Польськи могили - Костюхнівка

Vasya876's picture
  • Теги:
    • Захоронение воинов,
    • Burial place

Mark: 0 / 0 participants / 0 recommendations / (+0) (-0) qualities

  • UkraineVolyn regionКостюхнівка
Description

У невеличке село Костюхнівка, що на Маневиччині, уже 16 літ поспіль щороку приїздять поляки, аби облаштувати цвинтарі, де спочивають їхні земляки. Невдовзі тут запрацює унікальний молодіжний центр українсько-польської співпраці. Аби довідатися, якими шляхами Європа прийшла на Полісся і як завдяки полякам діти з поліських сіл можуть здобути європейську освіту, СіД вирушає у Костюхнівку. 
За однією з версій назва села походить від імені одного з інженерів, якого звали Костем. Він працював на панському заводі, де виготовляли спирт-сирець. За вірну службу чоловік отримав у подарунок від пана землю, яку так і назвали – Костюхнівкою. Якщо вірити легенді, поляки на цій території жили ще у ХVІ столітті. 
Однак особливий інтерес жителів сусідньої держави до поліського села виник після Першої світової. Адже саме тут під час так званого Брусилівського прориву відбувалися найзапекліші бої. Поблизу Костюхнівки проходили військові рубежі, тут же був розташований Польський легіон, який воював на боці Австро-Угорщини. Лише за три дні липня 1916 року тут загинуло близько двох тисяч польських вояків. Сам головнокомандувач Юзеф Пілсудський колись писав, що у цьому краї загинув весь цвіт польського війська, а незалежність Польщі почалася під Костюхнівкою. Згодом на території Костюхнівської сільради відшукали два кладовища легіонерів: одне в урочищі Польський лісок, інше – у селі Вовчицьку. Саме сюди, аби вшанувати полеглих земляків та облаштувати цвинтар, щороку приїздять поляки. 
– Традиційно харцери (на кшталт скаутів. – Авт.) розбивають табір у Польському ліску, – розповідає директор Костюхнівської школи Василь Давидок. – Протягом двох-трьох тижнів вони впорядковують цвинтар і шукають нові поховання. Полякам залюбки допомагають учні місцевої та шкіл району, жителі села. Приїздила сюди молодь і з Ковеля, Києва та Харкова. Спільними зусиллями вони вже відреставрували шість кладовищ. Гадаю, якщо сьогодні діти приберуть на польському цвинтарі, то завтра неодмінно підуть на могилку до свого дідуся і ніколи не залишать її занедбаною. 


КОМУ ПОЛЬСЬКА ЩЕДРІСТЬ?
Десять літ тому між Костюхнівською та школою № 5 міста Зґежа був підписаний договір про партнерство. Такий договір про співпрацю також підписала маневицька, колківська, прилісненька школи. Завдяки цьому учні щороку безплатно відвідують Польщу, поляки натомість приїздять на Волинь. Це не лише відпочинок. Діти вчаться спілкуватися, стають розкутішими. До слова, ніхто з тих, хто їздив у Польщу, польською не розмовляв. Однак, на превеликий подив дорослих, спільну мову діти з іноземцями знаходять дуже просто, жоден перекладач їм не потрібен. Чимало волинян і поляків дружать сім’ями, а Ярослава Ґорецького, який першим досліджував та впорядковував поховання легіонерів і відтоді тут проводить усі відпустки, знають у навколишніх селах. 
– Наша співпраця налагодилася передовсім завдяки польській сім’ї Малгожати та Ярослава Ґорецьких, – провадить Василь Степанович. – Повірте, це зовсім безкорисливі люди, які передовсім дбають про дітей. До них навіть односельчани по допомогу звертаються і ніколи не чують відмови. Безплатно доставляють дефіцитні ліки. Колишньому вчителю, якого розбив параліч, привезли інвалідний візок. Традиційно до Дня святого Миколая дітям Костюхнівки везуть подарунки та багато-багато іншого. У них немає розмежувань, чи то польські, чи то українські діти. Вони піклуються про всіх однаково. 
Завдяки тісній співпраці нещодавно між костюхнівською школою та Технічною школою у м. Лодзі був підписаний унікальний договір про те, що наступного року 15 учнів із партнерських шкіл Маневиччини зможуть здобувати там освіту. Поляки оплачуватимуть і навчання, і проживання, і харчування. До слова, це один із найпрестижніших закладів освіти, де охоче навчаються навіть ті поляки, які раніше уже здобули вищу освіту. Річ у тім, що після закінчення Технічної школи є велика перспектива отримати у Польщі хорошу роботу. 
Ще один великий костюхнівсько-польський проект стосується ремонту дороги, що веде із траси Київ – Варшава до цього села. Нині вона, кажучи делікатно, перебуває у жахливому стані, при цьому є єдиним евакуаційним шляхом з цієї місцевості у випадку аварії на Рівненській АС. Як завше, у бюджеті коштів на ремонт бракує. Однак нещодавно завдяки співпраці з поляками з’явився реальний шанс відремонтувати дорогу. Лодзька воєвода Іоланта Хелмінська взяла це питання під свій контроль і знайшла шляхи, щоби залучити кошти Євросоюзу на будівництво дороги. Єдине, що потрібно сплатити з нашої казни, – це 10% вартості ремонту. Залишається сподіватися, що ці кошти у бюджеті все-таки знайдуть, і не лише цей, а й безліч інших українсько-польськийх проектів, які зародилися у мальовничій Костюхнівці, таки будуть зреалізовані. 

Від власноруч насипаної гори до центру співпраці


У 1928 році польська спільнота вирішила увічнити пам’ять полеглих і насипати поблизу Костюхнівки скопець. З усіх усюд протягом восьми років селяни власноруч кіньми та волами навозили на це місце пісок. Так з’явилася Польська гора, найвища точка Маневицького району. На пагорбі був встановлений пам’ятний знак, а з нагоди його відкриття на Волинь приїхали близько двадцяти тисяч поляків. Відтак відремонтували дороги, відкрили магазини, а в Костюхнівці побудували сучасну двоповерхову школу, аналогів якій на Волині не було. У цьому приміщенні навчалися учні аж до 2001 року, цьогоріч тут, відреставрованому поляками приміщенні, відкриють центр українсько-польського діалогу «Костюхнівка». Там будуть облаштовані готельні номери для півсотні туристів, їдальня, конференц-зал, бібліотека, ігрові кімнати для дітей. У дворі розташують спортивні, а в парку поблизу – дитячі майданчики. Там відпочиватимуть жителі села. 

джерело

0
Your rating: None

Back to top