Копець Люблінської унії на Замковій горі в м.Львові

Копець Люблінської унії на Замковій горі в м.Львові.

Посилання на джерело тексту.

Копець Люблінської унії— штучний пагорб, насипаний у 1869—1906 роках на верхівці Замкової гори на честь 300-річчя Люблінської унії.

(джерело фото - www.panoramio.com)

В 1569 році у місті Любліні було довершено процес об’єднання земель Польської Корони та Великого Литовського Князівства в одну державу – Річ Посполиту. 28 червня 1569 року прийнято постанову про укладення унії між двома державами. 1 липня посли коронного та литовського сеймів підписали акт про унію та склали присягу, а 4 липня польський король та великий литовський князь Зигмунт ІІ Август підтвердив цей акт.

В 1386 році польська королева Ядвіга одружилася з сином великого литовського князя Ольгерда Гедиміновича. Православний Яків (Ягайло) Ольгердович задля цього перейшов на католицизм. Уклавши 18 лютого 1386 року шлюб з Ядвігою, він був коронований 4 березня того ж року на краківському Вавелі і став польським королем Владиславом ІІ Ягайлом (Ягеллом), засновником Ягеллонської династії. Король і королева залишалися до смерті Ядвіги співправителями.

Між Польщею і Великим князівством Литовським 14 серпня 1385 року в м. Крево була укладена унія (Кревська). Вона передбачала об'єднання Польщі і Литви в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви та литовського князя, який ставав польським королем, одночасно залишаючись великим литовським князем. Ягайло та частина його підданих переходили на католицизм.

Відносини Польщі та Литви регулювалися положеннями двох унійних угод – Кревської (1385) та Городельської (1413). Персональна унія Польщі та Литви створювала перевагу для литовської католицької шляхти. Натомість православні магнати Великого Князівства Литовського (ВКЛ) часто озиралися на Москву й у XV столітті переходили до Московщини цілими князівствами.

За панування у 1548–1572 рр. польського короля (і водночас великого князя литовського) Зигмунта ІІ Августа вдалося об’єднати Польщу та Литву в одну федеративну державу – Річ Посполиту. Прискорила цей процес зростаюча загроза з боку Москви. Коли вибухнула Лівонська війна (1558–1583), московське військо зайняло значну частину Білорусі та прибалтійських земель. Також литовське військо не могло забезпечити надійну оборону українських земель від агресії Османської імперії та її васала – Кримського ханаства.

Перші перемовини у справі унії почалися 7 січня 1564 року. За початковим унійним проектом передбачалося, що в обох державах має бути один король, єдине право, спільні урядовці. Цей проект розглядався на литовських сеймах в Більську Підляському та Парчеві.

Для остаточного погодження унії король Зигмунт II Август скликав на 23 грудня 1568 року до Любліна сейм за участю обох сторін. Але сейм зібрався лише в січні наступного року. На ньому вибухнули гострі дискусії представників різних моделей майбутньої унії – від повного приєднання Литви до Польщі як однієї з провінцій (її навіть збиралися назвати "Новою Польщею") до вільного союзу двох суверенних держав. Зокрема, представники ВКЛ домагалися окремих сейму та сенату. Коли їх побажання не були сприйняті, то 1 березня 1569 року майже всі литовські представники виїхали з Любліна.

Залишилася невелика група, лідером якої став волинській маршалок і київський воєвода князь Василь Костянтин Острозький. Він та інші представники руської шляхти Вeликого Князiвства Литoвського прагнули зрівняння своїх прав із польською шляхтою. Вони домоглися, щоби Волинь, Київщина, Брацлавщина та Підляшшя увійшли безпосередньо до польських коронних земель. Цим землям гaрaнтувaлoся збeрeжeння руськoї мoви в публiчнoму пoбутi. А всі мiсцeвi уряди та пoсaди мали нaдaвaтися лишe мeшкaнцям вiдпoвiдного воєводства, незалежно від вiрoспoвiдaння урядовців (католиків чи православних).

