Кочережске джерело.
Уздовж невисокого крутого берега між дубовими гаями знаходиться «Кочережске джерело». Його видно з дороги на виїзді з с.Кочережки. Червонуватий відтінок на каменях каже, що у воді великий вміст заліза. Вмитися холодною джерельною водою завжди корисно в жаркий літній день.

(Google Translate) Перетину N 50° 00.000' E 36° 00.000' знаходиться в молодому сосновому лісі, 4-5 м від кордону з поля.

N 52° 00.000' E 20° 00.000'

вид з краю поля

вид з перетину на північ

вид з перетину на захід

вид з перетину на південь

вид з перетину на схід

с.Миколаївка (Дніпропетровський р-н). Схованка.
Схованка прімагнічена в кутку металевого швелера.

_______________________________________________________________________________________________

Історія села Миколаївка (Дніпропетровський р-н).
Миколаївка - село, Миколаївська сільська рада, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, Україна.
Код КОАТУУ - 1221485601. Населення за переписом 2001 року складало 1266 чоловік.
Є адміністративним центром Миколаївського сільської ради, в який, крім того, входить селище Сурське.
Село Миколаївка знаходиться на березі річки Суха Сура, вище за течією прімикат село Благовіщенка, нижче за течією на відстані в 1 км розташоване село Сурсько-Михайлівка (Солененскій район). По селу протікає кілька пересихаючих струмків з загатами. Через село проходять автомобільні дороги М-04 (E 50) і Т-0417.

Підстава села відноситься до першої половини 19 століття. Першими його поселенцями були вихідці з села Кам'янського (нині - місто Дніпродзержинськ).
У 1886 рік село називалося Карнауховскіе хутора де проживало 633 людини.
1989 року по перепису тут проживало приблизно 3800 осіб.

^{джерело тексту}

На території Миколаївки розміщена центральна садиба радгоспу ім. Жовтневої революції, за яким закріплений 5591 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 4730 га орних земель, з них 190 га - зрошуваних. Господарство спеціалізується на виробництві зерна, молока, овочів. У Миколаївці знаходиться також відділення радгоспу ім. Г. К. Орджонікідзе.
У селі - середня і восьмирічна школи, де 49 вчителів навчають 647 учнів, клуб із залом на 300 місць, 4 бібліотеки з фондом 22 тис. книг, дільнична лікарня на 50 ліжок, аптека, табір праці і відпочинку на 100 місць, дитячі ясла на 50 місць. До послуг населення - відділення зв'язку, автоматична телефонна станція, ощадкаса, чотири магазини, їдальня, пошивна майстерня. Три первинні партійні організації об'єднують 65 комуністів, дві комсомольські - 135 членів ВЛКСМ. Перша партійна організація в селі створена в 1931, комсомольська - в 1935 році. За трудові досягнення 41 житель Миколаївки відзначений урядовими нагородами. Тваринники А. М. Арсеева, Г. С. Лободенко і М. О. Шерстюк удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Підстава села відноситься до першої половини XIX ст. Першими поселенцями його були вихідці з села Кам'янського (нині місто Дніпродзержинськ).
Радянська влада встановлена ​​в січні 1918 року. У 1925 році селяни-бідняки організували в селі комуну «Червона поляна». У боротьбі проти гітлерівців брали участь 833 жителя Миколаївки, з них 418 - загинули смертю хоробрих, 287 - нагороджені орденами і медалями.
У центрі села в 1957 році встановлено два пам'ятники та обеліск на честь воїнів-визволителів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
^{джерело тексту}

с.Новоніколаевка (Дніпропетровський р-н). Схованка.
Схованка прімагнічена до металевій основі (див. фото). Щоб знайти просуньте праву руку.

______________________________________________________________________________________________

Історія села Новомиколаївка (Дніпропетровський р-н).

Новомиколаївка - село, Новомиколаївська сільська рада, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, Україна.
Код КОАТУУ - 1221486401. Населення за переписом 2001 року складало 1314 чоловік.
Є адміністративним центром Новомиколаївського сільської ради (підстава Володимиром Якович Лісняк в 1971 році), в який, крім того, входять села Зелений Гай і Сурсько-Клевцево.
Село Новомиколаївка знаходиться на лівому березі річки Мокра Сура, вище за течією на відстані в 2 км розташоване село Зелений Гай, нижче за течією на відстані в 3,5 км розташоване село Сурсько-Литовське, на протилежному березі - село Сурсько-Клевцево. Поруч проходять автомобільна дорога Т-0421 і залізниця, станція Платформа 233 км.

