Катер МК-4. Жуків острів.

Зображення користувача A.G.
  • Атрибуты:
    • Особенности кеша,
    • Рекомендации,
    • Рекомендуется с детьми
  • Теги:
    • Корабль,
    • Пам'ятники

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьКиїв
Опис

На Жуковому острові іржавіє пам’ять. Невеличка така. У вигляді катера МК-4 серії Я-5/М. Суден такого класу є у світі лише чотири – три в Росії та один у Києві. І якщо росіяни пильно оберігають свої експонати, то доля київського “екземпляра” наразі під великим питанням.

Народжений війною

Катер побудовано в 1942 році на стапелях заводу № 345 Народного комісаріату суднобудівної промисловості (нині це Ярославський суднобудівний завод). Судна цього класу не мали офіційних назв, але швидкі на вигадку моряки одразу дали новачкам ім’я “Ярославець”. Верткі мов дзиґи, їх проектували як тральщики й катери ППО для охорони баз та переправ. Знаковим у долі для них став жовтень 1942 року, коли катери було включено до складу ВМФ як мінометний катер МК-4. Уже з травня 1943-го він брав участь у бойових діях в складі Волзької військової флотилії. 10 жовтня 1943 року МК-4 у складі першого загону мінних катерів зараховано до складу новоствореної Дніпровської військової флотилії, уже третього складу.

Ця флотилія зажила слави під час оборони Києва у 1941-му. Не менш цікавий і її довоєнний шлях. Створена у 1919 році, вона брала активну участь у громадянській війні. Розформували її 1920-го. Вдруге флотилію сформували через одинадцять років і розформували в 1940-му. Під час оборони Києва 1941-го була відома як Пінська військова флотилія. Частина катерів загинула в боях, а іншу потопили моряки, коли стало зрозуміло, що ситуація безвихідна. Фактично флотилія як військове формування припинила існування. Офіційно її розформували у жовтні 1941 року.

Третє народження Дніпровської флотилії припадає на 1943-й. Восени кораблі ДВФ залізницею доправлено до маневреної бази на Десні біля села Пирогівки, що за 125 км від Чернігова.

Роботи морякам довго очікувати не довелось. Уже в березні 1944 року катер МК-4 увійшов до складу першого загону мінних катерів, до другої бригади річкових катерів, котру було розгорнуто спочатку на Березині, а потім переведено до Прип’яті. Так катер почав виконувати бойові завдання: протягом чотиримісячних боїв від березня до червня 1944 року МК-4 провів 17 реактивних стрільб по ворогу, 21 раз брав участь у відбитті повітряних атак. Зокрема на рахунок екіпажу записано два збитих літаки Люфтваффе. Задіювали його і в десантних операціях.

Катер врятували у 1980-х, а сьогодні його можемо втратити

Навесні 1944 року частину річкових кораблів перебудували в тральщики. Після переобладнання “Ярославець” розміновував прибережні морські райони, гирло Дунаю. Тралення Чорного моря було завершено 1953 року. Відтоді розпочалась уже цілком мирна робота бойового катера. Після чергового ремонту в 1954 році назвали ВРД-301. Тепер він мав і нові функції – забезпечував водолазні та аварійно-рятувальні роботи у складі аварійно-рятувальної служби Чорноморського флоту. У 1970 році катер виведено зі складу ВМФ, а вже наступного року передано Київському експедиційному загону підводно-технічних робіт. Нарешті в “дідуся” з’явилося повноцінне ім’я – “Акваланг”. У 1980 році після 38 років служби за технічним станом річковий корабель списали. Але моряки зробили все, щоб “дідуся” не пустили під різак. У рік 35-річчя Перемоги його перевезли на Жуків острів, на територію бази водолазного загону. Більше того, раритет залишили на балансі організації як пам’ятку. Трохи згодом постамент прикрасила табличка з описом бойового шляху МК-4. Однак ніколи історичний катер не мав гідного фінансування. А нині, коли острів забудовують, до маленького кораблика усім байдуже.

Окрім водолазів, про катер сьогодні дбають ветерани флоту. Один з керівників Київської громадської організації “Товариство ветеранів розвідки ВМФ” Олександр Чудновець розповів про плани щодо майбутньої долі “Ярославця”: “Ми ведемо перемовини з адміністрацією музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році” в Нових Петрівцях на Київщині, щоб перенести катер на територію музею. Потрібно лише знайти кошти на ремонт і перевезення. Катер поставлять або на постамент, або на відкритому майданчику на території музейного комплексу під охороною. В останньому випадку ми зможемо облаштувати на його борту морський музей. Ми готові вислухати будь-які пропозиції щодо порятунку катера”.

Довідка “Хрещатика”

Водотоннажність катера в повному вантажі з нормальним запасом пального – 23,4 тонн, вага без навантаження з пальним і командою – 19,6 тонни, довжина найбільша – 18,71 м, ширина – 3,4 м, осідання – 0,98 м. Головним двигуном катер мав 4-тактний дизельний двигун Челябінського тракторного заводу М17 потужністю 65 к/с, при 850 об/хв, що забезпечувало швидкість ходу в 10 вузлів. Запас пального нормальний – 950 кг, граничний – 4000 кг, мастила машинного – 50 кг. Озбро-єння катера складалося з мінометної установки М-8-М, з реактивними снарядами РС, калібром 82 мм і 2 великокаліберних кулеметів ДШК калібром 12,7 мм. Екіпаж катера налічував 10 осіб.

Джерело

Як дістатися до точки: 
Доїхати до точки входу (не бійтеся заїжджати у ворота з дороги). Далі через хвірточку - пішки до Катера.
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку