Могила І.О.Ядловського на Тарасовій горі в м.Канів

Понад тридцять років — до останніх своїх днів — про збереження й упорядкування могили на Чернечій горі клопотався Варфоломій Шевченко, троюрідний брат Тараса Григоровича. Щоб зберегти для нащадкiв могилу Шевченка, троюрiдному брату поета доводилося орендувати землю пiд неї у Канiвської мiської думи.

З 1873 по 1894 рік громадським доглядачем Шевченкової могили був викладач канiвського двокласного училища, журналіст, письменник Василь Гнилосиров (псевдонім — А. Гавриш). Турботами його і Варфоломія Шевченка на горі згодом було збудовано хату для сторожа Івана Ядловського. У другій половині хати і діяла «Тарасова світлиця» — перший народний музей поета.

У 1884 роцi в побудовану бiля могили Шевченка просту селянську хату вселився канівський міщанин, а за сумісництвом — сторож могили Іван Ядловський. Василь Гнилосиров з цього приводу згадував:

«22 квiтня порiшили пустити в сусiди канiвського мiщанина Iвана Ядловського, чоловiка 34 лiт, трохи грамотного, бадьорого, з толком у головi, бо вiн собi швець, розумiє i коло садовини, має жiнку моторну i п'ятеро дiтей».

Троюрідний брат Тараса Шевченка Варфоломій Шевченко запропонував Івану Олексійовичу стати доглядачем Кобзаревої могили, на що той відразу погодився.

Народився 18 червня 1846 року у Каневі, підлітком зустрів тут Шевченка, пізніше брав участь у похованні поета на Чернечій горі.

Ядловський зобов'язувався доглядати за могилою Кобзаря 5 років, але цей термін виявився набагато більшим. Біля півстоліття він охороняв могилу поета, доглядав дерева і квіти біля неї. У цій справі йому допомагали діти.

У 1884 році Іван Ядловський з родиною (дружиною і п'ятьма дітьми) оселяється у правій половині хатини, збудованої поблизу поетової могили. У цій хаті доглядач жив до того часу, поки не збудував власну оселю під Тарасовою горою. Сім'я у нього була велика: шість синів і три доньки. В хаті під горою мешкала лише його родина, сам він майже завжди залишався в хаті, що стояла на самій Тарасовій горі.

Ядловський сам шив чоботи, плів ятері, в`язав сітки, вирізав ложки, ковганки, рублі для прасування, завжди привітно, благоговійно, знявши щапку з голови, зустрічав відвідувачів могили Шевченка, для кожного знаходив тепле, щире слово, часто годував їх, пригощав чаєм із запашних трав, пиріжками, які пекла його дружина Мелашка, а на згадку дарував людям ложки, зроблені у формі рибки, які вирізав сам. Люди були вдячні та довго пам`ятали гостинність господаря.

За час перебування на Тарасовій горі, охоронець Шевченкової могили зустрічав не тільки простих людей, а й відомих представників української культури і літератури. Серед них: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Василь Стефаник, Сергій Єфремов, Симон Петлюра, Микола Біляшівський, Микола Лисенко, Ольга Кобилянська, Іван Труш, Володимир Винниченко, Борис Грінченко та багато інших.

З роками Іван Яблонський втратив здоров'я, але продовжував доглядати Шевченкову могилу. Так тривало до останніх днів його життя. Помер 21 лютого 1933 року на 87-у роцi життя. Про Ядловського письменник Семен Скляренко сказав, що «iсторiя Ядловського — це iсторiя могили поета». Виконуючи волю покiйного, його поховали недалеко вiд могили Тараса Шевченка, а в 1936-у у зв'язку з будiвництвом музею було розiбрано його хату.

У 1991 році була відтворена, а в 2010 реконструйована, «Тарасова світлиця» — перший народний музей Тараса Шевченка.

Посилання на текст 1, посилання на текст 2.