м. Львів. Кам'яниця Фаурбахівська

Історія

Кам’яницю зведено у другій половині XVI ст. на місці готичного будинку, знищеного пожежею. Ділянка спершу належала лавнику Вольфу Шольцу (Szolc). Пізніше власником був вроцлав’янин Адам Фаурбах, або Фауербах (Faurbach), і звідси походить традиційна назва: “кам’яниця Фаурбахівська”. У XVII ст. тут мешкав історик і політичний діяч Самуель Кушевич (Kuszewicz).

У 1786 р. Фаурбахівську кам’яницю перебудували. У ХІХ ст. добудували четвертий поверх, і будинок отримав близький до сучасного вигляд. 1916 р. “ґроно консерваторів” дало згоду на встановлення вітрини та розширення віконного прорізу партеру. Автором проекту вітрини був львівський будівничий Соломон Рімер (Riemer). 1936 р. реконструйовано каналізацію. З 2006 р. тривають роботи з реконструкції флігеля.

Зараз будинок перебуває на балансі міста (власник – територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради). Приміщення першого поверху орендують приватні підприємства. Тут влаштовані крамниця і кафе.

Кам’яниця Фаурбахівська є пам’яткою архітектури і містобудування національного значення (постанова № 970 Ради Міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року). Ох. № 326/25. 

Архітектура

Кам’яниця, включена у західний тракт периметральної забудови львівського Ринку, знаходиться на видовженій ділянці, яка межує з парцелею буд. № 8 на вул. Театральній. Має спільне внутрішнє подвір’я з сусіднім будинком, розташованим на пл. Ринок, 28. Між ділянками простежуються залишки колишнього граничного муру.

Будинок цегляний, на стрічкових фундаментах, з пивницями, чотириповерховий, в плані має прямокутну форму. Південну частину ділянки займає чотириповерховий флігель, витягнутий за віссю “схід-захід”, що знаходиться на подвір’ї. Сучасна планувальна структура будинку остаточно сформувалася після реконструкції 1786 р. На рівні пивниць збереглося традиційне для ренесансного Львова двотрактове планування з передпоріжжям, на партері – дводільне тритрактове.

Композиція чільного фасаду симетрична, вирішена у стилі класицизму. Вісь симетрії акцентується балконом над арковим прорізом входу та трикутним сандриком над центральним вікном другого поверху. Інші віконні обрамування, з сандриками та консолями підвіконних карнизів, мають строгу класицистичну форму. Четвертий поверх, добудований у ХІХ ст., відділено тягою. Площину фасаду завершує карниз широкого виносу на модульйонах. У партері влаштовані двері та вітрини торговельних закладів. З XVII ст. зберігся ренесансний портал у білокам’яному обрамуванні.

Мурування першого поверху на фасаді флігеля, у подвір’ї, зберегло давні вставки кам’яних блоків. Уздовж верхніх поверхів проходять балконні галереї з входами до помешкань.

У пивницях та партері основного блоку будівлі збереглися склепіння XVIII ст. Вузька сходова клітка з дерев’яними сходами походить з ХІХ ст. Планування помешкань – анфіладного типу.

Пам’ятка частково зберігає план, типовий для ренесансної кам’яниці, розташованої в історичному середмісті.

Джерело тексту