Пам'ятник Іванові Франку в м. Винники

Зображення користувача dombrovskii_a.
  • Теги:
    • Пам'ятники,
    • Франко Иван Яковлевич

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаЛьвівська областьВинники (м. Львів)
Опис

Пам'ятник Іванові Франку в м. Винники

Пам'ятник українському письменнику Іванові Франку, що розташований на вул. Галицькій, 54 перед корпусом СЗШ №47 був повторно відкритий 1978 р. 
Вагомий внесок у дослідження пам’ятника зробили - Зеновій Слота (Почесний громадянин Винник) та Володимир Гаврилів (відомий винниківський журналіст). 
Після війни у Винниках радянська влада нищила культові будівлі. І тоді в 1949-1953 рр. знищила скульптуру св. Яна, яка стояла при вході до парку тютюнової фабрики, на повороті серпантинної вулиці Шевченка та фігуру Божої Матері (кут вул. Галицької - Шевченка). Любомира Пивовар, працівниця фабрики, запропонувала встановити на цьому місці пам’ятник Іванові Франку. 
Цю пропозицію підтримала голова фабричного комітету Павлина Москаль та інші працівники фабрики. Тютюнова фабрика виділила кошти, за які на Львівській скульптурній фабриці був виготовлений бюст І. Франка з гранітної крошки. Наознаменування 100- річчя з дня народження (1956 р.) погруддя І. Франка встановлені у Винниках, а також - містах Самборі та Трускавці, с. Середпільці Радехівського району. 
У серпні 1956 р. його встановлено на високому постаменті при вході до парку. На цоколі знаходилася мармурова пластинка еліптичної форми з написом: «І. Я. Франко», а внизу: «1856-1916». Під написами були лаврові листочки. У кінці серпня того ж року відбулося урочисте відкриття пам’ятника, на якому були присутні мешканці Винник, Лисинич, Підберізців, Чишок, гості зі Львова та представники української діаспори із-за кордону. Урочисту церемонію відкрив секретар Винниківського райкому партії Василь Пірко.
На урочистості виступи представники з Хорватії, Чехословаччини, Великобританії, гості зі Львова – Ростислав Братунь та Дмитро Павличко, історик Володимир Грабовецький та винниківський краєзнавець Михайло Керницький. Виступи були патріотичні як на той післясталінський період.
Відбувся величавий концерт. На ньому виступив хор тютюнової фабрики (керівник Микола Кузик), молодь та учні шкіл читали поетичні рядки І. Франка, урочисто прозвучав твір «Вічний революціонер».
1963 р., коли директором Львівської тютюнової фабрики стала Лариса Вербіцька, відбулися зміни: було заплановано збудувати на території фабрики великі складські приміщення. Питання це розглядалося на засіданні виконкому міської ради. Більшість радила винести склади сировини за місто, щоб зберегти такий гарний парк зі сценою та великою площею, заповненою лавами для глядачів. Це не допомогло. Користуючись підтримкою секретаря райкому та міському, керівництво фабрики знищило парк, збудувало великий багатоповерховий будинок. 
1973 р. сталося найгірше: розвалено і заховано (у складське приміщення фабрики) пам’ятник І. Франку. За наказом директора фабрики, Лариси Вербицької, на пам’ятник закинули ланцюги й варварським способом за допомогою трактора скинули з постаменту. Мешканці міста цей вчинок зустріли з обуренням. Виникло багато пропозицій: від протесту до покарання керівників та виконаців. Порадившись у Спілці художників Львова було складено листа адресованого Раді Міністрів України. 
1974 р. Василь Брода повіз лист-заяву до Києва (зібрано 100 підписів мешканців міста). На відповідь не довелося довго чекати: «Справу передано до Львівської міської Ради». Після довгих зволікань прийшла усна відповідь такого змісту: учнівський колектив школи №47, що знаходиться у Винниках, по вул. Леніна (тепер вул. Галицька), 54 звернувся до дирекції тютюнової фабрики з проханням  подарувати школі пам’ятник І. Франка, який фабрика демонтувала і зберігає на складі. Шкільний колектив бореться за присвоєння середній школі №47 звання ім.Івана Франка.
Пам’ятник встановили перед приміщенням школи у 1978 р.,  відгородивши його від будинку і садиби огорожею, залишивши вільний доступ до нього з вулиці. Працівники фабрики зробили все своїми силами і коштом (ініціатором був головний інженер фабрики Євген Хомик).
Окремі громадяни були переконані, що це інший пам’ятник, оскільки бюст не полірований, а матовий. Проте вдалося встановити, що це саме цей бюст, тільки пофарбований спеціальною синтетичною фарбою, також було відреставровано побиту під час демонтажу голову. 
Після проголошення Незалежності України школа відгородила пам’ятник від вулиці, і тепер він знаходиться на території школи.

джерело

 

0
Ваш голос: Ні
Збір матеріалів

Повернутися до початку