За їхньої підтримки коронний сейм від’єднав від ВКЛ частину провінцій, заселених переважно русинами-українцями. 5 березня до Коронних земель Польського королівства було приєднане Підляське воєводство, 26 травня – Волинське, а 6 червня – Київське та Брацлавське. Урядовою мовою в тих воєводствах залишалася руська (староукраїнська). Вона стала також (поряд з латиною та польською) однією з офіційних мов королівської канцелярії у Кракові. Руська шляхта отримала місця в коронному сеймі і була зрівняна у правах з польською.

За таких обставин на початку червня посли ВКЛ повернулися до Любліна, щоб остаточно вирішити справу унії. 28 червня представники Польської Корони та ВКЛ уклали унійну угоду. 1 липня її затвердили представники Корони Польської та ВКЛ, які склали присягу на унію. Того ж дня відправлено молитву за унію в костелах. 4 липня унію формально затвердив король Зигмунт ІІ Август.

Пoльськa Кoрoнa та Вeликe Князiвствo Литoвськe залишалися сaмoстiйними державними суб’єктами, кожен із яких мав oкрeму aдмiнiстрaцiю, скaрбницю, вiйськo, суди. Річ Посполита мала єдиного монарха, якого спільно обирали на елекційному сеймі. Він коронувався одночасно як польський король і литовський великий князь.

Найвищими законодавчими органами ставали спільний вальний сейм і спільний сенат. До вального сейму, який збирався у Варшаві, обиралося 120 коронних послів (депутатів) і 48 литовських. До сенату входило 113 коронних сенаторів та 27 литовських.

Польща та Литва повинні були проводити єдину для обох суб’єктів Речі Посполитої зовнішню та внутрішню політику. Шляхта Польщі та Литви одержала право володіти маєтками в обох частинах Речі Посполитої. ВКЛ зберігало своє судочинство, окремі адміністрацію, армію, скарб, урядову (руську) мову. Митні кордони між двома частинами РП були скасовані, запроваджено єдину монетну систему, але спільна валюта карбувалася і в Польщі, і в Литві.

У Львові з 1868 року на Високому Замку почали сипати копець (курган) Люблінської унії. Його висота, за різними джерелами, коливається в межах 410–413 метрів над рівнем моря, а над підніжжям гори копець височіє (з боку Підзамча) на 150–160 метрів.

Ідея створення земляного кургану на честь відзначення 300-річчя укладення унії між Королівством Польським та Великим князівством Литовським 1569 року з'явилася у 1869 році. Комітет із відзначення ювілею на чолі з Францішеком Смолькою запропонував магістрату створити насип на Замковій горі, висота якої тоді становила 398 м над рівнем моря. Мерія прийняла пропозицію 28 червня. 11 серпня 1869 року в рамках маніфестації було закладено наріжний камінь із викарбуваними гербами та написом:

Вільні з вільними, рівні з рівними— Польща, Литва і Русь
об'єднані Люблінською унією 12 серпня 1569 року

Того дня було урочисто висипано землю зі всіх польських земель, а також з могил Міцкевича, Словацького та генерала Княжевича. Згодом натовпи поляків звозили землю, адже вважали національним обов'язком ввезти хоча б кілька тачок землі на пагорб.

Завдяки копцю висота Замкової гори збільшилася до 413 м над рівнем моря. На вершині копця міститься оглядовий майданчик, звідки відкривається панорама міста. Внаслідок насипання копця було знищено значну частину залишків Високого замку, що поставило хрест на його грунтовному дослідженні. У подальші роки для укріплення насипу було зруйновано залишки оборонних мурів замку, часом траплялися земляні зсуви.

Сьогодні копець є популярним серед туристів. На його вершині встановлено прапор України, як пам'ятний знак взяттю Замкової гори військами Максима Кривоноса.

Добірка фото копця Люблиньської уніїї різних часів.