Меморіальна дошка Івану Франку на Вічовій площі у Львові

Місто Львів по праву називають містом Івана Франка. Адже тут він прожив дві третини свого життя, тут залишив про себе пам'ять, що житиме вічно.
У Львові ім’ям Каменяра названі: вулиця, площа, школа, університет, парк, також є меморіальний музей. Франко вперше приїхав до Львова в 1875 р. після «матуральних» екзаменів у Дрогобицькій цісарсько-королівській гімназії Франца-Йосифа. Приїзд сюди був пов’язаний з великим бажанням вступити до університету, набути знань та працювати на благо свого народу. В своїх творах він часто описував визначні місця міста, вулиці, будинки Львова. Наприклад, праця каменярів на вул. Кляйнівській наштовхнула письменника до написання алегоричного вірша «Каменярі», Тоді ж навпроти помешкання Франка будували  дім, це стало приводом до написання оповідання “Муляр”, вулиця Вірменська стала основою повісті «Для домашнього вогнища». У Львові Франко жив по багатьох адресах. Одна з найперщих – площа Вічова.
З третього семестру, І. Франко переходить жити на квартиру, ближче до редакції часопису «Друг», а саме на площу Вічеву,1 (колишня площа Бенедиктинська). Цей район дуже полюбляли студенти через затишок та парк на Високому Замку. Саме помешкання було «з харчуванням», дешевим, а господиня, пані Федорович, заробляла на прожиття тим, що тримала квартирантів та ще ходила прати людям білизну. Коли зайти у невеличкий двір будинку, з правого боку видно низькі двері і одне вікно. Тут, у тісній, вологій, з нужденною обстановкою квартирі, мешкав письменник. Дана адреса пам’ятна ще тим, що саме в цьому помешканні в червні 1877 р. письменника було вперше заарештовано  за підозрою в приналежності до таємних соціалістичних організацій.
Франко був у розпачі. Цей арешт повністю перекреслив всі його плани на майбутнє. Тільки тиждень тому закоханим повернувся до Львова з «найрадужнішими» мріями. Отець Рошкевич погодився віддати за нього свою дочку Ольгу. Батьки нареченої не були проти, адже всі в один голос пророкували, що бути Франкові щонайменше  професором університету. А тепер « … зістав арештований і зіпхнутий на саме дно нещастя в таку бездну, о котрій тепер без дрожі і замирання серця подумати не можу». Сенат університету відмовив йому у стипендії.. Отець Рошкевич повідомив, що Ольга не вийде за нього заміж. Двері осель, які так гостинно розчинялися перед майбутнім міністром чи університетським професором, тепер закрилися.
В 1956 р. на фасаді  будинку встановлено меморіальну дошку, яку в дні святкування 125-річчя з дня народження
І. Франка замінено іншою – з барельєфним зображенням письменника (скульптор Д. Крвавич, архітектор
М. Федик).

Джерело