Льодяна Печера

VoloksboR's picture
  • Теги:
    • Пещера,
    • Лес,
    • Гора,
    • Natural objects

Mark: 0 / 0 participants / 0 recommendations / (+0) (-0) qualities

  • UkraineCrimeaГолуба Затока
Description

Ця невелика, але цікава печера заховалася в одній з численних карстових воронок неподалік котловини Беш-Текне в тій частині Ай-Петрінської яйли, що серед туристичної публіки відома як Сусанінський Ліс.

Печера Тетяна, а саме так вона називається згідно з табличкою спелеологів, що встановлена над входом справа,

має глибину 12 м і довжину 109 м. Але є у печери й інше, старе ім’я – Бузлу(к)-Коба (льодяна печера, або печера-льодовник – кр.-тат.), що віддзеркалює її визначну особливість – наявність у печері льодовника.

Вхід до печери являє собою доволі великий поземний отвір у борті карстової воронки, шириною 10 м і висотою 3 м.

Одразу від входу починається простора похилиста зала підлога якої в холодну пору року вкрита натічною кригою. Висота зали 7 м, а довжина 50 м.

В інтернеті можна знайти інформацію, що підлога вкрита кригою навіть улітку, але це неправда. Звичайно, що все залежить від погоди, і за умови пізньої весни і холодного літа крига може зберігатися там доволі довго, але не в спекотний сезон. Незважаючи на це фактом залишається те, що в печері дійсно дуже холодно, а гостріше це відчувається саме в теплу пору, коли контраст температур всередині й назовні дуже суттєвий.

Стіни печери місцями вкриті гарними каскадними натіками,

а величезний сталагнат можна обійти навкруги.

У віддаленій і теплішій частині печери зліва, під колись напевно гарним драпуванням, яке нажаль знищене й розтягнуте на сувеніри горе-туристами, знаходиться шахта, точніше розкоп із залишками кріплення – невдала спроба спелеологів знайти продовження печери.

На щастя у печери є шати які неможливо пограбувати – це крижані бурульки-сталактити, що звисають зі стелі й виступів стін, а також крижані сталагміти, що утворюються на підлозі. Вони бувають заввишки метр і навіть більше, але мені такі високі заставати, нажаль, не доводилося.

В туристичних колах існує думка, що шлях до печери знайти дуже важко. Але насправді не все так жахливо, як оповідають інтернет-байки. Стежка починається біля перевалу Ескі-Богаз (якщо рухатися від перевалу Ат-Баш-Богаз на захід, то метрів за 50 до перевалу Ескі-Богаз, перед лісосмугою,

вона відгалужується від основної дороги вправо) і спускається в низовину до перехрестя (вліво – до Карадазького лісу, вправо – на Беш-Текне, прямо (на північний захід) – до печери). Від цього місця стежка не має відгалужень і розвилок. Складність полягає в тому, що вона йде серед дуже схожих одна на одну карстових воронок, місцями погано читається, місцями губиться, але головне, що вона є. Основне правило: якщо стежка раптом зникла і ви не впевнені куди рухатись далі – поверніться назад до того місця, де вона ще читалася. Не метушіться, передихніть хвильку і подивіться уважно навкруги, пройдіть кілька метрів в один бік, в інший і ви неодмінно помітите її продовження. Якщо бути уважним, вона вас приведе до потрібної воронки. Перед тим, як туди потрапити, стежка зробить поворот наліво – на перемичку між двома воронками, а потім пірне вправо в ліс. Приблизно на цій ділянці на деревах з’являться зав’язки, але стежка тут читається добре й невдовзі ви побачите залишки вогнища, а за ним – вхід до печери. І ще важлива річ: подорожувати тут варто лише тоді коли земля не вкрита снігом, інакше можна дійсно добряче заблукати.

Якщо пощастить, вам покажеться сам Володар печери ))):

0
Your rating: None

Back to top