с.Любимівка (Дніпропетровський р-н). Схованка

Зображення користувача dombrovskii_a.
  • Атрибуты:
    • Особенности кеша,
    • Контейнер преформа-21,
    • Исторический ,
    • Атрибуты кеша
  • Состояние:
    • Діючий
  • Тип тайника:
    • Проста схованка

Оцінка: +7 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+1) (-1) якість

  • УкраїнаДніпропетровська областьЛюбимівка (Дніпропетровський р-н)
Опис

Історія села Любимівка (Дніпропетровський р-н).

Любимівка (до 1917 року — Олексіївка) — село у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області. Центр Любимівської сільської ради.


Поблизу с.Любимівка досліджено поселення ямної культури доби бронзи (3 тис. до н.е.). У балці Татарці відкрито поселення пізньої бронзи (1 тис. до н.е.) та черняхівської культури (III-IV ст.). На території с. Перше Травня, в балці Яцевій, відкрито поселення пізньої бронзи (15-9 ст. до н.е.) та кілька ранньослов'янських поселень (IV-XIII ст.).

За часів Запорізької Січі на місці нинішньої Любимівки стояли запорізькі зимівники та хутори.

Місцевість, де тепер розкинулось село Любимівка, добре була колись відома татарам, які через неї не раз робили наскоки на багату та людну запорізьку Самарську паланку, де хапали в полон чоловіків та жінок і тягли їх до Криму. Як пам'ятка того, лишилися назви: Татарбранка - слобідка вище Любимівки; річка Татарка, яка вливається в Дніпро, коло самої Любимівки, і два острови на Дніпрі: Малий Татарський, або Татарчук, і Великий Татарський.

ЗАСНУВАННЯ СЕЛА

Після скасування Січі величезні земельні площі були роздані поміщикам. В кінці 1781 року "деревню Норівку з землею" одержав прем'єр-майор Олексій Сінельніков, рідний брат правителя Катеринославського намісництва, Івана Максимовича Сінельнікова. Йому дано було спочатку "в наймы" 1500 дес. землі за плату п'ять денежок за десятину. Потім того "підполковникові" Олексієві Сінельнікову ще прибавлено було 320 дес. навічно за плату 97 крб. 50 коп. на рік за всі вкупі 320 дес. З початку XIX віку в Олексія Сінельнікова було 4859 дес. 500 кв. сажнів. У 1782 р. він переселив сюди з Воронезької губернії селян-кріпаків. Так було покладено початок заснуванню села. Пізніше сюди переселили також і кріпаків-українців.

</p>

РАДЯНСЬКІ ЧАСИ

Перший комуністичний партійний осередок у селі створено 1917 року, комсомольська організація - 1927.

В роки Великої Вітчизняної війни у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками участь приймали 312 жителів села, близько 180 з яких пали смертю хоробрих за свободу та незалежність Батьківщини, а ще більше 100 удостоєні урядових нагород.

9 травня 1956 року на братській могилі в центрі села відкрито пам'ятник воїнам, що загибли при звільнені Любимівки у вересні 1943 року. Тут же 7 листопада 1956 року поховано привезений з Австрії за бажанням земляків прах Героя Радянського Союзу гвардії підполковника Миколи Дмитровича Богданова. На його могилі встановлено мраморний обеліск.

У Радянські часи в селі повноцінно функціонували 8-річна загальноосвітня школа, будинок культури з залом на 400 місць, бібліотека з фондом близько 20 тис. книжок, дільнича лікарня на 35 койок, аптека, дитсадок на 90 місць, зберкаса, декілька магазинів.

ЦЕРКВА

Як і більшість храмів Дніпропетровщини, Свято-Миколаївський храм має багатовікову історію. У Любимовці він був побудований на кошти місцевого поміщика Олексія Синельникового і за його ж клопотанням 21 листопада 1784 року, з благословення архієпископа Славинського й Херсонського Никифора (Феотоки), було закладено фундамент майбутнього храму. Через рік, 13 листопада 1785 року, протопоп Олексій Хандалєєв соборно, за церковним чином, освятив Святу-Миколаївську церкву й звершив у ній першу Божественну літургію. Дерев'яна однокупольна церква з дзвіницею була зведена у вигляді хреста.

Після революції 1917 року церкву закрили й переобладнали під клуб. Богослужіння відновилися лише в 1942 році, під час Великої Вітчизняної війни. У 1944 році прямим влученням снаряда церква була повністю зруйнована, а кам'яний фундамент місцеві жителі розібрали для своїх потреб.

1993 року, з благословення архієпископа Дніпропетровського й Криворізького Іринея, була зареєстрована церковна громада, а з 1996 року розпочалося будівництво нового храму. Оскільки колишнє місце через нові будівлі та яр виявилося непридатним для ведення будівництва, було ухвалене рішення перенести храм у центр селища.

22 березня 1997 року, у день пам'яті сорока мучеників Севастійських, владика Іриней звершив Літургію й освятив місце під храм. У жовтні 1997 року ним же був закладений перший камінь у підмурівок майбутнього храму.

НАШІ ДНІ

20 лютого 2009 року, після декількох років реставрації та відбудови, відкрито гордість області - дитячий садок "Чарівна казка". На роботи по відновленню дошкільного закладу було витрачено більше 4 млн. грн.

ВІДОМІ ІМЕНА

Любимівку свого часу відвідав відомий російський поет Г.Р.Державін. Побував тут В.А.Жуковський. Вражений видовищем порога Ненаситця він записав тут першу главу ("Громобой") великої поеми "Двенадцать спящих дев". Приїжджав подивитись на пороги й О.С.Пушкін, який тоді був у Катеринославі в засланні.

Серед уродженців села також є Герой Соціалістичної праці СРСР І.П. Бірюков та Заслужений працівник сільського господарства України Міхейцев Олександр Корнійович. Також за трудові досягнення близько сотні жителів села нагороджені орденами та медалями СРСР, в т.ч. директор радгоспу С.І. Зимокос - орденом Леніна.

Джерело   джерело

Берег р.Дніпро в селі Любимівка.

______________________________________________________________________________________

Схованка (капсула) захована в дуплі дерева і прикрита корою.


Звіти
Зображення користувача Vikont.
1 Фото
Vikont
Зображення користувача Dmytroy.
1 Фото
Dmytroy
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку