Меморіальна дошка на честь Д.Паліїва в м.Львові

Зображення користувача Vikont.
  • Теги:
    • Мемориальная доска,
    • Пам'ятники

Оцінка: +5 / 1 учасник / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаЛьвівська областьЛьвів
Опис

15 травня 2011 року у Львові урочисто відкрили меморіальну таблицю, присвячену видатному діячеві Січового Стрілецтва, активісту Листопадового Чину, військовику Української Галицької Армії та Української Військової Організації, співорганізатору дивізії "Галичина", видавцю і редактору різних патріотичних часописів Дмитрові Паліїву. Вона встановлена на будинку по вулиці Винниченка, де в 1935-1939 рр. він жив і працював і де була Управа партії "Фронт національної єдності" та видавництво "Батьківщина". Автор меморіальної таблиці – скульптор Василь Ярич.

Усе своє свідоме життя Дмитро Паліїв (1896-1944) присвятив боротьбі за волю й незалежність України. І свій талант як публіциста, літератора й редактора теж поклав на вівтар цієї ідеї.

Дмитро Паліїв народився 17 травня 1896 року. Свою кар'єру розпочав в рядах Січових Стрільців, маючи 18 літ. У 22 роки був одним з ініціаторів Українського Центрального Військового комітету у Львові, що згодом під проводом сотника Дмитра Вітовського здійснив збройний виступ 1 листопада 1918 року і проголосив Самостійну Україну. Історик Михайло Гуцуляк у своїй праці про Перший Листопад писав: "Віддаючи справедливість і правду історії, мушу тут ствердити як наочний свідок до вечора 31 жовтня 1918 року, що фактичним конструктором-архитетом Листопадового Чину був ніхто інший, а таки Дмитро Паліїв".

У 24 роки Паліїв – ад'ютант генерала Мирона Тарнавського, вождя Української Галицької Армії, учасник важливих державних нарад восени 1919 року. Після невдалих визвольних змагань тих літ Д.Паліїв не зрезиґнував з боротьби, а став співзасновником Української військової організації (УВО), яка мала метою продовження боротьби за українську державність у час панування на наших землях польської держави. За проукраїнську діяльність Паліїва всіляко переслідувала, арештовувала польська влада, і в 1932 році його було засуджено на три роки "за державну зраду".

У міжвоєнний період, між Першою і Другою світовими війнами, Паліїв був діяльним в Українській військовій організації (УВО), в Українському національному демократичному об'єднанні (УНДО), став послом від українців у польському парламенті, заснував нову партію "Фронт національної єдності". Одночасно з політичною діяльністю багато працював як журналіст, редагував різні часописи, зокрема, "Заграва", "Новий час", "Батьківщина", "Перемога", "Українські вісті".

З приходом німецької влади він швидко зорієнтувався, що з нацистами не можна вести української політики (адже німці заарештували український уряд на чолі з Ярославом Стецьком), але вважав за необхідне використати можливість створення військової формації для боротьби з більшовицькою Росією, тому пропагував українську дивізію "Галичина", де можна було здобути добрий вишкіл і модерну зброю. Сподівався, що дивізія "Галичина" стане в майбутньому ядром нової української армії. З дивізією "Галичина" у червні 1944 року він виїхав на фронт і там геройськи загинув 21 липня 1944 року, в околиці Княже-Ясенівці поблизу Золочева, намагаючись вирватися з так званого "Бродівського котла", тобто, з більшовицького оточення.

Посилання на джерело тексту.

Звіти
Зображення користувача olanko.
1 Фото
olanko
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку