Пам'ятник Тарасу Шевченку в Харкові

Зображення користувача butilkavodi.
  • Теги:
    • Шевченко Тарас Григорьевич,
    • Пам'ятники,
    • Скульптура (Изваяние)

Оцінка: +59 / 13 учасників / 4 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаХарківська областьХарків (місто)
Опис

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Харкові


Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку в Харкові - пам'ятник українському поету, письменнику, художнику і мислителю.
Монумент розташований в центрі Харкова - в Саду імені Т.Г. Шевченка, біля входу на центральну алею з боку вул. Сумська. Пам'ятник органично пов'язаний з оточуючим парковим пейзажем і міським архітектурним ансамблем. Загальна висота монумента - понад 16 метрів, висота статуї Тараса Шевченка - 4,5 метрів. Художній стиль монумента можна визначити як соцреалізм і сталинське бароко, тоді як трактування особистості Тараса Шевченка також є радянським - як ідейного борця за щастя простого народу, поета-революціонера.
Автори пам'ятника - радянський скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард. Монумент було урочисто відкрито 24 березня 1935 р. Пам'ятник є одним із символів міста Харків.
Пам'ятник Тарасу Шевченку представляє собою багатопланову композицію, кожна з частин якої проступає поступово по мірі знайомства з монументом, разом з тим, весь пам'ятник сприймається як єдине ціле. Багатоступінчастість монумента була (і залишається) органично пов'язаною з архітектурою величних споруд Держпрому і Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Садом имени Т. Г. Шевченко. Фасад памятника орієнтований до центральної магістралі міста - вул. Сумської.
В плані монумент представляє собою своєрідну архітектурну спираль з 11-метровим трьогранним пілоном з фігурою Тараса Шевченка всередині і виступами по колу, які оточують пілон, і на яких розташовані 16 динамічних статуй - високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумкою автора проекта повинні символізувати людей праці та їх боротьбу за свої права проти гнобителів - від незкірних, бунтарських образів з оповідань Т.Г. Шевченка до учасників російської революції 1905-1907 рр. і Жовтневої революції 1917 р., а велична група, яка складається з робітника-шахтаря, колгоспника, червоноармійця і жінки, є уособленням тодішнього часу.

Домінантою монумента є фігура Кобзаря - Шевченка висотою 4,5 м, встановлена на високому постаменті з сірого (на момент спорудження яскраво-чорного) лабрадорита. Статуя сповнена динаміки - і в точно знайденому ракурсі злегка схиленної вбік голови, і в енергійному жесті правої руки, у всій фігурі Шевченка проглядається готовність до дії, цілеспрямованість, внутрішня напруга, що в повній мірі відповідає радянському трактуванню образа Т.Г. Шевченка як поета і художника-революціонера. Скульптура має яскраво виражений сілует, який легко впізнати здалека, що зближує загальний фон монумента з конструктивізмом, - суворі, збільшені зкладки одежі, лаконічність форм, енергійна обробка поверхні великими узагальненими площинами - все це покликано створити могутній образ незкореного борця за права трудящих. До деталізації автор вдається лише в розробці обличча, яка здійснена не тільки для досягнення портретного подобства, а і розкриття внутрішнього світу, в руслі трактування особисточті поета, прояву твердості і міщі духу поета-борця. Саме тому погляд монументального Кобзаря суворий і гнівний, а викарбовані на голові зморшки означають сум пережитого-передуманого. Цілостності образа автор досягає іншою деталізацією - міцно сжатою в кулак (гнівний жест) рукою.
Фігури, які оточують п'єдестал, - вдвічи меньші за висотою, ніж статуя Шевченка. Вони сприймаються в основному зблизька. За задумом скульптора, здійснювати огляд фігур треба в послідовності композиційної спіралі, починаючи від фігури «Катерина» і рухаючить проти годинникової стрілки.

Серед статуй монументального ансамбля, пов'язаних ідейно загальним задумом відображення оспіваної Кобзарем боротьби народу за свою волю, можна виділити окремі фігури і композиції:
 - скульптура «Катерина» - статуя кріпачки з немовлям на руках, оспівана Т.Г. Шевченком в одноіменній поемі; втілення образа жінки-матері під тягарем самотності і скрути;
 - 1-а композиція («Вмираючий гайдамак. Гайдамак з косою. Той, що рве кайдани.») - всі три фігури пов'язані як ідейно, так і за сюжетом - за зпільною пррв'язкою композиції до поеми Т.Г. Шевченка «Гайдамаки» про події Коліївщини, в якій поллягає життєве твердження в непохитності народного духу і віра в його перемогу;
 - 
скульптура «Зв'язаний запорожець» - одна із статуй, які передають патріотичний, багатогранний характер героя, втілює народну силу і велич, скорботу і біль;
 - 2-а композиція («Жінка-селянка. Той, що несе жорна. Солдат-рекрут.») - в образах представників різних шарів трудового народу втілено ідею страждань українців від царизму;
 - 3-я композиція («Робітник зі схиленим прапором. Студент. Робітник з гвинтівкою. Матрос. Червоноармієць.») - образи повсталого народу під час соціальних катаклізмів перших десятиліть ХХ ст.
 - 4-а композиція («Селянин. Шахтар. Жінка з книгою.») - фігури цією останньої групи, за задумом автора, передають ті зміни, що відбулись в радянському суспільстві.
Автор монументу досяг пластичної єдності, гармонії, погодженості всіх його груп і фігур. Ним притаманні класичні пропорції, детальна продуманість поз і жестів, які відображають особливості характерів і разом з тим сприяють розкриттю єдності композиційного задуму. Багатофігурна композиція витримана в епічно стриманому, але дещо піднятому ритмі. Матеріал статуй - темна бронза на фоні постамента з відполірованого до дзеркального блиску лабрадорита надає пам'ятнику ще більшої урочистості, виразності і величі.
Харків відомий як місто, де був споруджений один з перших в Україні пам'ятників Тарасу Шевченку. Ініціаторами створення першого пам'ятника Шевченку в Харкові була родина Алчевських. В 1897 р. Олексій Кирилович Алчевський замовив в Петербурзі відомому академіку, професору Петербурзької Академії мистецтв В. Бєклемишеву, походженням з Харкова, бюст Кобзаря з білого мармура. В 1898 р. бюст встановили біля садиби відомої просвітительки, засновниці жіночої недільної школи для дорослих Христини Алчевскої (на вул. Садово-Куликовській, зараз Раднаркомівська). Здійснено це було нелегально - без дозволу царської влади. В трактуванні Бєклемишева Т. Г. Шевченко був філософом і борцем, готовим до рішучих активних дій. Біля цього пам'ятника часто збиралась студенська молодь, вихованці недільної школи. В 1901 р., перед сорокаліттям з дня смерті Т.Г.Шевченка пам'ятник зняли. За іншою версією, під час тодішньої економічної кризи О.К. Алчевський збанкрутів і наклав на себе руки, родині довелось терміново позбавитись від маєтка - садибу продали купцю Шабельському, і коли новий власник хотів було знищити бюст Кобзаря, Алчевські забрали його з собою і ще протігом двадцати років зберігали в родині. В 1932 р. Микола Олексійович Алчевський, викладач юридичного інституту, передав бюст в Картинну галерею Т.Г. Шевченка і зараз цей експонат знаходиться в Києві в державному музеї поєта.
Вже при радянській владі, в липні 1919 р., на місці пам'ятника Олександру ІІ встановили тимчасовий гіпсовий бюст Т.Г. Шевченка, виготовлений за проектом скульптора Б. Кратка. Цей бюст зняли з постамента денікинці, і подальша його доля невідома.
2 червня 1929 р. Харківська міськрада затвердила постанову про спорудження пам'ятника. В 1930 р. оголосили перший міжнародний конкурс на спорудження пам'ятника Тарасу Шевченку в Харкові. Таких конкурсів протягом 1930-1933 рр. было три. Їх проблематика в радянській літературі або не освітлюється взагалі, або виключно з акцентом на участь в них переможців Манізера і Лангбарда. 22 вересня 1933 р. відкрилась виставка проектів, на якій було представлено 30 робіт провідних майстрів того часу - Ф. Кричевського, С. Меркурова, М. Манізера, І. Кавалеридзе та ін. Суперечливою темою залишається визначення переможців конкурсу, так як серед кращих за результатами веерсневої виставки фігурували і загальний проект українського художника Федора Кричевського і російського скульптора Сергія Меркурова, а вже на додаткових, листопадових, оглядах, де представлялись допрацьовані проекти, переможцем була визнана робота Матвія Манізера. Одним з претендентів на місце скульптора цього пам'ятника також була В.І. Мухіна. Зберіглась її пояснювальна записка:

"Шевченко представлений бронзовою статуєю, що стоїть на дев'ятиметровому кам'яному пь'єдесталі (ногами він стоїт ще в кам'яному середовищі, але дух його залізний), з постпом твердим і енергійним, в повному усвідомленні своєю людської гідності, народний трибун і пробуджувач сознання в ті роки пригноблення. Автор подає його в українському одязі, так як з образом Шевченка пов'язане уявлення про пробудження України, і інтелігентський сюртук як данина моді середини XIX ст. з образом великого Тараса не в'яжеться і здається зовсім безглуздим. Одежа, притаманна народу, стає його історичною ознакою, зрозумілою в віках, в противагу моді, чка через одне-два десятиліття здається смішною. В нижній частині пам'ятника автор навотить втілення старої і нової України. Стара Україна, пригноблена, кріпацька, під'яремна, в образі двох волів під ярмом, понурих і забитих. Позаду них на врізному барельєфі український батрак, темний і знесилений під гнітом кріпацтва, зкам'янілий від вікових страждань. Ця група символічно дана в камені. Поряд, з іншого боку стоїть група сучасних українців, робітників і селянок, що бадьоро дивляться вдалину, дружньо взявшись за руки для колективної праці, оточив колесо трактора, - символ і фактор об'єднання працюючого і споживаючого на загальному соціальному будівництві УРСР…"

Матвій Манізер на той час був визнаним майстром-творцем кількох значних монументів, прихильник реалістичного мистецтва. Збереглись свідоцтва, згідно яких, працюючи над проектом, скульптор мандрував шевченківським місцями, робив велику кількість пейзажних і жанровых етюдів, ретельно вивчав зовнішність і особистість Т.Г. Шевченка - по його творам, листуванню і мемуарам про нього, автопортретам, небагатьом фотографіям, посмертній масці і т. п. Творчі пошуки Манізера були продовженням. Перший проект пам'ятника (1930 р.) він виконав в конструктивістській манері - велика за розміром голова Шевченка з виразом печалю була встановлена на циліндричному постаменті з барельєфом повстанця, який, стоячи на колінах, гнівно потрясав кандалами. В другому проекті (1931 р.) М.Г. Манізер розташував статую поета на пьєдесталі з низьким рельєфом, на якому були зображені персонажі з творів Кобзаря. І лише третій варіант проекта (1933 р.) приніс скульптору творче задоволення і перемогу у всесоюзному конкурсі, і це при тому, що в конкурсі брало участь чимало видатних скульпторів свого часу.

Згадуючи про работу над пам'ятником, М.Г. Манізер писав:
"Шевченко трактований мною як поет-революціонер, демократ і бунтар,  енергійним жестом як би низпровергаючий царське іго рабства і неволі. Фігура Шевченка гігантського розміру: в три натури (4,5 метри) -видна здалеку. Шіснадцять фигур, що оточують пьєдестал, вдвічи меншого розміру і розглядаються, головним чином, на близькій відстані… Різночасні, в більшості своїй сюжетно між собою не пов'язані, вони розташовуються на зростаючих уступах пьєдесталу і розглядаються глядачами послідовно, залишаючись в той же час ланками єдиного ланцюга."

Матвію Манізеру позували актори харківського театру «Березиль»:
 - Наталія Ужвій - «Катерина»,
 - 
Сусана Коваль - молода селянка,
 - 
Амвросій Бучма - повстанець часів Коліївщини і селянин з жорнами на плечах,
 - І
ван Мар'яненко - старий запорізький козак - зв'язаний, але не зкорений,
 - 
Лесь Сердюк - молодой хлопець з косою в руках і кріпак із зв'язаними руками,
 - Ростислав Івицький - червоноармієць.

Роботи зі спорудження монумента розпочато 9 березня 1934 р. - в день 120-річчя народження Кобзаря. Архитектурну прив'язку монумента виконав архитектор Й.Г. Лангбард (автор проектів кількох державних споруд в Білорусії). Відливка скульптури Т.Г. Шевченка і скульптурних груп пам'ятника в металі здійснена в бронзоливарних майстерніх в Ленінграді. Загальна вага металевої частини пам'ятника 30 тон. Одночасно з цим, в Харкові, на місці закладки пам'ятника, під керівництвом Й.Г. Лангбарда робітники оброблювали лабрадорит. На виготовлення пам'ятника пішло 400 тон лабрадорита. На спорудження монумента використано близько 75 вагонів різних будівельних матеріалів, в тому числі 25 вагонів з лабрадоритом.В 1935 р. робота зі спорудження пам'ятника, в якій брали участь понад 200 робітників різних професій, була закінчена.


Урочисте відкриття монумента відбулось 24 березня 1935 р. і стало всенародним святом. Харків прикрашали прапори, на вулицях було багатолюдно. В 14.30 нарком освіти УРСР В.П. Затонський перерізав стрічку. пролунав салют, і великий хор 700-ма голосами виконав «Заповiт» Шевченка.
З часу відкриття, пам'ятник сам по собі став значним культурним явищем і надбанням Харкова і країни.
Всупереч розмірам і ідеологічній спрямованності, монумент не постраждав під час Другої світової війни. Саме біля пам'ятника Шевченку в Харкові 30 серпня 1943 р. відбувся перший офіційний мітинг визволеного від німецьких окупантів міста за участю І.С. Конєва і М.С. Хрущева.
В СРСР в повоєнний час время пам'ятник традиційно був місцем проведення заходів, присвячених різним датам української історії і культури, зокрема, вшанування Шевченківських роковин. Починаючи з кінця 1980-х рр. майдан біля монументу став місцем групування національних сил, проведенння демократичних акцій. Після здобуття незалежності Україною, без покладання квітів до монументу не обходиться жодне офіційне державне свято, відвідування Харкова високопосадовцями уріду і закордонними гостями. Вже в часи незалежності пам'ятник страждав від вандалізму.

Серед статуй монументального ансамбля знаходиться приховане і органично вписане в композицію колесо від трактора часів перших колгоспів. На його основі серед місцевого населення існує повір'я - хто сам зможе відшукати приховане колесо в композиції пам'ятника, той незабаром знайде своє кохання або залишиться в Харкові назавжди.

Джерело.


Звіти
Зображення користувача voky89.
1 Фото
voky89
Зображення користувача vv.
1 Фото
vv
Зображення користувача Tan-Tol.
1 Фото
Tan-Tol
Зображення користувача butilkavodi.
1 Фото
butilkavodi
Зображення користувача Orlan.
1 Фото
Orlan
Зображення користувача Fenix.
2 Фото
Fenix
Зображення користувача Витек.
2 Фото
Витек
Зображення користувача Granit.
1 Фото
Granit
Зображення користувача Beda.
1 Фото
Beda
Зображення користувача galdor.
2 Фото
galdor
Зображення користувача Tan-Tol.
3 Фото
Tan-Tol
Зображення користувача Miihaiil.
3 Фото
Miihaiil
Зображення користувача valka1000.
1 Фото
valka1000
Зображення користувача master89.
2 Фото
master89
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку