Пам’ятник Клемансо у Парижі

Жорж Клемансо (фр. Georges Clemenceau; 1841 — 1929) — французький політичний і державний діяч, член Французької академії. Один з засновників французького радикалізму.
З 1860 р. — навчався на медичному факультеті Сорбонського університету. З перших днів навчання Клемансо включився в опозиційну діяльність проти режиму Другої республіки.
Лютий 1862 — за агітацію проти диктатури Наполеона III був заарештований і ув'язнений.
Після закінчення університету (1865) деякий час жив в Англії, пізніше — у США.
1869 — повернувся до Франції, мав лікарську практику. З вересня 1870 жив у Парижі, де включився у політичну боротьбу. Після ряду поразок Франції у франко-пруській війні виступав за її продовження. Прагнучи не допустити громадянської війни в дні Паризької комуни 1871 року намагався примирити комунарів з версальцями.
1871–1893 — депутат Національних зборів. 3 1881 року очолював партію радикалів. Різко критикував політику уряду, вимагав підготовки до реваншистської війни проти Німеччини.
У 1880—1890-ті роки Клемансо займався журналістською і літературною діяльністю, видавав газети. 1901 — став одним із засновників республіканської партії радикалів, обирався до сенату.
1906–1909 — прем'єр-міністр Франції.
Листопад 1917 року —очолив французький уряд та міністерство військових справ.
1918 — як голова Верховної Ради держав Антанти став ініціатором французького десанту на Чорноморському узбережжі України.
Був одним з авторів Версальського мирного договору 1919 року, головував на Паризькій мирній конференції 1919–1920 років. 3 надзвичайною настирливістю Клемансо намагався нав'язати учасникам конференції свої плани розчленування Німеччини, добитись максимального відшкодування економічних втрат Франції за рахунок німецьких репарацій, зміцнення позицій Французької республіки на європейському континенті за рахунок перекроювання кордонів і створення нових держав. Негативно ставився до вирішення європейських проблем на користь народів колишньої Російської імперії, що боролись за національну незалежність. Відводив майбутній Польщі, Чехословаччині і Румунії роль санітарного кордону проти більшовизму.
1920 р.— зазнав поразки на президентських виборах і відійшов від політичної боротьби.

Джерело тексту та портрету Жоржу Клемансо