"Долина смерті" поблизу Балаклави

VoloksboR's picture
  • Теги:
    • Сражение,
    • Events

Mark: 0 / 0 participants / 0 recommendations / (+0) (-0) qualities

  • UkraineCrimeaБалаклава
Description

Півліґи*, півліґи, лише половина…

Шість сотень на конях летять без зупину.

Наказ для кінноти:

«Вперед, до гармат!»

Крізь смерті долину,

Вперед на висоти

Шість сотень на конях летять.

 

«Вперед» означає «під ядра і кулі».

Виконують мовчки наказ —

«Наказу дурнішого ми ще не чули,

Але боягузів нема серед нас!»

Ніхто не спитався: «Для чого? Навіщо?..»

Легкої кінноти пекельна робота:

Долиною смерті, де кулі лиш свищуть

Летить у безсмертя бригада кінноти.

 

Праворуч гармати, ліворуч гармати,

Картеч сипле, кулі як град,

Гармати по фронту — та їх не злякати,

І скачуть хоробрі крізь чад

У пекло саме, крізь диявола зуби,

Крізь залпи та гуркіт гармат,

У смерті пащеку, назустріч погубі,

Шість сотень на конях летять.

 

Оголена зблиснула шабля,

Шаблі заблищали підняті.

Російських гарматників греблю

Прорвали шаблями завзяті!

І вражений світ увесь бачить,

Як вершники серед гармат

У куриві пострілів скачуть.

Козáки тікають! Немає завад:

Розбиті, розсіяні там росіяни

Відходять з гарматних висот,

Тікають, шабельні отримавши рани!

Та наших лишилось уже не шістсот…

 

Праворуч гармати, ліворуч гармати,

Хай ядра та кулі як град —

Гармати позаду! Так, їх не злякати,

Пройшли ці шість сотень крізь чад,

Крізь пекло саме, крізь диявола зуби.

Хоч коні й герої від куль та гармат

У пащі пекельній спіткали погубу,

Все ж решта змогли повернулась назад.

 

Ніколи не стихне ота канонада,

Не згасне атаки заграва кривава,

Їм барди присвячувать будуть балади.

Героям цим слава, навіки їм слава!

Ніколи тепер не забуде народ

Легкої бригади хоробрих шістсот.

_______________________________

 * Ліґа (league) — старовинна міра довжини, приблизно 4,5 км.

(Alfred Tennyson. The Charge of the Light Brigade  поетичний переклад Дмитра Бурби)

Цей вірш написаний Альфредом Теннісоном у 1854 році й присвячений атаці британської Легкої кіннотної бригади під Балаклавою під час Східної (Кримської) війни. Шість сотень кавалеристів, виконуючи сумнівний наказ, атакували сильно захищені позиції росіян, хоча знали, що у них мало шансів вижити.

 The Charge of the Light Brigade, 1895 (Richard Caton Woodville)

 

Передісторія

25 жовтня 1854 року головнокомандувач російськими військами в Криму Меншиков вирішив завдати удару по комунікаціях супротивника (завадити сполученню англійської армії під Севастополем з морською базою британців у Балаклаві). Близько п'ятої ранку шістнадцятитисячний російський загін під командуванням генерал-лейтенанта Павла Ліпранді перейшов у наступ, і о 07:30 росіяни взяли штурмом турецький редут № 1 (нині – Пагорб Канробера). Турки втекли, кинувши ще 3 редути (розташовані вздовж лінії сучасних Семякіних Висот). При цьому вони покинули близько 9 англійських гармат. Вже о 8:00 на місце бою прибули командувачі — англійський генерал лорд Раглан і французький генерал Канробер. Коли бій здавався вже закінченим, Раглан побачив у підзорну трубу, як загін Ліпранді стягує із захоплених редутів гармати.

Артилерійська зброя в ті роки була більше, ніж засіб ведення бою. Це був своєрідний символ. Артилерійські частини не мали навіть знамен, емблеми армії і держави стояли на дулах гармат. Навіть пошкоджена ворожа гармата забиралася в якості трофея. Наприклад, саме з російських бронзових гармат відлита частина вищих військових нагород Великої Британії — Хрест Вікторії. Тому спостерігати старому служаці лорду Раглану за цією ганьбою було найвищою мірою неприємно.

 

Опис подій

Раглан підкликав до себе генерал-квартирмейстера Ейрі й продиктував кілька рядків. Ейрі передав папірець капітану Нолану і велів передати її командирові кавалерії, генерал-лейтенанту графу Лукану. У наказі Лукан прочитав: «Лорд Раглан бажає, щоб кавалерія швидко пішла у фронтову атаку і спробувала перешкодити ворогові вивезти геть гармати. Загін кінної артилерії також може приєднатися. Французька кавалерія у вас знаходиться на лівому фланзі. Негайно.».

Отримавши наказ атакувати, Лукан запитав Нолана, які саме гармати маються на увазі в наказі. Нолан показав рукою, причому начебто на позиції в дальньому кінці долини (позиції 3-ї Донської козачої батареї з 30-ти гармат, нині – південно-західні околиці с.Хмельницьке). Сам Нолан загине на самому початку атаки і суть його жесту залишиться невідомою. Лукан наказав генерал-майору графу Кардігану очолити бригаду чисельністю 673 людини і атакувати по долині між Федюхіними Висотами і тими редутами, що вранці захопили росіяни. Кардіган намагався заперечити, адже на рівнині знаходяться важкі російські гармати, які захищені з обох флангів іншими гарматними батареями і стрільцями на навколишніх пагорбах, але Лукан відповів: «У нас немає вибору, окрім як слухатися». І Кардиган скомандував: «В атаку!».

Тоді Легка Бригада, оголивши шаблі, кинулася на 50 гармат. Побачивши це, російські вояки спочатку вирішили, що англійці п'яні. Дивлячись на те, як ескадрони скачуть і скачуть назустріч смерті, французький генерал Боске вигукнув: «Це прекрасно, але так не воюють! Це безумство!» Ті, кому пощастило доскакати до ворога, відтіснили російських гусар і козаків. Але ненадовго: отямившись після раптового натиску, росіяни перейшли в контратаку, і англійцям довелося відступити на вихідні позиції.

Потім усю провину намагалися звалити на загиблого Нолена, який нібито усно не додав до письмового наказу «якщо можливо».

Підсумок атаки для британців був трагічний: за 20 хвилин бою з 673 кавалеристів загинуло і пропало безвісті 156 осіб та було поранено 122 (всього 278). Британці втратили 355 своїх коней.

Все ж варто зауважити, що атака бригади легкої кавалерії можливо й не була аж надто безглуздою. Після цього можна було очікувати контратаки союзних військ на головні російські позиції. У такому разі придушення потужної фланкуючої батареї росіян набувало особливого значення. Можливо — саме такі міркування надихали британських кавалеристів у смертельній атаці. І британська легка кавалерія своє завдання все ж таки виконала. Але розвитку атаки не сталося. Самопожертва кавалеристів виявилася марною. Чи були у головнокомандувача (лорда Раглана) плани масованої контратаки (і змінилися), чи помилився загиблий капітан Нолан — це мабуть залишиться довічною загадкою історії.

Матеріали взяті з сайту uk.wikipedia.org .


Пагорб Канробера  тут знаходився редут №1 який взяли штурмом росіяни:

Залишли редуту №1:

Безіменний пагорб, де знаходився редут №2:

"Долина смерті" тепер виглядає ось так:

(приблизно в центрі фото видніються південно західні околиці с.Хмельницьке де були позиції 3-ї Донської козачої батареї і куди пішла у наступ Легка Бригада, ліворуч від них — Федюхіни Висоти де знаходилися російські стрільці що прикривали батарею з флангу)

Вид з Федюхіних Висот на Пагорб Канробера та Семякіни Висоти (де знаходилися росіяни з захопленими гарматами), куди мала бути направлена атака Легкої Бригади:

У "Долині смерті" трапився місцевий ендемік, якого можна побачити не дуже часто - жужелиця кримська (дуже моторний - зовсім не хотів фотографуватися))):

How to get to the point: 
Автобусом до зупинки "Поворот на Хмельницьке" на Південнобережному шосе, далі - пішки.
0
Your rating: None

Back to top