м. Львів. Кам'яниця Седмирацька

Історія

Кам'яниця під назвою “Седмирацька” (або “Семигородська”) фігурує в реєстрах львівської нерухомості з ХVІІ ст.  Її звели на місці старого міщанського будинку XVI ст. Зустрічається також назва “Квартниківська”. У XVIII ст. будинок був власністю заможної вірменської родини Мурадовичів (Muradowicz), яка, окрім Седмирацької кам'яниці, володіла у Львові й іншими будинками, зокрема, до 1730 р. – частиною кам'яниці Лоренцовичівської (Чорної).

За інформацією Володимира Вуйцика, цю кам’яницю перебудовували у 1770 р. Очевидно, до сер. ХІХ ст. відбувалися подальші реконструкції – саме з того часу може походити сучасний вистрій чільного фасаду. У 1910 р. на фасаді усунули олійне покриття та розчистили всі кам'яні деталі. Упродовж тривалого періоду, з 1870-х до 1930-х рр., будівля була власністю львівської родини Ґлікселлі (Glixelli).

У 1980-х рр. на партері будинку містилася ощадна каса, на рівні верхніх поверхів – бухгалтерія міських медичних установ. 1985 р. проведено архітектурно-археологічні обміри та виготовлено проект реставрації та реконструкції приміщень 1-го поверху.

Кам’яниця Седмирацька фігурує у реєстрі пам’яток архітектури і містобудування національного значення під ох.№326/39 (Постанова №970 Ради міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року).

Архітектура

Кам'яниця є частиною тракту щільної забудови північного приринкового кварталу. В плані – видовжена, з бічною офіциною (флігелем) та внутрішнім двориком. Частково зберегла давню тритрактову структуру планування на рівні підвалів та частини основного корпусу.

Сучасний триповерховий будинок звели у ІІ пол. XVIII ст. з використанням підвалів та мурів попередньої кам’яниці. Триосьовий головний фасад вирішений у стилістиці раннього класицизму. Два входи, розміщені симетрично – в обрамуваннях із лучковими завершеннями.

Нижня частина фасаду оформлена французьким рустом. Над першим поверхом проходять дві профільовані тяги з широким фризом. 2-й і 3-й поверхи об’єднані пласкими лізенами. Всі вікна – прямокутні, у профільованих обрамуваннях. Композицію фасадної стіни завершує карниз, над яким влаштований аттиковий парапет (чотири формовані стовпці та металева огорожа). Тильний фасад оздоблено тягами на усіх поверхах. Вікна 1-2 поверхів мають різьблені ренесансні обрамування з білого каменю.

Пам’ятка – характерний приклад будинку, зведеного у XVIII ст. з використанням планувальної структури старішої кам’яниці, підвали та мури якої включено у нову конструкцію.

Джерело тексту