Пам’ятник Гребенку Ф.П. керівнику Таращанського повстання 1918-1919 років

Зображення користувача Хорт.
  • Теги:
    • Памятник воинам-землякам,
    • Пам'ятники

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьЛісовичі (Таращанський р-н)
Опис

На вшанування пам’яті лісовицького партизанського загону і Таращанського селянського повстання 1918-1919 років очолюваного Гребенком Федором  Прохоровичем на пагорбі в с. Лісовичі  в 2014 році встановлено пам’ятник. 

Гребенко Федір  Прохорович народився 18.09.1887 року в с. Лісовичи, син селянина-середняка, військовий діяч часів визвольної боротьби українського народу в 1917 - 1921 роках та громадянської війни в Росії.

Прапорщик російської царської армії, нагороджений трьома георгіївськими хрестами та іменною шаблею, яку особисто вручив російський цар Ніколай ІІ.

Організатор та отаман загонів повстанського руху, який називали «Гребенківщиною», прихильник Української Центральної Ради, в містах і селах, захоплених повстанцями, відновлював її закони.

Командир 1-го українського радянського кавалерійського полку 1-ї української радянської дивізії, відомого як «Таращанський полк».

 З початком революційних подій повернувся у Лісовичи і в травні -серпні 1918 р. очолив повстанський рух за волю селянства в волостях в південній частині Таращанського повіту.

Після багатообіцяючого початку боротьби та кількох вдалих перемог отаман Гребенко був вимушений відступати під натиском німецьких військ імператора Вільгельма і гетьмана Скоропадського. Ведучи впродовж двох місяців запеклі бої, двотисячний загін повстанців перейшов на лівий бік Дніпра, а потім на Харківщину, до нейтральної зони на кордоні Української Держави з Росією і там на початку листопада 1918 року приєднався до більшовиків.

Невелика кількість повстанців вступила до сформованої російськими більшовиками 1-ї радянської української дивізії і були основним ядром Таращанського полку (1-го українського радянського кавалерійського полку) командиром якого з 10 січня 1919 року стає Ф.П. Гребенко. Українці в цій дивізії становили лише 27%.  

Полк у складі російсько-більшовицьких військ у січні-травні 1919 року веде бої з військами Директорії УНР.

1 червня 1919 року, не виконавши наказ більшовиків про похід проти армії російського генерала А.Денікіна, самовільно знявшись з фронту, кавалерійський полк Ф. Гребенка 10 липня 1919 року прибув до міста Тараща, де полк було переформовано на кавалерійську бригаду з метою походу на  Київ, щоб «розквитатися з жидівською комуною». Але комуністи бригади здійснили заколот та перехопили ініціативу в свої руки, і 16 липня 1919 року бригада вирушила на денікінський фронт. У боях під Лубнами, 18 серпня 1919 року Ф. Гребенка було важко поранено.
Лікуючись у більшовицькому шпиталі у Клинцях Чернігівської губернії (тепер - Курська область Російської Федерації), Ф.Гребенка було заарештовано й засуджено військовим трибуналом та відправлено 26 жовтня 1919 року до в’язниці ВЧК у Москві, де він був розстріляний. Після втратити свого командира, таращанці повтікали додому і багато з них вступило в армію Української Народньої Республіки.

Степан Паладійчукбагаторічний член Крайової Екзекутиви Українського Національного Об'єднання в Канаді, а в 1919 році член  Українського Національного Союзу, в своїх «Спогадах про «Гребенківщину» (Вісті комбатанта. Ч. 1 Торонто – Нью-Йорк, 1967року) згадує, що Ф.Гребенко не був комуністом, не був налаштований на співпрацю з радянськими військами, про що більшовики й переконались з часом, що повстанці боролись не за комунізм, а боролись за свободу, проти поневолювачів і гнобителів селянства.

Історія таращанських повстанців під проводом Федора Гребенка,  на документальній основі, відтворена в книгах «Повернення із забуття», «Протистояння», «Роздоріжжя» сучасного дослідника доби визвольної боротьби українського народу Бондаренка О.Г.

 

Як дістатися до точки: 
Таращанський район с. Лісовичі, біля будинку культури.
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку