Пам’ятник Черчиллю в Парижі

vv's picture
  • Теги:
    • Monuments,
    • Prominent figures ,
    • Скульптура (Изваяние)

Mark: 0 / 0 participants / 0 recommendations / (+0) (-0) qualities

  • FranceÎle-de-France (region)Paris
Description

Сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль (англ. Winston Leonard Spencer-Churchill;  1874 —  1965) — державний діяч Великої Британії, письменник, найбільше відомий як прем'єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953 року «за неперевершеність історичного й біографічного опису, за блискуче ораторське мистецтво, з допомогою якого відстоювалися найвищі людські цінності».
Черчилль походив з династії герцогів Мальборо. Черчилль навчався у приватних школах і продовжив освіту у Королівській військовій академії.
У 1894 році Черчилль почав службу в Четвертому гусарському полку в Бангалорі, Індія. Вів спостереження за іспанськими боями проти кубинських партизан. Черчилль домовився писати про конфлікт з газетою Дейлі Грефік . У 1897 році офіцером гусарського полку Черчилль брав участь у підкоренні повсталих племен в Індії, потім був переведений у 21-й уланський полк, що брав участь у військовій експедиції в Судані. Там він взяв участь у битві під Омдурманом. У 1898 Черчилль повернувся до Англії, де написав і видав наступного року книгу «Річкова війна». Вже як журналіст він брав участь у Другій англо-бурській війні 1899—1902 років. Водночас відзначився на війні як умілий та сміливий воїн. У результаті однієї з сутичок потрапив до рук бурів, але зумів втекти з полону. Черчилль написав і опублікував дві книги про Англо-бурську війну.
Черчилль набув популярності як журналіст, а його книга про «Річкова війна» стала бестселером.
У віці 26 років Черчилль був обраний як член парламенту від партії консерваторів . У стінах британського парламенту він провів з перервами 64 роки і залишив його у віці 90 років.
Розчарування у консерваторський позиції привело Черчилля до ліберальної партії. Як ліберал, він продовжував кампанію вільної торгівлі. Він виграв місце у парламенті на загальних виборах 1906 року.
У 1905 року Черчилль отримав посаду заступника міністра у справах колоній. У 1908 році Черчилль отримує портфель президента Ради торгівлі. На цій посаді він проводив радикальні соціальні реформи.
У 1911 році Черчилль став першим лордом Адміралтейства. Він підштовхнув військові реформи, зокрема підтримував розвиток морської авіації, танків й перехід флоту від вугілля до нафти.
У 1915 році повернувся до армії, зберігаючи парламентське місце, і служив командиром 6-го батальйону королівських шотландських стрільців.
Він одним із перших усвідомив значення танків, сприяв створенню першого в Англії батальйону бронеавтомобілів. Розгорнув широке виробництво танків й отримав прізвисько «батько танків». Після Жовтневої революції 1917 року в Росії Черчилль усю свою енергію скеровував на знищення радянської влади.
У 1924 році Черчилля обрали до парламенту від Консервативної партії. Тоді він отримав посаду міністра фінансів. Коли у 1929 році на виборах перемогли лейбористи, Черчилль втратив міністерську посаду. Наступні кілька років він присвятив літературній праці, найбільш значимим твором того періоду вважається «Мальборо: його життя і час»
Як тільки почалася Друга світова війна, Черчилль  увійшов до складу уряду і знову очолив військово-морське міністерство. І нарешті настала його зоряна година: Коли німецькі танкові армади вторглися у Францію та Бельгію, Черчилль замінив Чемберлена на посаді британського прем'єра. Черчилль не бачив для Великої Британії іншого шансу на порятунок, окрім союзу зі Сполученими Штатами. Політичний світогляд Черчилля можна назвати історичним: він мислив історичними категоріями й у історії шукав відповіді на питання сучасності. Це привело його до ідеї створення «Великого альянсу».
У наступні десять років (1945—1955) Черчилль виступав у ролі «хранителя нації», яку прекрасно виконував. 1946 року він виступав з промовою в американському місті Фултоні, де висунув ідею політики сили проти СРСР.
У 1951—1955 роках, знову ставши прем'єр-міністром Великої Британії та усвідомивши зміни політичної обстановки у світі  Черчилль закликав «до скликання наради у верхах» за участю США, Великої Британії, Франції та СРСР.
Його ідея про «зустріч у верхах» здійснилась у 1955 році вже після його відставки. За два роки до цього йому були вручені орден Підв'язки і Нобелівська премія з літератури. Йому було вже 80 років. Останні десять років життя Вінстон Черчилль провів у спокої. У віці 90 років Черчилль прийняв рішення остаточно відійти від політики. Але до кінця своїх днів залишався патріархом політичного життя Великої Британії.

Джерело тексту та портрету Черчилля

 

How to get to the point: 
Франція, Париж, Cours-la-Reine
0
Your rating: None

Back to top