м. Київ. Будинок № 32 на вул. Хрещатик.

1908 року цю садибу викупив для свого Київського відділення Російський для зовнішньої торгівлі банк, заснований в Санкт-Петербурзі 1871. Його нове приміщення споруджено за проектом і під керівництвом санкт-петербурзького академіка архітектури Ф. Лідваля, оздоблювальні роботи виконав санкт-петербурзький художник-скульптор В. Кузнецов. Установа, для якої зводилася ця незвична споруда, користувалася нею недовго, оскільки будівництво завершилося вже під час 1-ї світової війни. Будинок був третьою банківською спорудою на Хрещатику. Арх. Ф. Лідваль майстерно надав будівлі банку належної репрезентативності. На першому поверсі містилися крамниці. Пам’ятка архітектури.

Декретом більшовицького Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 22 січня 1919 всі приватні кредитові заклади в Києві було націоналізовано. В 1920-х рр. у цьому будинку містився Київський окрфінвідділ, після переїзду столиці з Харкова до Києва — Наркомат фінансів УСРР — УРСР, республіканська контора Держстраху, обласний та міський фінвідділи. 24 вересня 1941, через п'ять днів після вступу до столиці підрозділів німецької 6-ї армії, почали вибухати міни, заздалегідь закладені агентами НКВС. Злетіли в повітря сусідні з колишнім банком наріжні будинки на Хрещатику, 28/2 та 30/1. Запалав і банк. Внаслідок пожежі було втрачено гранітне облицювання перемичок та маскарони, оздоби в підвіконнях тощо. Неушкодженими залишилися тільки картуш над парадними дверима та маскарон над брамою. 1950 споруду відбудовано, операційну залу перебудовано на триповерховий службовий корпус зі скляним ліхтарем над центральною частиною верхнього поверху. Тут розмістилися установи Київської міської ради — Управління головного архітектора міста та проектний інститут «Київпроект». Приміщення першого поверху так само слугували крамницями. Видовжена вглиб ділянка забудови обмежила розміри фасаду до п'яти віконних осей, планування будинку, відповідно до його функціонального призначення, також дістало розвиток углиб садиби. Об'ємно-просторова структура симетричної, Т-подібної в плані будівлі продиктована функціональними потребами і складалася з трьох частин: фасадного п'ятиповерхового на склепінчастому підвалі представницького корпусу, високої, на півповерсі операційної зали (тепер триповерховий корпус зі скляним ліхтарем) та п'ятиповерхового службового корпусу в кінці ділянки. Всі три об'єми з'єднувалися один з одним. Стіни виконано з цегли, перекриття залізобетонні пласкі по балках, у підвалах — склепінчасті, над операційною залою — підвісний плафон з верхнім світлом. Широкі тримаршові парадні сходи сполучають  вестибюль та хол другого поверху з операційною залою.

Виразний чоловий фасад, звернений на вул. Хрещатик, виконано на основі перероблених у модернізованому трактуванні форм італійського (флорентійського) ренесансу. Особливості фасаду надало облицювання всієї поверхні чотирьох поверхів рустованим, сірим з рожевою прожилкою шведським гранітом. У замкових каменях вітрин та брами вміщено маскарони, портал парадного входу облямовано стилізованими гірляндами і завершено великим картушем, де раніше накладними літерами було вміщено назву банку. Дещо дрібніше розроблено вертикальні композиції у простінках другого-четвертого поверхів — з вазами, медальйонами, гірляндами й фестонами, алегоричними постатями й профілями. П'ятий поверх розкрито вікнами на подвір'я, а фасадна частина має мансардні вікна, сховані за високим парапетом-балюстрадою. Завершує композицію ще один картуш, обабіч котрого напівлежать кремезні фігури, тримаючи «роги достатку». Вони символізують торгівлю і мореплавство.

Вдало знайдений масштаб споруди, образне вирішення фасаду, а також висока якість прорисовки архітектурних і скульптурних елементів ставлять будинок у ряд кращих зразків дореволюційної забудови головної артерії міста — Хрещатика.

Джерело