Меморіал захисникам Привольнянського плацдарму

Зображення користувача butilkavodi.
  • Теги:
    • Памятник воинам 1941-1945,
    • Памятник воинам-освободителям,
    • Плита (Стела),
    • Панорамный вид на местность,
    • Пам'ятники,
    • Захоронение воинов,
    • Братская могила,
    • Місце поховання

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаЛуганська областьПривілля (м. Лисичанськ)
Опис


Меморіал захисникам Привольнянського плацдарму (споруджений в 1969 р.) розташований поблизу м. Привілля (р-н вул. 50 років Перемоги) на високому правому березі р. Сіверський Донець (гора Артема). Відкритий на місці поховання радянський воїнів, загиблих тут в травні 1943 р. під час штурму німецького укріплення. Це була стела 2,3х1 м у вигляді п'ятиконечної зірки з косою верхньою гранню, увінчаною випуклою зіркою, в центрі п'ятикутного майданчика на пагорбі, оточеного огорожею з металевих ланцюгів. Поряд знаходилась меморіальна плита 0,9х1 м.

В братській могилі поховано 26 радянських воїнів 59-ї гвардійської і 78-ї стрілецької дивізій. Імена їх невідомі. В 1985 і в 2010 р. меморіал реконструювали.
В 2010 р. до 65-річчя Перемоги в Великій Вітчизняній війні меморіал реконструйовано і він офіційно отримав назву "Привольнянський плацдарм".
Архітектурна композиція являє собою п'ятикінцеву зірку, в якій вписане коло (див. карту в режимі "супутник") і по периметру якого розташовані 12 колон по 3. В центрі кола розміщена колона-обеліск, на верхівці якої встановлений вінок Слави і меч Перемоги. Площа багатокутника в плані складає 3313 м2. Пам'ятник виготовлено з монолітного залізобетону. Майданчики і сходи меморіалу вкриті тротуарною плиткою. При реконструкції відносна висота стели-зірки зменшилась через відмостку плиткою.
Меморіал є символом увічнення пам'яті радянських воїнів, загиблих під час звільнення міст Привілля, Новодружеськ, Лисичанськ, Рубіжне і Кремінна в роки Великої Вітчизняної війни.
Текст і фото.

Перед меморіалом - майданчик і стоянка для транспорту. Також планується будівництво під'їздної дороги до меморіального комплексу, навколо нього - озеленення території.
   
Проектний вигляд.

В 2009 р. з обласного бюджету було виділено понад 62000 грн. на виконання проектно-дослідних робіт. В 2010 р. фінансування робіт здійснювалось за рахунок позабюджетних коштів міста Лисичанськ, а також на добровільні внески мешканців міст Привілля, Новодружеськ і Лисичанськ.

 
Джерело тексту, фото і малюнка. 

Традиційно проводяться урочистості, присвячені Дню Перемоги, в місцях, де йшли кровопролитні бої за кожен клаптик нашої землі. Щороку вони проходять і на Привольнянському плацдармі. Місто Привілля розташоване на правому березі ріки Сіверський Донець, в 18 кілометрах на південний захід від Лисичанська. В роки ВВв у міста була нелегка доля: воно двічи було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Майже 400 днів і ночей (з 10 липня 1942 р. до 6 лютого 1943 р. і з 3 березня до 2 вересня 1943 р.) тривала окупація невеличкого містечка, яке весь цей час було прифронтовою смугою з усіма відповідними наслідками: бомбірдування, артобстріли, мінні поля, загибель солдат і мирних мешканців, руйнація шахт, шкіл, лікарень, голод, хвороби.
За період окупації Привілля було повністю зруйноване, підірвані і спалені кращі будівлі, знищено і угнане населення, затоплені шахти, серед загиблих – жінки, старі, діти.
Окуповане фашистськими військами Привілля було перетворене в опорні пункти з системою ДОТів, мінними полями, дротовими загорожами. ДОТи і ДЗОТи, броньовані вогневі точки з сталевими ковпаками, броньовані щити прикривали кулеметників, снайперів, автоматчиків. Проти піхоти німці застосовували зміцнений дротовий забор. Вони зплетали колючим дрітом дерева і кущі, а перед дротовими загорожами робили суцільні мінні поля.
Саме з цієї причини і перше, і друге звільнення Привілля відбувались з важкими боями і величезними втратами в живій силі і техніці з обох боків. Особливо кровопролитними були бої на Привольнянському плацдармі в травні – вересні 1943 р. Слід відзначити, що взяття Привілля, Лисичанська і Пролетарська відкривало шлях до визволення Донбасу, блокувало значні сили супротивника в період підготовки бойових операцій на Курсько-Орловскому напрямку. З цією метою на початку травня 3-я гвардійська армія (командувач – генерал-полковник Д.Д. Лелюшенко) провела наступальну операцію з захоплення плацдарму на правому березі ріки Сіверський Донець в районі Привілля.
Місце для захоплення плацдарма було обране не випадково – воно було зручним для висадки. Правий берег ріки всюди високий і з ярами, що створює для наступу великі труднощі; в цьому ж місці він доволі пологий. Крім того, ріка робить тут поворот, тому війська, що висадяться, не будуть обстрьлюватись з флангів.
Захоплення плацдарму здійснювали 59-а гвардійська дивізія (командир генерал-майор Г.П. Карамишев), 78-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор Михайлов) і 279-а стрілецька дивізія (командир генерал-майор В.С. Потапенко), що входили в склад 34-го гвардійського стрілецького корпусу (командир генерал-майор Г.В. Мухін).    За визволення Луганська 22 лютого 1943 р. Мухіну Г.В. було присвоєно звання генерал-майор, а в березні 1943 р. він назначений командиром 34-го гвардійського стрілецького корпусу, який зайняв оборону на р. Сіверський Донець. Генерал-майор Мухін Г.В. вміло спрямовував, координував, керував жорстокими, що вимагали крайньої мужності, самопожертви і героїзма, боями за Привольнянський плацдарм. Під час контратаки супротивника 21.05.1943 р. він був важко поранений і сгодом помер від ран. В м. Луганску і в Привілля його ім'ям названо вулиці.

Головна задача – захопити Привілля – покладалась на 458-й стрілецький полк 78-ї стрілецької дивізії. В групі захоплення полку діяли розвідвзвод, взвод автоматників і взвод саперів. Очолював групу капітан М. Бондарев. Переправившись на лодках та інших засобах, група, залишаючись непоміченою ворогом, обминула ярами  Привілля з павдня. Вдача переправи групи сприяла переправі основних сил полку. Так з'явився Привольнянський плацдарм, на який прискореними темпами переправлялись основні сили стрілецьких полків, розгорталась підготовка рубежів для відбиття неминучих контратак супротивника, який намагався скинути радянські частини з плацдарму. Захоплені позиції в Привілля і на висотах німці атакували по 10 разів на день. Постійно контратакуючи піхотою і групами танків, іноді до 30–40 машин, з масованою підтримкою артилерії і авіації, ворог намагався ліквідувати Привольнянський плацдарм, усіма силами і засобами скинути частини дивізії в Сіверський Донець.
Невеликі розміри плацдарма не дозволяли розмістити на ньому достатню кількість засобів посилення. Плацдарм вздовж і впоперек прострілювався стрілецьким вогнем супротивника. Вся важкість борьтьби за утримання плацдарму легла на плечі стрілецьких підрозділів.
Бойові дії не припинялись ні вдень, ні вночі.
В пісні про Привілля, написаній бійцями по гарячим слідам, були такі рядки: «Немає місця там такого, де не вибухнув снаряд. Усюди дим і свист осколків, кулі падають, як град».
Багато разів гітлерівці намагались скинути наші війська з плацдарму, однак ні шалені атаки танків і піхоти, ні жорстокі бомбардування і обстріли не зламали духу радянських солдат. Цей плацдарм утримували все літо 1943-го ціною мужності і героїзма його захисників. «З боями я дійшов Берлина, але таких боїв, як на Сіверськом Донці, певно, не зустрів…», - пригадує мешканець міста Рубіжне Павло Матвійович Мирошниченко, нагороджений орденом Червоної Зірки за відзнаки в боях на Привольнянському плацдармі.
Після розгрому ворога під Курськом і Бєлгородом радянські війська війшли до Харкова, і супротивник опинився під загрозою флангового удару з півночі. В цих умовах бойові підрозділи Південного і Південно-Західного фронтів отримали наказ перейти в наступ. До середини серпня, коли склалась сприятлива обстановка для повного визволення Донбасу, частини 279-ї стрілецької дивізії, виконавши перегрупування сил, зайняли смугу оборони від Боровського до Привілля. До 17 серпня 1003-й стрілецький полк зайняв ділянку оборони в повороті Сіверського Дінця в районі Привілля.
В ніч на 2 вересня 1943 р. 1003-й стрілецький полк (командир В. Ленівий) двомя ротами форсував Сіверський Донець на ділянці Привілля – Шепілове. Вранці 279-а стрілецька дивізія при взаємодії з іншими підрозділами 34-го гвардійського стрілецького корпусу розпочала наступ всіма силами. В місцях прориву – в районі станції Лисичанськ, біля Білої гори і Привілля запрацювала артилерія. На цих ділянках вогнем батареї 831-го артполка приданої корпусної артилерії, а також полкових орудій були вражені вогневі засоби ворога, майже повністю зруйновані його укреплення. Прорвавши оборону на своїх ділянках, 1001-й і 1003-й полки стали обходити Лисичанськ.
Дії 1003-го полка, що стояв на Привольнянському рубежі, розвивались наступним чином: після розпочатої о 8 годині артпідготовці батальони І.І. Жалобова і Г.І. Коновалова разом атакували супротивника і о 9 годині увірвались в першу траншею. Зкинувши на своєму шляху гітлерівців, що засіли в окремих пунктах супротиву, полк стрімко просувався вперед до пвнічно-захудної околиці Пролетарська, де в полудень зустрівся з підрозділами 1005-го полку. 2 вересня 1943 р. Привілля було повнястю звільнено від німецько-фашистських загарбників.
Мужність і героїзм захисників і визволителів Привілля, його мешканців – участників Великої Вітчизняної війни – окрема тема. Але і сьогодні ми не можемо віддати данину пошани і вдячності поіменно всім загиблим в боях за Привілля, в братських могилах якого покояться понад трьох тисяч радянських солдат і офіцерів. Воїни, загиблі в боях на Привольнянському плацдармі, поховані в Краснянці, Рубіжному, Кремінній, інших селах і селищах, розташованих на лівому березі Сіверського Дінця. За свідченнями очевидців, на жаль не підкріпленими документально, загиблих було значно більше.
Закладений пам'ятний знак, сподіваємось, стане гідним нагадуваннім про безіменних солдат, загиблих на Привольнянському рубежі – чиїхось батьків, дітей, синів. Вони воювали і вмирали, щоб жили ми.
Джерело.



На сусідньому териконі православною громадою встановлено пам'ятний хрест.
Рекомендую прогулятьс на північ до ріке, через яку там є пішохідний міст.
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку