Баш-Кая

Проїжджаючи долиною Кара-Лез погляд неодмінно привертає довга стіна з «баштами», що нависає з заходу над селом Красний Мак. Назва цієї гори з дивовижними фігурами вивітрювання з кримськотатарської перекладається як «Скеля-Голова» (214 м над р.м.).

Щодо того, як такі фігури утворилися, єдиної думки не існує. Згідно з однією версією, все починається з невеликої вимивини, яка поступово заглиблюючись збирає до себе все більшу кількість вологи, що випадає. Формується водозбірна западина, яка розширюючись розчленовує схил. Ділянка схилу між двома вимивинами починає приймати форму виступу. В подальшому западини перехоплюватимуть більшу частину стоку, а до краю мису текучі води діставатимуться у мінімальній кількості, струмені розпочнуть обтікати його зліва й справа. Завдяки цьому мис майже не буде руйнуватися, а по обидва боки від нього, за рахунок великого розмиву породи, почне формуватися щось типу шиї, яка з часом перетвориться на вузьку перемичку. Потім і перемичка розмиється й мис перетвориться на фігуру трішки схожу на кеглю. А от чудернацьку форму останця доробить вибіркове вивітрювання.

Утворення подібних фігур характерно для нумулітових вапняків. Їх можна бачити не тільки в Каралезській Долині, але й у Бахчисараї (навпроти Ханського палацу), на хребті Казан-Кая та в інших місцях. Однак там, де гори утворені мшанковими вапняками, схили розвиваються за рахунок гравітаційних процесів (обвали, каменепади), що виключає утворювання останців.

Інша версія пояснює походження «башт» інакше, з позицій теорії гіпогенного карсту. Суть теорії полягає в тому, що в давні геологічні епохи на території передгір’я знаходився гігантський артезіанській басейн. Води, що під тиском циркулюють у розколинах під землею, розчинили породу й утворили печери. Після того як зовнішні процесі зруйнували верхні шари порід, печери опинилися на поверхні, і ми зараз можемо їх бачити як різноманітні форми у рельєфі. Згідно з цією теорією, долина де зараз знаходиться село Красній мак – це розкритий гігантський карстовий канал. По краях від нього відгалужується під кутом серія більш дрібних каналів які й перетворилися у сучасному рельєфі на кулуари Баш-Кая, що знаходяться в прибровочній її частині. Кожний такий кулуар – залишок стародавньої порожнини.

Отже аби розгледіти ці «башти» зблизу варто прогулятися вздовж обривів Баш-Кая. З півночі на гору веде путівець. Не стрімкий підйом виведе вас на плато, а далі все просто – потрібно рухатися у південному напрямку і милуватися краєвидами, адже вони тут дуже мальовничі.

Джерело