На алеї героїв-комсомольців встановлений бюст Галини Никитиной, вона була одним з керівників Харківського підпілля в роки окупації.

У тихому дворі на перехресті вулиць Мироносецкой і Петрівського встановлений ще один бюст Никитиной. Місце прохідне, це зручне зрізання через двір, проте мало хто знає про цей бюст

Історія короткого життя Никитиной теж маловідома.

У википедии написано тільки, що Галина Нікітіна - зв'язкова підпільного райкому комсомолу(повішена).

Процитую початок розповіді :

Масивна сіра будівля на Совнаркомовской вулиці, в центрі Харкова... У нім восени сорок першого розмістилося гестапо. Жителі міста обходили його стороною. А трьома кварталами вище, по Артема, 23, знаходилася основна явка підпільного обкому комсомолу.

Багато квартир в центрі міста були порожні в ті осінні дні. У них іноді з'являлися нові мешканці. В середині жовтня в квартиру № 19 вселилася Ганна Іванівна Нікітіна і її дочка Галина з чоловіком Петей.

 ...Харківський підпільний обком ЛКСМУ був створений на початку жовтня: перший секретар - Олександр Зубарев, другий, - Петро Глущенко, член обкому - Галина Нікітіна.

У підпіллі Зубарев став Петром Павловичем Ковалем, а Глущенко - Терентієм Игнатовичем Климчуком.

У обкомі партії Галя сказала, що її мати ні за що не хоче евакуюватися без неї.

-- Ну що ж, - відповіли їй, - це і добре, буде менше підозр...

Було вирішено, що Галя Нікітіна "вийде заміж" за "Петю Коваля". Цим можна було пояснити і переїзд на нову квартиру. Терентій Климчук став "племінником" Ганни Іванівни, щоб не викликати у сусідів підозр своїми візитами. Так усі члени обкому стали "родичами".

У їх руках були невидимі нитки досить розгалуженої мережі комсомольсько-молодіжного підпілля області, десятки явок і паролів.

Свою роботу обкомівцям довелося починати у важких умовах прифронтового міста, наводненого агентами гестапо і різного роду провокаторами.

 2 листопада відбулося перше засідання обкому, на якому було вирішено розповсюдити листівки про звірства фашистів. "Харків усіяний трупами повішених і розстріляних. Смерть за смерть, кров за кров"! - звала на боротьбу перша листівка підпільного обкому. У листопаді було поширено і звернення "До молоді Харківщини" із закликом зривати усі заходи окупантів.

У комунальній квартирі, особливо вночі, ніяк не вдавалося заглушити стук машинки. Тому довелося писати листівки від руки. Глущенко приходив після роботи і залишався ночувати у "тітки". Закрившись в другій кімнаті, при тьмяному світлі каганця обкомівці різноколірною тушшю писали полум'яні слова правди.

Коли почалася мобілізація молоді в Німеччину, обком звернувся до неї із закликом: "Саботуйте відправку в Німеччину"! І молодь, як тільки могла, ухилялася від вербування.

За ніч кожен з членів обкому устигав написати по п'ятнадцять-двадцять листівок. Частину з них передавали через зв'язкових в підпільні райкоми, а інші поширювали самі. Місто було розділене на сектори.

Галина Нікітіна зазвичай виходила рано вранці, з початком комендантської години. У її сектор входив центр міста, Сумський і Кінний базари. Петро Глущенко по дорозі на роботу, в міську їдальню, поширював листівки на базарі Благовєщенська, а Саша Зубарев - в районі біржі праці.

До січня сорок другого року вони написали і передали в підпільні організації області дванадцять різних текстів листівок. Понад шістсот екземплярів, написаних від руки, і тисячі, залишених обкомом партії, поширювали самі.

Обстановка в місті ставала усе більш загрозливою. Мало не щодня проводилися облави на базарах, в кінотеатрах, на станціях. Вже двічі Нікітіна потрапляла в облави.

Продовження на сайті http://www.molodguard.ru/

Одна з вулиць Харкова носить ім'я Галини Никитиной. Вулиця в Київському районі, між Веснина і Омською.