Музей Трипільської культури в Переяславі-Хмельницькому

Переяславський музей трипільської культури був відкритий у 2003 році й став результатом багаторічної роботи археологів заповідника на Переяславщині, їх участі в експедиціях Інституту археології НАНУ, Національного музею історії України, що проводилися в різних регіонах країни. Музей створений за науковою концепцією та, значною мірою, на матеріалах досліджень відомого вченого-археолога Тамари Григорівни Мовши (1922-2003).

Експозиція переважно складається з речей періоду мідної доби. Як відомо, трипільські поселення займалися землеробством. Саме завдяки розселенню племен трипільської культури в лісостеповій зоні України утвердилася відтворююча система господарства – землеробство і тваринництво. Крім того, трипільці були досить розвиненим суспільством, яке проіснувало майже 2,5 тис. років – з кінця VI до початку III тис. до н.е. Ці племена заснували перші протоміста в Європі, на території яких проживало понад 10 тис. жителів. Давньоземлеробські племена України стояли на порозі створення писемності, користуючись піктограмами – знаковим, мальованим письмом.

Загалом у трьох залах музею експонуються більше 500 артефактів, які походять з близько 40 поселень трипільської культури різних регіонів України: Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я.

Перша зала:

Матеріали археологічних досліджень розповідають про систему обробітку землі у мідному віці. Для огляду представлені перші культурні злаки, кістяні й рогові мотики та рало для обробітку ґрунту, реконструкції серпів для збору урожаю та зернотерки для обмолоту збіжжя.

Колекція крем’яних знарядь включає прив’язні сокири, тесла, ножеподібні пластини-вкладні, скребачки, наконечники стріл та списів тощо.

Значних успіхів трипільці досягли у домобудівництві, споруджуючи одно- та двоповерхові будинки, вигляд яких передають глиняні моделі жител. В орнаментації ліпного посуду та глиняної пластики відображено духовний світ ранніх землеробів, їх міфологію та обрядовість, знання про навколишній світ. Ремесла та промисли репрезентують знайдені на поселеннях залишки ремісничих майстерень.

Друга зала:

В експозиції також представлені оригінальні карти розповсюдження трипільської та суміжних культур на території України, виконані Тамарою Григорівною Мовшею.

Третя зала:

Музей розташований у будинку, де колись жив брат українського композитора Павла Синиці. Відвідування буде цікаво тим, хто захоплюється історією й археологічними знахідками.

Особисті враження: на відміну від подібного музею у Трипіллі , де крім назви цікавого нема аж нічого, цей музей дуже сподобався і своєю колекцією, і як зроблено експозицію (з душею), а особливо розповіддю екскурсовода яким у нас був завідувач музею Дмитро Адольфович Тетеря – справжній фахівець і вчений, який і цікаво все розповідає, і відповідає на запитання. Саме так, в моєму розумінні, має здійснюватися екскурсійний супровід у музеї – захоплююча розповідь майстра своєї справи, а не мляве бубоніння незацікавленої людини, яка може хіба що переказувати те, що написано на табличках.

Джерела: 1 , 2 , 3 .