м. Відень. Карлскірхе.

 Karlskirche

У цій церкві переплелося стільки архітектурних стилів та впливів, починаючи від античного та закінчуючи арабським, що здається, ніби у камінні застиг різномовний хор, котрий благає Бога про порятунок від чуми. Адже церква була побудована в 1716-1737 роках за наказом імператора Карла VI, як подяка за позбавлення Австрії від епідемії чуми. Храм освячений на честь Карла Борромео, святого покровителя імператора і захисника від чуми.

Приводом для будівництва цієї церкви була епідемія чуми в Відні, яка спустошувала місто в 1713 році. Тоді Карл VI дав Господові обітницю: після позбавлення від напасті звести грандіозний храм в честь свого небесного покровителя – святого Карла (канонізований кардинал Карло Борромео під час чуми в Мілані допомагав хворим та відспівував померлих).

Був оголошений конкурс на кращий проект, в якому взяли участь багато іменитих архітекторів того часу. Конкурс виграв придворний архітектор Йоганн Бернхард Фішер фон Ерла, якому на той момент було 57 років і за його плечима були вже такі відомі шедеври як палац Шенбрунн, будівля манежу в Гофбурзі у Відні, міський палац принца Євгенія Савойського в Празі і багато інших робіт. Серед сучасників він був відомий перш за все як майстер палацової архітектури. Церква Святого Карла стала його фінальним проектом, в якому митець реалізував багато своїх творчих ідей. За задумом автора новий собор повинен був символізувати силу Габсбургів, велич Відня, а також римські і візантійські корені Священної Римської Імперії.

Будівництво тривало з 1716 по 1737 рік. Після смерті батька роботу завершив син архітектора - Йозеф Фішер фон Ерла. Образ храму вийшов досить еклектичним: крім стилю італійського бароко в ньому були використані елементи давньогрецької, римської, візантійської та ісламської архітектури. Наприклад, дві вежі, що обрамляють головний фасад храму, нагадують типові мінарети, що прикрашають арабські мечеті. Втім, інші джерела стверджують, що ці вежі споруджені за образом знаменитої колони Траяна, розташованої на території римського форуму. Ще одним прикладом злиття різних культур є дві бічні капели, нижні частини яких виконані в стилі бароко, а куполи нагадують дахи китайських пагод. Витягнутий купол церкви навіває спогади про собор Святого Петра в Римі, а сам храм нагадує головну церкву Константинополя – Софійський собор.

Головний вхід в храм прикрашає масивний античний портик з трикутним фронтоном. З двох сторін від нього встановлені статуї архангелів. Фронтон прикрашений алегоричними зображеннями чотирьох людських чеснот: Поміркованість, Віра, Покаяння і Милосердя, в тимпані – барельєф роботи Станетті, присвячений жахіттям епідемії та перемозі над чумою. У центрі скульптурної групи над фронтоном – статуя Карло Борромео, в основі якої висічені слова Карла VI Габсбурга: «Моя обітниця перед богобоязливими хдійснився» (Vota mea reddam conspectus timentium Deum). Образ святого неодноразово відображений в рельєфах, що оточують монументальні колони біля вхідного порталу. Величний храм, висота якого сягає 70 метрів, увінчаний масивним куполом, з якого відкриваються захоплюючі види на Відень та околиці. Піднятися на оглядовий майданчик можна на ліфті до висоти 33 метри, а потім сходами.

Собор не зовсім незвичайного для Відня і трохи східного стилю відразу привертає увагу і особливо гарний в темний час доби, коли на будівлі включається спеціальне підсвічування.

Джерело