м.Львів. Пам’ятний знак Амвросію Бучмі

БУ́ЧMA Амвросій Максиміліанович (14. 03. 1891, Львів – 06. 01. 1957, Київ) – актор, режисер. Брат О. Бучми-Левицької, чоловік В. Бжеської, названий батько І. Бжеського, дід В. Заболотної. Нар. арт. СРСР (1944). Проф. (1940). Сталін. премії (1940, 1949). Держ. нагороди СРСР. На сцені від 1906 (хорист і танцюрист театру т-ва «Руська бесіда», Львів). 1914–15 – унтер-офіцер австро-угор. армії, 1915–17 перебував у рос. полоні. Від – 1918 актор Театру М. Садовського і студент Київ. муз.-драм, ін-ту. Засн. і кер. Нового Львів. театру (Стрий, 1919), Театру ім. І. Франка (Вінниця, 1920), Театру-студії ім. І. Франка (Черкаси, 1921). У 1922–35 (з перервою 1926–30 – кіностудія Всеукр. фото-кіноуправління, перші ролі у кіно) – провід. актор театру «Березіль»; 1936–57 – провід. актор і реж. Київ. академ. укр. драм. театру ім. І. Франка. Під час 2-ї світ. війни 1942–43 очолював 2-у фронт. бригаду театру на Сталінгр. і Донському фронтах. 1945–48 – худож. кер. Київ. кіностудії худож. фільмів. Акторським дебютом була ремарка «вносять самовар» у виставі «Батькова казка» І. Карпенка-Карого (успішно зіграний без тексту Старий Лакей). Б. притаманні рідкісна сценічна правдивість, глибин. психологізм, філос. тлумачення ролей. Мав оперний голос (Йонтек, «Галька» С. Монюшка), грав на скрипці. Починав як герой-неврастенік (Освальд, «Примари» Г. Ібсена; Корній, Мулен у п’єсі «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), але зразу ж виявив широчінь жанрового діапазону. Досконало володів прийомами мовленн. виразності, пластикою, мімікою. Б. – актор могутнього трагедій. таланту, виконував також комедійні ролі, що здебільшого сприймалися як трагікомедійні. У режисурі поєднував ексцентричність із психол. правдою яскраво виявлених почуттів. Основою ролі вважав внутр. особистий ритм (школа «Березоля» і вроджена музикальність), широко користувався виразною актор. деталлю, що розкривала підтекст і суть образу. Автор статей з питань актор. творчості (зб. «З глибин душі», К., 1959). Серед учнів – Н. Копержинська, К. Степанков, В. Туз. Свої твори Б. присвятили М. Рильський, П. Тичина, О. Ільченко (роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця», 1958). Ім’ям Б. названо пароплав, вулицю в Києві, запроваджено премію НСТДУ за найкраще виконання чол. ролі. Встановлено пам’ятник на могилі (Байкове кладовище) і на тер. Одес. кіностудії; меморіал. дошку в Києві на будинку по вул. Володимирська, № 14, пам’ятний знак-барельєф у Львові на розі вул. Озаркевича та пл. Св. Юра, на місці будинку, де пройшли молоді роки артиста (2003, арх. В. Каменщик, скульптор Т. Бриж). Знято д/ф «Амвросій Бучма» (1961), т/ф «Амвросій Бучма» (1999, реж. О. Ільїнська).

 Джерело тексту і фото