Колона заснування села в с.Абазівка

В 2014году село Абазовка отметила своё 215-летие. Хутор Курилеховка (ныне Абазовка Полтавского района) основано в 1789 году,статус села получило в 1801-м. Несколько раз название населенного пункта менялась , нынешнее село получило в конце 19 века.       

Дослідження в Абазівці Полтавського р-ну. В ході реконструкції ді- лянки шосе Київ – Харків – Довжанський на території с. Абазівки Пол- тавського р-ну й обл. восени 2012 р. проведені наглядові роботи (420 м2 ) на місці влаштування автопід’їзду в історичному центрі населеного пунк- ту, на місці, прилягаючому до кол. поміщицького маєтку XIХ ст. Наразі ця ділянка та її округа відомі як поселення черняхівської культури і XVIII–XIX ст. Абазівка-2 , котре розташоване на злегка пониженій частині мису першої тераси правого берега р. Полузір’я (правої притоки р. Ворскли). У розкопі виявлені рештки забудови ХІХ ст. кол. с. Єлизаветівки, що на поч. ХІХ ст. перейменоване в Абазівку. Місце досліджень, разом із маєтком М.В. Абази, зображене на малюнку козака Чапіги 1852 р. з додатку-альбому до дослідження М.І. Арандаренка «Записки о Полтавской губернии». Роботи виявили фундаменти мурованих будівель поміщицької економії, конюшні, псарні і, відповідно, залишки цегляних стін їх дворищ, воріт до маєтку від Київського шляху, узвіз і колію дороги-в’їзду до двору економії з боку Полтави, а також чимало ям ХІХ ст., пов’язаних зі влаштуванням внутрішніх перегородок, опор навісів подвір’я, провали погребів поряд із ними. У центрі розкопу досліджені рештки господарських споруд кін. XVIII – поч. XIX ст. – погребів. В одному з них виявлений провал підземелля, який варто віднести до початку життєдіяльності села у 1-й пол. – сер. XVIII ст. Підземелля археологічно не досліджувалося (про- копаний лише провал до рівня залягання осунутого зводу споруди, дно якої знаходилося у масиві лесу). Погріб 1 (2-га пол. XVIII ст.) – заглиблена в ґрунт нижня частина госпо- дарської будівлі мала прямокутну в плані форму, із закругленими кутами, рівні вертикальні стінки в основі. Зорієнтована за довшою віссю – півн. захід – півд. схід. З півн. заходу містилася вхідна приступка у вигляді прямокутної за формою заглибини. Розміри котловану – 3,8 х 5,0 м, входу – 1,55 х 1,65 м; глибини залягання: рівного дна входу – 1,2 м, прогнутого до центру дна погребу – 1,45 м вздовж довших боків і 1,6 м – максимальна. Заповнення щільне чорноземне, зі включеннями су- глинку і просілою тонкою лінзою попелу, в центрі – з провалом, забитим чорноземом зі сміттям. Дно вимазане шаром кізяку і світло-жовтою глиною. В заповненні містилася кераміка й знахідки кін. XVIII – поч. XIX ст. У центрі погребу знаходився провал (1,8 х 3,1 м) заглибленого підзем- ного приміщення, розташованого в материку. Його дно залягало на рівні близько 6,0 м, а висота становила – 1,8–2,0 м. Встановлена ширина цієї споруди – 1,9 м, що більш характерно для підземних ходів козацької доби.Напрямок збігався зі спрямуванням котловану погребу, а за ним хід під прямим кутом повертав на півн. схід – в бік підвищення під кол. маєтком. Провал досліджувався до рівня залягання материкової «проб- ки» (4,0 м), в заповненні містив чорнозем з розвалом скляного штофу руб. XVIII–ХІХ ст., нижче – обвалені масиви материкового суглинку. З про- валу і погребу походила виразна добірка знахідок. Погріб 2 (поч. XIХ ст.) був заглибленою в ґрунт і материк господар- ською будівлею майже квадратної в плані форми, з уступом-сходинкою з півн.-східного кута, знаходився у центрі розкопу. Він мав рівні вертикальні стінки, зорієнтовані майже за сторонами світу, прокопувався до глибини 1,8 м. Розміри котловану – 4,3 х 4,5 м. У заповненні, з переважанням рихлого чорнозему, печини, суглинку, містилося побутове сміття кін. XVIII – XIX ст. Навколо відзначені тріщини від провалів під- земелля, розміщеного нижче заглибини господарської споруди. Матеріали сер. ХVІІІ – 1-ї пол. ХІХ ст. походили з культурного шару і з обох об’єктів. До складу керамічного комплексу входили уламки світлоглиняних горщиків з високими відігнутими вінцями, орнаментовані пасками, хвилями і мазками ангобами. Є фрагмент димленої посудини, прикрашеної відбитками зубчастого коліщатка і врізними лініями, штампованим зиґзаґом. Столовий посуд репрезентований уламками мисок і тарілок середніх розмірів (дм. 25–28 см), переважно вкритих зсередини, а ззовні крайкованих білим ангобом, з потовщенням країв крис і орнаментацією по краю та верху дзеркала пасками, хвилею, вертикальними мазками, нанесеними червоними і коричневими ангобами. Виявлені фрагменти коробчастих кахлів поч. ХІХ ст., з деталями рослинного рельєфного фризу, зображенням «вазону квітів» або неорнаментованою лицевою площиною, а також карнизні і коробчасті, що ззовні вкриті зеленою поливою. Вирізняються розвали штофа із зеленого прозорого скла з невеликим привінцевим комірцем та майже квадратної у перетині пляшечки поч. ХІХ ст. з білого скла з написом «LONDON». Залізні вироби представлені деталлю кріплення складових возу, уламками підківки до взуття, чавуна з потовщеним відігнутим краєм і петельчастою ручкою. Є кістяна обкладка руків’я ножа з дрібними заклепками. Вироби з кольорових металів репрезентують мідні заклепки, бронзові меблеві гвіздочки зі шляпками, литі ґудзики, мідний наконечник піхов шпаги, свинцеві кулі. Датування знахідок спирається на нумізматичні матеріали – монети часу правління Анни Іоаннівни (1730–1740), Єлизавети Петрівни (1741– 1762), Катерини ІІ (1762–1796), Олександра І (1801–1825), засвідчуючи час функціонування досліджених комплексів у сер. ХVІІІ – на поч. ХІХ ст., а їх засипання ґрунтом зі сміттям – у 1-й пол. ХІХ ст. Наглядові дослідження археологічно засвідчили існування у 2-й пол. – кін. XVIII ст. на місці села хут. Єлизаветівки (Єлизаветиного), яке на поч. ХІХ ст. було перейменоване в Абазівку. Цікавою деталлю життя хутора є спорудження власниками на його території підземних ходів або глибоких погребів, що вказує на більш ранній вік заснування населеного пункту, принаймні, від 1-ї пол. XVIII ст.   Источник