"Тарасова світлиця" на Тарасовій горі в м.Канів

Зображення користувача Vikont.
  • Теги:
    • Музей,
    • Інфраструктура

Оцінка: +9 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаЧеркаська областьКанів
Опис

Вперше така хата на народні кошти була збудована на Тарасовій горі у 1884 році одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, коли 1 серпня на ній був встановлений чавунний пам`ятник-хрест, виготовлений на заводі Термена в м.Києві.

Стояла ця хатина поблизу поетової могили. В одній її половині жив Іван Олексійович Ядловський (1846 – 1933 рр.), котрий півстоліття вірно охороняв Шевченкову могилу. Після смерті був похований на території заповідника.

В другій половині – викладач Канівського докласового училища Василь Степанович  Гнилосиров (1836 – 1900 рр.), разом з членами Київської Старої Громади створив так звану Тарасову світлицю, перший народний музей поета. Спершу він був дуже скромний і мав лише декілька експонатів. Згодом люди заквітчали його рушниками, плахтами, квітами, вінками.

У 1888 році відомий художник І.Ю. Рєпін на замовлення старогромадівців для Тарасової світлиці виконав портрет Тараса Шевченка. Цього ж року канівський нотаріус Захарій Краковецький зі своєю родиною дарує сюди ікону Нерукотворного Спаса з дарчим написом.

У 1897 році у першому народному музеї Кобзаря з`являється Книга вражень для відвідувачів. Її появі ми завдячуємо В.С. Гнилосирову. Спершу він сам робив записи про поетових шанувальників, які приходили до його могили. А потім вирішив замовити спеціальну Книгу, до якої відвідувачі могли б робити записи самі. У 1893 році така Книга була виготовлена, та, на жаль, з`явилася вона в Тарасовій світлиці лише через 4 роки. Покласти її раніше не дозволяла місцева влада.

Коли в 30-х роках минулого століття почалося будівництво сучасного музею, хатину розібрали. І як не намагалися працівники музею відтворити хоча б інтер’єр Тарасової світлиці – все було марно.

І нарешті, у зв`язку з підготовкою до 175-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, Рада Міністрів України приймає у 1987 році постанову «Про додаткові заходи щодо благоустрою пам`ятних місць, пов`язаних з життям і діяльністю Т.Г.Шевченка». Один із її пунктів передбачив відновлення на території Шевченківського заповідника першого народного музею Кобзаря – Тарасової світлиці. Над проектом відновлення хати працювала група архітекторів Київського науково-дослідного інституту архітектури під керівництвом доктора архітектури Ю.Ф. Хохла. Кошти на будівництво дало Республіканське Товариство охорони пам`яток історії та культури, очолюване тоді академіком П.Т. Троньком.

Поставити хату на тому місці, де вона колись стояла, було вже неможливим. Тому й було вирішено відновити її за сучасним музеєм, неподалік від могили І.О.Ядловського.

Урочисте її відкриття відбулося 3 серпня 1991 року.

Все в хатині, як і колись. В одній половині – Тарасова світлиця. В другій половині – відновлено кімнату, в якій жив охоронець Шевченкової могили.

У її відтворенні велику допомогу надали родичі Івана Олексійовича. Вони передали сюди цілий ряд меморіальних речей: мідний кухоль, лампадку, одяг бабусі Мелашки (дружини І. Ядловського), круглий стільчик, на якому колись Іван Олексійович вирізував дерев`яні ложечки і дарував людям.

Серед подарованих родичами речей можна побачити і 2 самовари, з яких у свій час їхній дідусь пригощав запашним чаєм із польових трав поетових шанувальників, серед яких були: Леся Українка і Ольга Кобилянська, Микола Лисенко і Володимир Винниченко, Іван Труш і Олександр Барвінський, Сергій Єфремов і Микола Біляшівський та багато інших.

На стіні – фото Івана Олексійовича, його дружини Меланії, дітей: Параски, Насті, Данила, Павла.

Посилання на текст.

Звіти
Зображення користувача VoloksboR.
2 Фото
VoloksboR
Зображення користувача prokhozhijj.
1 Фото
prokhozhijj
0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку