.
Закінчилось ювілейне свято проголошенням багатоліття, під час співу якого школярі разом з митрополитом Ірінеєм і гостями випустили в небо багато білих голубів, які полетіли над золотими куполами, як символ Божого миру і благодаті Святого Духа.
Сьогодні Вольнянська православна громада живе повноцінним життям і щоденно робить добрі справи, тому що віряни знаютт - зло існує тільки там, де люди перестають робити добро.
Джерело.

Звіти
Зображення користувача butilkavodi.
1 Фото
butilkavodi
Зображення користувача Orlan.
1 Фото
Orlan
Зображення користувача Voliansky.
1 Фото
Voliansky
Зображення користувача Dmitriy.
1 Фото
Dmitriy
Зображення користувача vv.
1 Фото
vv
Зображення користувача valka1000.
1 Фото
valka1000
Зображення користувача ганс.
1 Фото
ганс
Зображення користувача prokhozhijj.
1 Фото
prokhozhijj
Зображення користувача Витек.
1 Фото
Витек
Зображення користувача Tan-Tol.
9 Фото
Tan-Tol
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку