м. Краків. Маріацький костел

Маріацький костел або Церква Успіння Пресвятої Діви Марії (пол. Kościół archiprezbiterialny pw. Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny, kościół Mariacki) — католицька церква готичної архітектури в Кракові (Польща), фасад якої складається з двох високих веж. Одна з них, висотою 80 метрів, що в середньовіччі вважалися сторожовими.

Щогодини з цієї вежі сурмач грає мелодію (хейнал), сигнал точного часу або сигнал про пожежу чи загрозу нападу ворогів на місто. Готичні вітражі собору вважаються одними з найцінніших у Польщі. У 1962 році костел отримав титул малої базиліки.

Церква Успіння Пресвятої Діви Марії є однією з основних архітектурних домінант краківського Головного Ринку, виходячи на нього головним фасадом. Костел перебуває на трасі Малопольської дороги святого Якова.

Згідно з інформацією Яна Длугоша, перший кам’яний костел в романському стилі був заснований в 1221-1222 роках єпископом Іво Одровонжем на місці колишнього дерев’яного храму. Незабаром, костел був знищений в результаті татарських набігів.

У 1290-1300 роках, частково на колишньому фундаменті, був побудований раннєготичний зальний храм, освячений близько 1320-1321 рр.. Між тим, будівельні роботи тривали до 1320-х рр..

В 1355-1365 рр.. на засоби Миколая Вежінка, краківського міщанина і сандомирського стольника, збудований сучасний пресвитерій.

В 1392-1397 рр.. майстер Миколай Вернер виконував замовлення на покращення освітлення костелу. З цією метою були знижені стіни бічних нефів, а в головному були додані великі віконні прорізи. Таким чином костел з зального храму перетворився на базиліку. У результаті землетрусу 1443 (або 1442) року частково було пошкоджено склепіння храму.

У першій половині XV століття добудовані бокові каплиці. Велика частина з них була результатом роботи майстра Франтішека Вехоня з краківського передмістя Клепажа. В цей же час була надбудована північна вежа, що виконувала тоді функції міської сторожової вежі. У 1478 році тесля Матіас Херінгкан увінчав вежу шлемовидною главою. На ній в 1666 році встановлена позолочена корона.

В кінці XV століття Маріацький костел отримав одну з головних своїх прикрас — скульптурний шедевр пізньої готики — Великий вівтар, творіння Віта Ствоша.

У XVIII столітті, на замовлення архіпресвітера Яцека Августа Лопацького, внутрішнє оздоблення костьолу придбало пізньобарочний характер. Автором цих робіт був архітектор Франческо Плаціді. Було змінено 26 вівтарів, а також інше оздоблення, лави, образи, а стіни були прикрашені поліхромією кисті Анджея Радванського. З тих же часів відбувається пізньобарочна крухта.

В 1887-1891 рр.. під керівництвом Тадеуша Стриєнського оздобленню костелу був доданий неоготичний вигляд. У храмі з’явилася нова поліхромія — на цей раз за проектом і у виконанні Яна Матейка, якому допомагали Станіслав Виспянський і Юзеф Мехоффер — автори вітражів в пресвітерії і над головними органами.

З початку 1990-х рр.. проводились комплексні реставраційні роботи, в результаті яких костел був очищений від забруднень, які осідали на його стінах протягом усього ХХ століття, приховуючи дивовижну поліхромію. Костелу був повернутий його первісний блиск. Завершальним етапом робіт була реставрація даху костелу, закінчена в 2003 році.

18 квітня 2010 року в Маріацькому костьолі проходила церемонія прощання з президентом Польщі Лехом Качинським та його дружиною Марією, загиблими в авіакатастрофі під Смоленськом 10 квітня 2010 року. Потім президентське подружжя було поховано в одній з крипт Вавельського собору.

Сучасний зовнішній вигляд костел знайшов в результаті перебудови в 1392-1397 рр..

Висока вежа (також звана Хейналіцею) має висоту 82 м. У плані має форму квадрата, ближче до вершини перетворюючись на восьмикутник. Башта накрита готичним шоломом роботи Матіаса Херінгкана 1478 р.

Шолом складається з восьмикутного загостреного шпиля, оточеного вінцем восьми невеликих башточок. На шпилі в 1666 р. була встановлена позолочена корона діаметром 2,4 м і висотою 1,3 м. З башти, з висоти 54 м, кожну годину доноситься Маріацький хейнал, який є одним із символів Кракова.

Біля підніжжя вежі з північного боку розташована прибудова, в якій знаходяться сходи, що ведуть всередину вежі. За входом звертає на себе увагу велика бронзова меморіальна дошка, що представляє тріумф короля Яна III Собеського. Вона була створена за проектом скульптора Піуса Веленського в 1883 р. для увічнення 200-річної річниці битви під Віднем. На башті знаходиться часовий дзвін, відлитий у 1530 році, діаметром в 165 см.

Низька вежа, висотою 69 м, є костельною дзвіницею. В плані має форму квадрата, має чітко позначений поділ на поверхи, підкреслений карнизами і віконними прорізами. У вежі знаходиться ренесансна каплиця Звернення св. Павла (каплиця Кауфманів). За вікном каплиці висить невеликий дзвін «для вмираючих», відлитий Кацпером Кобером з Вроцлава в 1736 р.

Вежу накриває пізньоренесансний шолом, споруджений в 1592 р., складається з купола, що спочиває на восьмикутному барабані, і ажурного ліхтаря. На верхньому майданчику башти по кутах розташовані невеликі купола на низьких шестикутних підставах. У вежі знаходиться часовий дзвін, відлитий у 1530 р. діаметром 135 см, який в даний час не використовується.

Інтер’єр храму має поліхромний характер, складається з різних архітектурних стилів від готики до бароко та модерну.

Джерело