м. Флоренція. Коридор Вазарі.

Це місце відоме не багатьом, а відвідати його вдається ще меншій кількості людей. У славетному коридорі Вазарі, здається, й досі лунають кроки дюків та кривавих тиранів, а його стіни прикрашені найкращими взірцями європейського художнього мистецтва. Коридор Вазарі - це, безперечно, червона доріжка Флоренції, але про його існування знають далеко не всі. Приватний надземний перехід з'єднує галерею Уффіці з Палаццо Пітті і містить найбагатшу колекцію картин європейських майстрів.

Як і багато визначних пам'яток Флоренції, історія коридору пов'язана з могутньою родиною Медічі, чия влада розквітла в XV-му столітті. Козімо I Медічі, великий герцог Тосканський, купив Палаццо Пітті в 1549 році. Його вважали найрозкішнішим палацом Європи аж до завершення будівництва Версаля в Парижі на початку XVIII-го століття.

У родини Медічі була лише одна проблема. Щоб потрапити зі свого нового будинку до обох офісів Уффіці, де працював Козімо, і Палаццо Веккіо, їхньої попередньої резиденції, Медічі мали перетнути Понте Веккіо - головний пішохідний міст Флоренції над річкою Арно.

Сьогодні сотні туристів юрбляться навколо ювелірних магазинів, розташованих на мосту, але тоді на ньому були крамниці м'ясників і чинбарів, які влаштовували свій бізнес ближче до річки.

Козімо I Медічі ухвалив сміливе рішення. Він наказав побудувати надземний прохід з одного боку Понте Веккіо, який мав простягатися від Палаццо Пітті до Уффіці.1564 року Джорджо Вазарі розробив проект критої галереї 1,2 кілометра завдовжки, яку офіційно звели на честь одруження сина герцога. Але Козімо мав й особистий інтерес. Він був людиною впливовою, боявся замахів і прагнув приховати своє приватне життя.

Частина коридору перетинає верхній балкон церкви Санта Фелічіта, що дозволяло родині Медічі відвідувати службу, не штовхаючись із простолюдинами або можливими вбивцями. Але найголовніше - коридор був приватною спорудою, побудованою на громадській території, що недвозначно натякало на повсюдну владу герцога. Втім, попри його величезний політичний і фінансовий вплив, не всі підкорилися вимогам будівництва. Сім'я Маннеллі відмовилася знести свою невеличку вежу, яка опинилася на шляху галереї, і перехід довелося будувати в обхід неї.

Сам коридор, без сумніву, не мав би жодної цінності, якби не приховані в ньому художні скарби.В галереї Вазарі розташована одна з найбагатших колекцій автопортретів художників. Її стіни прикрашають понад тисяча полотен митців від XVI-го століття до наших днів, серед яких - Дієго Веласкес, Марк Шагал, Пітер Рубенс і Рембрандт.Колекцію збирали наступні покоління Медічі, та й самі художники також дарували свої портрети галереї.

Сьогодні, щоби потрапити всередину коридору Вазарі, треба заздалегідь замовити екскурсію, а вартість квитка складає 89 євро за одного. Дітей до 12 років і відвідувачів на візках всередину не допускають.До коридору входять із галереї Уффіці, а виходять через непомітні двері біля гроту в розкішних садах Боболі позаду Палаццо Пітті. Фотографувати не дозволяють, а перебувати в коридорі можна тільки в супроводі співробітників Уффіці.

Багатьох відвідувачів розчаровує той факт, що в самій галереї можна провести лише годину, хоча гуляти тут можна було би цілий день, вбираючи унікальну атмосферу цього місця.Картини розвішені так щільно, що багато з них екскурсовод навіть не встигає назвати, а про те, щоб насолодитися шедеврами, навіть не йдеться.Попри це, екскурсія дає чудове розуміння цінності і значущості колекції. Якщо в більшості художніх галерей світу експонати розгруповані по напрямках, епохах і творчості окремих художників, в коридорі Вазарі картини висять у хронологічному порядку, і часто на тому самому місці, де їх повісили члени сім'ї Медічі.

Деякі автопортрети, як, приміром, той, де художник малює себе в дзеркалі, відображають оригінальний стиль, загалом не властивий живопису XVI-XVII століть. Інші роботи відкривають творчу особистість своїх художників - чимало автопортретів написані з гумором і навіть нахабством, якого не побачиш на багатьох полотнах тієї доби.

Галерея також стала свідком деяких драматичних подій XX-го століття. Так, увечері 26 травня 1993 року біля коридору Вазарі підірвався автомобіль із вибухівкою. П'ять людей загинули, багато отримали поранення, а ділянки проходу було сильно пошкоджено. Відповідальною за вибух вважають мафію.

У 1940-х роках Муссоліні під час візиту Гітлера наказав розширити вікна в частині коридору над Понте Веккіо. Кажуть, що краєвиди Арно і колекція творів мистецтва справили на диктатора таке враження, що єдиний міст, який фашисти не висадили в повітря під час відступу, був Понте Веккіо.

Стоячи біля цих вікон і оглядаючи класичний тосканський краєвид, цікаво спостерігати за натовпом туристів, які несамовито роблять селфі на тлі флорентійських вулиць. Багато хто з них й гадки не має про безцінну колекцію автопортретів, що приховалася прямо над їхніми головами.

Джерело