Пам’ятник жертвам німецької окупації в Будапешті

Після встановлення в Угорщині комуністичної диктатури Бели Куна у травні 1919 року Міклош Горті створив альтернативний уряд та організував Національну армію, яка здобула Будапешт, і з 1920 року став регентом з фактично необмеженою владою при королі Карлі. Зовнішньополітичний курс Горті спрямований на зближення з Італією та Німеччиною. Протягом Другої світової війни стійко тримався союзу з Німеччиною, відправляв війська на Східний фронт. Але з наближенням сталінських військ до Будапешта намагався укласти сепаратний мир із державами коаліції (подібно до того, як це зробили керівники Фінляндії та Румунії), але ці спроби були зірвані німцями, а самого Горті усунули з посади. Для повалення Міклоша Горті, 15 жовтня 1944 німці здійснили в Угорщині державний переворот. Син Горті був викрадений штурмовиками Отто Скорцені, а регент відмовився від своїх повноважень на користь Салаші та партії «Схрещені стріли». Салаші вступив у прямий контакт з гітлерівським урядом і отримав його політичну підтримку, став главою уряду і держави («вождем (фюрером) угорського народу»).
Після усунення Горті від влади, в березні 1944 Будапешт був окупований німецькими військами. Пізніше місто обложила Червона армія, облога продовжувалася 102 дні, центральні райони міста в ході боїв перетворилися на руїни. У лютому  1945 Будапешт був узятий штурмом, були знищені всі мости і чверть всіх будинків. Близько 38 000 осіб загинуло в цій битві. Велика частина єврейського населення Будапешта (250 тис. чол. до окупації) була знищена.

Джерело