Засноване в 1858 році, названо в честь царя Миколи I.Также в 2008 році в цьому селі знайшли залізне спис, датуватися близько 500 роком до нашої ери.
За даними на 1859 в казенній селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії проживало 442 особи (229 чоловічої статі і 213 - жіночої), налічувалося 88 дворових господарств.
Станом на 1886 рік у селі Сурської волості проживало 490 чоловік, налічувалося 71 дворове господарства, існувала школа.
1908 населення зросло до 1037 осіб (525 чоловіки і 512 - жінок), налічувалося 170 дворових господарств.
Уродженка села Гонца Ася - українська художниця, живе в Черкасах.

^{джерело тексту}

Шмідт. Схованка.
Схованка АА примагнічена у другій. Прийшовши на місце можна сісти і подумати.

________________________________________________________________________________

Петро Петрович Шмідт (2 травня 1828 - 19 грудня 1888).

1 квітня 1876 - (за іншими даними - 19 березня 1876 року) найвищим указом в чині капітана 1-го рангу був призначений начальником міста і порту Бердянська. На цій посаді всіляко сприяв прискоренню будівництва порту, благоустрою міста Бердянськ, на свої кошти в 1878 заклав на Митній площі сад, який і понині носить його ім'я. За енергійну діяльність і досягнуті успіхи в будівництві порту і міста 27 травня 1885 Шмідт П. П. проведений в контр-адмірали.

^{джерело тексту и фото}

Бердянський Бичок. Схованка.

Схованка прімагнічена в трубі. Дуже людно. Шукати краще ввечері.

___________________________________________________________________________________

Бердянський Бичок.
Способи лову бичка аналогічні з «полюванням» на окуня або йоржа, але наш «герой» прожорливее, що робить його більш легкою здобиччю для рибалок.

  ^{источник фото}

   ^{источник фото}

   ^{источник фото}

Бичку не подобаються різкі перепади температури, атмосферного тиску, Сильний вітер. Найкращий кльов - в тиху малохмарну погоду.
Складнощів в технічному і тактичному плані немає. Якщо ловите з пірсу або на палях, то - в висок. А якщо на піщаних мілинах - робите занедбаність, вимотує провис волосіні і чекаєте клювання. Про неї сигналізує кінчик вудилища.
Для лову використовуйте звичайне телескопічне вудилище з котушкою. Бажано, щоб його вершинка була чутливою.
Основна волосінь: 0,3-0,4 мм. Повідці - 0,25 мм. Гачки з довгою цівкою, № 8-10.
Вантаж - ковзний «оливка», 5-10 грамів, залежно від хвилювання моря. На кінці волосіні - петля, до якої прикріплений поводок з гачком (я використовую один гак, деякі рибалки - два, а то й три).
У тиху безвітряну погоду можна замість гачків з грузилом використовувати окуневу блесенку, надівши на гачок насадку, яку ви використовуєте на риболовлі. Як ласощі для бичка служать хробаки, шматочки м'яса, кальмара, печінки і т. д.

Рецепти приготування
Спіймати бичка - половина справи. Важливо вміти правильно його приготувати. До речі, зараз у продажу він є і в свіжому вигляді, і коштує недорого: 5-6 грн. за 1 кг.
Потрібно готувати тільки свіжоспійманої. Решту рибу краще засолити. Дуже смачний смажений бичок. Але є і більш складні рецепти, які не залишать байдужим жодного гурмана.

Запечені з помідорами і сиром
Крім бичків, знадобляться продукти: борошно, масло рослинне і вершкове, помідори, соус томатний, прянощі, сир твердий, сіль.
Бички ретельно моєму під холодною проточною водою, обсушуємо, солимо, обвалюють у борошні й обсмажуємо з обох сторін. Помідори нарізаємо кружечками і злегка обсмажуємо на вершковому маслі.
У форму наливаємо томатний соус (200 г), додаємо естрагон (або іншу «пахучу» траву), викладаємо обсмажену рибку, потім - обсмажені помідори. Заливаємо соусом (200 г), посипаємо тертим сиром і запікаємо в духовці до готовності. Ну дуже смачно!

Котлети «Рибальські»
Для них підійдуть дрібні і середні екземпляри.
Моєму рибу - 1-1,5 кг, відрізаємо голову і хвіст, патрає і обрізаємо все плавники (луску знімати не треба). Чистимо дві цибулини. Беремо 200 грамів сала (можна солоного) і зрізаємо шкурку. Два рази пропускаємо бичків, сало і цибулю через дрібну сітку м'ясорубки.
Перемішуємо, солимо, перчимо. Можна додати одне яйце і шматочок хліба. З отриманого фаршу формуючи котлети, паніруємо в сухарях чи в борошні й обсмажуємо на соняшниковій олії.
Кладемо обсмажені котлети в каструльку, робимо підливу з овочів (цибуля + морква + томат), заливаємо котлети і тушкуємо під кришкою 5-10 хв.
^{Наталья Плугина. источник текста}

Жебраки Дніпропетровська. Фотополювання квест.

Згідно з тлумачним словником Ушакова, жебрацтво - це заняття жебрацтвом або постійне, набридливе приставання з проханнями про що-небудь.
В СРСР жебрацтво розглядалося як форма паразитизму і прагнення ухилитися від суспільно корисної праці, і за нього передбачалася кримінальна відповідальність. У сучасній Росії жебрацтво є основним заняттям бомжів.
Існують також спеціалізуються в даній сфері кримінальні угруповання, які змушують займатися жебрацтвом бомжів і неповнолітніх.

^{джерело тексту}

Тепер розглянемо завдання.

Пропоную фотополювання на жебраків. Перших двох викладаю як старт квесту і цим поповню колекцію на сайті.

Для отримання заліку потрібно:

• Знайти і сфотографувати жебрака, якого немає на сторінці квесту і в звітах учасників.
• Розмістити у звіт фотографію жебраки і місцевості.
• Вказати адресу або координати зробленого фото.
• Створені фотографії повинні бути в межах м. Дніпропетровськ.

При створенні звіту потрібно ввести відповідь на контрольне запитання цифру «555».

_______________________________________________________________________________________________

На перехресті пр.Карла Маркса - вул.Карла Лібнехта.

пр.Карла Маркса, 46

с.Сурсько-Литовське. Схованка.
Схованка прімагнічен до металевого швелеру під «третьої».

_______________________________________________________________________________________________

Історія села Сурсько-Литовське (Дніпропетровський р-н).

Сурсько-Литовське - село, Сурсько-Литовське сільська рада, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, Україна.
Код КОАТУУ - 1221487501. Населення за переписом 2001 року складало 4264 людини.
Є адміністративним центром Сурсько-Литовського сільської ради, в який не входять інші населені пункти.
Село Сурсько-Литовське знаходиться на березі річки Мокра Сура, вище за течією примикає село Сурсько-Клевцево, нижче за течією на відстані в 1,5 км розташоване село Новоолександрівка. Через село проходять автомобільна дорога Т-0421 і залізниця, станція Сурське.

Виникнення поселення на місці сучасного села припадає на кінець 18 століття, коли після перемоги російських військ у російсько-турецькій війні 1787-1791 років почалося інтенсивне заселення земель Південної України.
30 травня 1793, згідно з царським указом, селяни казенної суконної мануфактури з міста Дубровно Могилевської губернії переводилися в Катеринослав. У липні 1794 року для роботи на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 людини. Їх розмістили по навколишніх казенним поселенням. Навесні 1795 вони переїхали в побудовані для них по берегах Мокрої Сури будинку. Через неврожай, нестачі продуктів та питної води, що спричиняло хвороби, поселенці виснажувалися, їх кількість за 4 роки після переселення зменшилося на 599 осіб.
У перші роки після заснування поселення не мало офіційної назви. Але вже в 1798 році в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинської, а в іншому - як слобода Сурське. На початку 19 століття за селом закріпилася назва фабричної слободи Сурсько-Литовської.
На початку 19 століття тут побудували прядильню і ткацького клинка з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської фабрики. Однак ці майстерні проіснували недовго.
Завдяки Свему близькому розташуванню біля великого промислового центру, яким у другій половині 19 століття став Катеринослав, зростає кількість населення Сурсько-Литовського. Так, в 1858 році населення складало 1417 жителів, в 1884 - 2442 жителя, у 1897 - 3656 жителів. Село стало центром Сурської волості Катеринославського повіту.
На початку 20 століття в селі було відкрито церковно-приходська школа і двокласне училище.
^{джерело тексту}
На території Сурсько-Литовського знаходиться центральна садиба радгоспу «Першотравневий», створеного в 1969 році на базі колгоспу ім. Ф. Е. Дзержинського. За господарством закріплено 6338 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 5154 га орних земель. Основний напрям економіки радгоспу - виробництво зерна і молока.
У селі розміщено відділення районного об'єднання «Сільгосптехніка».
У Сурсько-Литовському - середня школа, в якій 38 вчителів навчають 568 учнів, клуб із залом на 450 місць, дві бібліотеки з фондом 21,7 тис. книг, лікарня на 50 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, аптека, дитячий комбінат на 100 місць. До послуг населення - відділення зв'язку, радіовузол, автоматична телефонна станція, ощадна каса, комбінат побутового обслуговування, сім магазинів, їдальня.
Чотири первинні партійні організації об'єднують 98 комуністів, три комсомольські - 206 членів ВЛКСМ. Перша партійний осередок в селі створена в березні 1922, комсомольська - в 1921 році. За самовіддану працю 160 жителів села нагороджені орденами і медалями Союзу РСР, з них колишній комбайнер, нині пенсіонер А. Д. Дибрін, трактористи А. Ф. Павлов і В. Ф. Скляренко, ланковий І. П. Федоров - орденом Леніна; тракторист радгоспу В. Є. Іванов - орденом Жовтневої Революції. Колишні колгоспники П. А. Бойченко та А. Д. Парфенов удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
Спілкування з робітниками Катеринослава надавало революціонізуюче вплив на селян Сурсько-Литовського. Особливо це позначилося в період першої буржуазно-демократичної революції в Росії. В наприкінці грудня 1905 року жителі Сурсько-Литовського виступили на підтримку селян села Солоного, де в той час відбувалися заворушення. Збройні селяни Сурсько-Литовського не пропустили направляється в Солоне стражника, а також сповістили селян Солоного про просування в їх село карального загону. Після придушення селянського повстання були заарештовані члени Сурсько-Литовського волосного відділення Всеросійського Селянського союзу. Радянська влада в селі встановлена ​​в січні 1918 року. У боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни брали участь 715 жителів села, з них 169 - отмечепи урядовими нагородами, 248 - віддали своє життя за Батьківщину. Воїнам - визволителям Сурсько-Литовського від гітлерівців у селі в 1958 році споруджено пам'ятник.
11 вересня 1967 тут відкрито пам'ятник Ф. Е. Дзержинському. Уродженцем Сурсько-Литовського є Ф. П. Решетніков - радянський живописець і графік, народний художник СРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР.
У 1967 році чисельність населення Сурсько-Литовського становила 4330 жителів. В селі була дільнична лікарня на 35 місць, ФАП, пологовий будинок, середня і початкова школи, дитячий комбінат. Установи сфери побуту: 9 магазинів, їдальня, швейна і Телемайстерня.
У 1989 році за переписом тут проживало приблизно 4700 жителів.
^{джерело тексту}

Пам'ятник літак МіГ-15 на постаменті в с.Осипенко (Бердянський р-н).
Пам'ятник літак МіГ-15 встановлено на постамент в 1985 році.

Храм Святого Духа в с.Сурсько-Литовське (Дніпропетровський р-н).
Храм Святого Духа в с.Сурсько-Литовське (Дніпропетровський р-н) почали будувати в 2008 році і він буде точною копією Фороської храму.

За ескізним проектом новий храм буде в точності нагадувати храм Воскресіння Христова у Форосі, який побудований за проектом відомого академіка архітектури Миколи Михайловича Чагіна у візантійському храмовому стилі.
12 листопада 2011 для споруджуваного храмового будівлі були освячені нові хрести і куполи. Це передостанній чин освячення перед відкриттям храму для відвідування його віруючими.
Даний храм зводиться на місці першої дерев'яної Духівському церкви, зведеної ще в 1806 році і спаленої більшовиками в 1934 році.
^{джерело тексту}