Пам`ятні дошки на будівлі СШ № 68 Ілляшевській В.К. і Баглаю С.М., м. Дніпропетровськ

Пам'ятні дошки на будівлі СШ № 68 підпольщиці Ілляшевській В.К. і загиблому в Афганістані Баглаю С.М.

Ілляшевська Варвара Костянтинівна, 1903 р. н., Дніпропетровська обл. Участниця антифашистського підпілля. Розстріляна гітлерівцями 23.02.1943 р. 
Джерело.

Баглай Сергій Миколайович - прикордонник, командир протитанкового кулеметного взводу.
Народився 25 січня 1959 р., загинув 3 травня 1982 р. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Ще школярем Сергій мріяв про військову форму, душа хлопця жадала подвигу - по-юнацьки наївно уявляв його. Все малював в романтичномі світлі. Реальність розвіяла створене уявленням. Але значно пізнише гостріше стало почуття обов'язку і гідності за тих, хто ризикує своїм життям заради миру і щастя людей. Ризикував і він, подаючи приклад іншим, і став відомим в полку хоробрим солдатом, потім - командиром відділення і ще згодом - взводним. Його нагороджували медаллю «За бойові заслуги».
Розвідку обстріляли моджахеди. Ясно було, що сидять вони за рікою міцно і без бою через міст не пропустять. Баглай наказав своїм кулеметникам прикривати вогнем групу десантників. Вони хотіли з ходу, кидком проскочити міст і заволодіти зручною позицією. Але супротивник неочикувано вдарив з тилу. Група опинилась притиснуою до скель. Ситуація склалась критична. Треба вистояти. Але як протриматись, коли ворог перевершує чисельністю вчетверо? Воїни ховались від куль в розщілинах, хто за камінням, але вогонь вести не лишали. Автомат Сергія перегрівся від тривалої роботи. Зкінчились набої. Прапорщик від'єднав магазин, в цей момент він побачив, як двоє підкрадаються до кулеметного розрахунку. Злість і ненависть вскипіли в грудях. Перемагаючи біль у вибитьй нозі, він швидко вставив новий ріжок і дав коротку чергу. Потім кинувся за третім, що крався слідом, і тут же впав, від розриву міни. Бій тривав. МБунтівники так захопились, що залишили без прикриття міст. Десантники скористувались цим і при підтримці кулеметного взводу прапорщика Баглая кидком захопили його, потім вдарили усіма силами. В цей час підійшли санітари і надали медичну допомогу Сергію. Осколок потрапив в порожнину живота, і його евакуювали до санбат, звідти до шпиталю, де він помер через три дні.
Так вже сталося, що Сергій став першим в Амур-Нижньодніпровському райвійськоматі воїном-інтернаціоналістом, загиблим в Афганістані. Супроводжуючі однополчани привезли труну з тілом і встановили в клубі завода гірничошахтного обладнання для прощання. На цьому підприємстві Сергій працював до армії, тут займався в радіоклубі ДССААФ.
- Мені довелось бути на похоронах, - розповідає співробітник райвійськомату Григорьїв. - Там я дізнався від його рідних, що ще раніше Сергій приїздив у відпустку через поранення і залишив вдома 12 фотографій своїх бойових товаришів, загиблих в Афганістані. «А 13-та моя, - сказав він на прощання, - згадуйте, якщо доведеться не повернутись». В этой же день записав на магнитну плівку сою розповідь про службу і своїх друзів.
Джерело.