м. Київ. Будинок № 20 по вул. Рейтарській

Акцен­товане наріжжя зорово замикає пер­спективу першого кварталу вул. Рей­тарської на її зламі, фіксує перехрестя вулиць. 13 січня 1912 садибу придбала дружина присяжного повіреного Г. Шлензкевич, яка замовила арх. О. Вербицькому про­ект наріжного житлового будинку на місці попереднього двоповерхового з цегли та дерева. Проект затверджено 1912, реалізовано 1913. В 1980-х рр. здійснено капі­тальний ремонт, який разом з попе­реднім пристосуванням будинку під комунальне житло частково погіршив первісні архітектурно-планувальні ха­рактеристики споруди (заміна пере­криттів, втрата первісного оздоблення інтер'єрів, спрощення декору й силу­ету фасадів).

П'ятиповерховий з напівпідвалом, це­гляний, частково тинькований, пофар­бований по тиньку й цеглі. У плані П-подібний зі зрізаним наріжжям, дво­ровими ризалітами й проїздом у крилі з боку вул. Стрілецької. Перекриття пласкі залізобетонні. Дах вальмовий, зі світловими ліхтарями та шпилем, по­криття бляшане. Планування двосек­ційне, поверхи з'єднані парадними схо­довими клітками з ліфтами та чорними сходами, входи — з боку довгого фасаду на вул. Рейтарській. Будинок був обладнаний електричним освітленням, центральним водяним опаленням, теле­фоном, центральним пиловсмоктувачем, каналізацією. У напівпідвалі пе­редбачалися три-шестикімнатні квар­тири, на першому поверсі дво-чотирикімнатні, на другому чотири-шес­тикімнатні, на третьому-п'ятому по­верхах чотири-п'ятикімнатні. Великі квартири включали вітальню, їдальню, кабінет, спальню, дитячу кімнату, кім­нату для прислуги, кухню, ванну, санітарний вузол. Службові приміщен­ня загального користування (льодовня, швейцарська, двірницька, пральня, прасувальня тощо) містились у напів­підвалі та на першому поверсі. Вирішений у формах класицизуючого модерну. Композиція споруди асимет­рична з вежкою-еркером на наріжжі. Скульптурний та архітектурний декор фасадів цегляний, спрощених геомет­ричних форм з прямокутної, подекуди лекальної цегли (нішки, вертикальні та горизонтальні гурти, зубчасті пояски) й ліплений (рослинний та анімалістичний орнаменти, маскарони, іоніки, вази, волюти, гірлянди, розетки). Металевий декор (ґрати балконів, стулки воріт) чіткого рисунка, з простих вертикальних елементів із заокругленими встав­ками.

Головний фасад на вул. Рейтарській має майже симетричну побудову з під­кресленою центральною частиною і дещо відмінними флангами. Цент­ральне п'ятивіконне прясло на першо­му поверсі містить однакові аркові віконні прорізи та дверні отвори. На верхніх поверхах вікна прямокутні, видовжених пропорцій: на другому-четвертому здвоєні, на п'ятому строєні із заокругленими вузенькими простінками. Прясло завершено пологим кри­волінійним щипцем із заокругленим верхом, пластично збагаченим ліпле­ним барельєфом з рослинними мотивами, вазою і маскароном. Дві вузькі вертикальні лопатки, що перетинають поле щипця, первісно увінчувалися декоративними вазами (втрачені). У центрі щипця витягнуте по вертикалі шестикутне горищне віконце. Вісь прясла акцентовано балконами з мета­левими ґратами, фланги — ґранчастими еркерами на рівні другого-четвертого поверхів. Еркери нагорі мають балкони, над прямокутними дверними отворами яких розміщені барельєфні композиції, вище —

типові для будівель періоду модерну вінцеві площинні карнизи-піддашшя зі смуга­ми іоніків під ними. Міжвіконня дру­гого-четвертого поверхів трактовано як модифіковані ордерні пілястри з іонічними капітелями та своєрідними канелюрованими цоколями, прикра­шеними великими жіночими маскаронами та гірляндами (за проектом на місці маскаронів на рівні другого поверху передбачалися рельєфні бага­тофігурні сюжетні панно, що мали ут­ворити фризову смугу вздовж вулиць Рейтарської і Стрілецької; не були реалізовані, вірогідно, з економічних міркувань).

Бічні площини головного фасаду містять ґранчасті балкони й прямокутні вікна, строєні на рівні дру­гого-четвертого поверхів і здвоєні, з глухими арками-сандриками на п'ято­му. Фланги фасаду деталізовано відмін­но один від одного: наріжний запов­нено круглим у плані чотириповер­ховим еркером, протилежний плаский виділено розкріповкою, увінчаною три­кутним парапетом, прикрашено ба­рельєфами з маскароном (на другому поверсі) й розеткою з гірляндами. Четвертий поверх еркера, що виріз­няється вишуканою пластикою за ра­хунок напівкруглих у плані простінків, увінчано стрімким шпилем, завдяки чому його композиція справляє вра­ження вежки. Виступ еркера підтримує масивний кронштейн, орнаментований ліпленням (за проектом тричвертєва дорична колона).

Асиметричний фасад з боку вул. Стрі­лецької завершено ламаним трикутним щипцем, подібним до щипця головного фасаду. Центральну двовіконну площи­ну на рівні другого-четвертого по­верхів розкреслено шестикутними в плані балконами й відокремлено від наріжжя простінком з вертикальною вузькою лопаткою, декорованою ліпле­ною орнаментальною гірляндою на всю висоту й ліпленим рослинним ба­рельєфом угорі. На правому фланзі над отвором проїзду зі зрізаними кутами влаштовано житлову антресоль, над верхнім поверхом — карниз. Характерною рисою вуличних чолових фасадів є зіставлення відкритого цег­ляного мурування з опуклою розшив­кою швів і тинькованих поверхонь, зорово об'єднаних пофарбуванням. Дворовий фасад вирішено виключно в цеглі, декорований стримано.

Будинок виразно акцентує як пе­рехрестя вулиць, так і найвищу точку природного рельєфу міста, вдало фор­мує складну ділянку червоної лінії за­будови. Є значним витвором архітектора О. Вербицького періоду пізнього мо­дерну. Пам’ятка архітектури.

Джерело